Грунтоутворюючими породами є лесовидні суглинки, місцями карбонатні, на значній частині підстелені вапняками, а також піски із супі-сками. За механічним складом легкосуглинисті і суглинисті.

В цих лісових грунтах мають місце два процеси грунтотворення: підзо-листий і дерновий. Перший відбувається під дією нисхідних потоків атмосфер-них опадів, що поступають в грунт, в результаті чого спостерігається перене-сення пожив-них речовин і мулуватих механічних фракцій з верхніх горизонтів грунту вниз по профілю. Другий процес пов'язаний з акумулюючою діяльністю рослинності, яка засвоює своєю кореневою системою значну кількість мі-неральних речовин із всієї товщі грунту і відкладає їх у формі органічних залишків переважно у верхніх горизонтах грунту або на його поверхні. Резу-льтатом цього процесу є акумуляція у верхніх горизонтах грунту гумусу і деяких органо-мінеральних речовин. В регіоні досліджень переважає дерновий грунтотвірний процес. Підзолоутворюючий процес проявляється в сильному накопиченні присип-ки кремнистої кислоти (SіО2) в елювіальному горизонті і в збагаченні ілювіального горизонту окислами заліза і алюмінію. Харак-терно, що переважаючою механічною фракцією в цих грунтах звича-йно буває середній і крупний пил при малій кількості мулу, який вимитий в ілювіальний горизонт.

В результаті виносу полуторних окислів і частини органічних речо-вин верхні горизонти поступово освітлюються і набувають білувато-сірого забарвлення.

Сірі лісові грунти характеризуються наявністю в поглинаючому ком-плексі обмінних катіонів водню і порівняно високою кислотністю (рН сольове 4,0-5,2). В більшості випадків мають добре виражені перегнійні горизонти, значний вміст органічних речовин, помітні ознаки опідзоленості і задо-вільний водно-повітряний і поживний режими.

За даними фізико-хімічного аналізу сірі лісові грунти мають кислу реа-кцію грунтового розчину (лісова підстилка має менш кислу реакцію). Золь-ність неперегнилої лісової підстилки - 5,85 %, напівперегнилої - 42,71%. Кількість гумусу в грунті коливається від 5,13 до 9,91 мг-екв. на 100 г грунту. Сума поглинутих основ у верхньому горизонті складає 1,18 - 1,69 мг-екв. на 100 г грун-ту. Ступінь насиченості грунтового комплексу в тому ж горизонті дуже незначна і становить 17,19 - 18,01 %. Ємність поглинання у верхньому горизонті складає 6,31-9,83 мг-екв. на 100 г грунту. Легкорухомими формами фосфору забезпечений слабо - менше 1,25 - 3,75 мг-екв. на 100 г грунту, калію знайдені сліди, азоту є 0,42 - 1,12 мг-екв. на 100 г грунту.

4 . 2 Лісівничо-таксаційна характеристика деревостанів

Основні лісівничо-таксаційні показники деревостанів аналізованого типу лісу наприклад вік, середні висоти, діаметр, бонітет, повнота, запас на 1 га наведено в таблиці 4.2. Запас на виділі визначали як добуток площі таксаційного виділу (гр..2) на запас на 1 га(гр. 9). Тип деревостану встановлювали згідно методичних підходів лісовничо-екологічної типології, викладених у розділі 2.

Для кожної вікової групи знаходили її загальну площу та загальний запас. Встановлено, що найбільша площа у віковій групі 61-70, а найменша площа у віковій групі 91-100 .найвищий запас зосереджено у групі віку 61-70, а найнижчий у 1-10 групі віку.

В цілому загальна площа типу лісу становить 1184,1(га), а запас 199190м3

4.3 Встановлення фактичної та потенційної продуктивності насаджень

При виконанні цього підрозділу ми використовуємо дані таблиці 4.2. Дані розрахунків заносимо в таблицю (4.3). При обробці даних обчислюємо показники :

- середній фактичний запас на отримуємо як частку відділення фактичного запасу на всій площі(гр.3) на загальну площу групи віку (гр. 2) ;

- середній фактичний приріст на визначається шляхом ділення середнього фактичного запасу (гр. 4) на середній вік даної групи, тобто на 5, 15, 25, і т.д.. ;

- середній вік насаджень типу лісу визначається, як середньо зважена величина. Для цього перемножуємо площу кожної вікової групи на її середній вік. Далі сумуємо добутки і ділимо на загальну площу типу лісу. Аналогічно визначаємо решту середніх показників для насаджень типу лісу.

Склад деревостану типологічного еталону (гр. 6), повноту (гр. 7), запас (гр. 8), вибираємо для кожної вікової групи з таблиці 4.2.. Приріст на 1 га., еталону (гр. 9) визначається як відношення запасу (гр. 8) до середнього віку групи.

Потенційний запас (гр. 10) кожної вікової групи визначаємо шляхом перемножування запасу на 1 га. Типологічного еталону (гр. 8) на загальну площу вікової групи (гр. 2).

Ступінь використання типологічного потенціалу (гр. 11) визначаємо у відсотках як відношення між фактичними і потенційними запасами по групах віку. Фактичну і потенційну продуктивність насаджень типу лісу зображуємо на графіку (додаток А), де на осі абсцис відкладаємо середній вік групи (роки), а на осі ординат запаси насадження.

Як бачимо з таблиці 4.3 середній вік насаджень становить 55р., середній фактичний запас на 1га. складає 168 м3 , що на 15 м3 менше ніж потенційний запас еталонних насаджень (183м3). В розрізі груп віку він найвижчий в групі 61-70 років, а найнижчий в групі віку 1-10 років.

Найнижчий ступінь використання типологічного потенціалу спостерігається у групі 11-20 років – 58,6, а максимальний показник відмічено у групі 81-90 років – 88,7%.

В середньому ступінь використання типологічного потенціалу в даному типі лісу досить високий (77,6%), що свідчить про ефективне ведення лісового господарства. Слід відзначити що у кожні вікові групі типологічний потенціал не використовується повністю

4 . 4 Розподіл деревостанів на корінні та похідні

4.4 Як бачимо корінні деревостани займають 42,5%