Великих дослідників виділяють гидрогеологические райони на основі геологічних структур, які визначають особливості розповсюдження і формування підземних вод. Відповідно до цього гідрогеологічні район визначається як геологічна структура, що характеризується єдністю умов формування і розповсюдження підземних вод. При гідрогеологчному районуванні Карпат нами прийнятий структурно-гідрогеологічний принцип.

Ми виділяємо наступні основні гідрогеологічні структури, що характеризуються особливостями циркуляції, формування і поповнення підземних вод: Прикарпатські артезіанський басейну, Закарпатський артезіанський басейн, Горно-складчасту гідрогеологічну область, накладений Вигорлат-Гутінекий гідрогеологнийй масив.

Прикарпатський артезіанський басейн розташований в глибокій предгірній западині, виконаною могутньою товщею мезокайноєойских відкладень. В цілому це закрита гідрогеологічна структура, обумовлена розвитком могутніх регіональних водотривких глинистих товщ у верхній частині розрізу.

Гідрогеологічні особливості Зовнішньої зони визначаються широкими куполовидними складками, розділеними пологими синклиналями, системою поперечних розривних порушень і наявністю платформеної підстави. В розрізі виділяється ряд водоносних комплексів у відкладеннях міоценів, мезозойських і палеозойських. Водосотримаючими є пісковики, піски, вапняки. Унаслідок значної фациальной мінливості порід тут немає регіонально витриманих водоносних горизонтів. По умовах розповсюдження це пластові і пластові тріщини напірні води. Дебіти свердловин коливаються

від тисячних часток до 30-50 л/с. Щонайбільші дебіти наголошуються в зоні зчленовування прогинання з платформою.

Моласові відкладення, що виконують Внутрішню зону прогинання (глинисті солені), є могутнім регіональним водоупором. Підземні води уявлені расолами і зустрічаються в спорадичених розвинутих лінзах пісків, пісковиків, конгломератів. Дебіти свердловин за рідкими виключеннями незначні. Щонайбільшій водлонасиченістю відрізняється загорська подсвита, де широко розвинуті прослої і лінзи грубоуламкових порід.

Місцеві області живлення Прикарпатського артезіанського басейну знаходяться в складчастих Карпатах і на південно-західній околиці Східно-Європейської платформи. В наслідок литофаціальних особливостей відкладень прогинання тут, мабуть, широко розвинуті підземні води єлізіонного походження.

Характерною особливістю Чоп-Мукачевокого артезіанського басейну є наявність могутньої зони прісних вод, зв'язаної про пліоцен-четвертинними утвореннями. Потужність водовміщаючих порід в центральній частині басейну від 70 до 250-300 м.

Солотвінській артезіанський басейн займає східну частину Закарпатського прогинання. Характеризується розвитком відкритих соляних діапірових структур і виходами на поверхню топтонських відкладень. В гідрогеологічному розрізі басейну виділяється декілька водоносних комплексів: пліоценовий, сармат, тортовський. До водоносних порід пліоцену відносяться інтрузивні породи (гранодіорити). Підземні води звичайне напірні, тріщиножильні, тяжіючі головним чином до зон розломів. Підземні води відкладень сарматів розвинуті в прослоях пісків і пісковиків, розкриваних на глибинах 50-100 м. Водообільнооть їхня незначна. Тортонській водоносний комплекс розкривається на глибинах 4-500 м. Водоносні горизонти приурочені до прослоям пісків, пісковиків, конгломератів, туфов. По умовах циркуляції підземні води плаотові, пластово-тріщини напорні. Водорясність низька. Підземні води донеогенового фундаменту розкриті окремим свердловинами в районах Ужгороду і Залужа. Водовміщаючими являює палеозойські і мезозойські породи. Вивчені вони недостатнє 6 загальному це високонапірні води тріщини і тріщина-жильного новий. Найбільш обводнюють, мабуть, кристалічні палеозойські вапняки в зонах розривних дислокацій.

Основна область живлення Закарпатського артезіанського басейну - Вигорлат-Гутінока вулканічна гряда і складчасті.

Гірно-складчата гідрогеологічна область виділяється в межах складної споруди, розташованої між Прикарпатським і Закарпатським прогинаннями. Межі області тектонічні. Вони проводяться по насувом флишевих порід на моласові товщі Прикарпатського прогинання на північному сході і по Закарпатському глибинному розлому на південному заході.

Відповідно до геологічної будови виділяються: Флішбові Карпати, складені майже виняткове терригеиніми," ритмично інтенсивно дислокованими породами, що чергують; Мармарошські кристалічний масив; зона Закарпатських круч, що відділяє Фшшевиє Карпати від Закарпатського прогинання. Всі вказані структурні зони представляють собою гідрогеологічні самостійні райони. На підставі висловленого, в межах Складчастих Карпат ми виділяємо:*

гідрогеологічну область Флішевих Карпат; гідрогеологічну -зону Закарпатського глибинного розлому; Мармарошській гідрогеологічний масив.

Водоносність мел-палеогенового флишевого комплексу у вертикальному розрізі неоднакова. В значній мірі обводнюють верхні інтенсивно зруйновані відкладення (до глибин 30-70 м). Водообільність в цій товщі відкладень по площі значно міняється.

Найбільш водорясними є груботерригенніе породи: пісковики, гравелиті, конгломерати. Дебіти свердловин, що розкривають верхню зону тріщиноватости, змінюються від часток до 5-7 л/о. По умовах залягання і циркуляції це води тріщин з переважно вільною поверхнею. Іноді вони мають слабонапірний характер. Статичні рівні встановлюються на глибинах 0-30 м, залежно від місцеположення свердловин в рельєфі. Окремі свердловини виливають. Джерелом живлення водоносних порід є атмосферні осідання. В зоні вивітрювання переважають прісні гідрокарбонатні кальцієві і магниево-калішеві води.

В більш глибоких водоносних горизонтах мел-палеогенового флішу поширені підземні води пластове-тріщин, приурочені до пластів пісковиків, гравелнтов, конгломератів, вапняків. Найбільш обводнюють пісковики лютокої, ямненскої, вігодокої, топильчанскої, бачавскої і буркутскої свит. Статичні рівні в більшості випадків встановлюються на глибині 0-10 м. Окремі свердловини фонтанують. Дебіти свердловин варіюють від часток до 15-20 л/с, причому неглибоко залягаючі водоносні горизонти, як правило, обводнюють більше. Води десь гідрокарбонатні, рідше хлоридно-гідрокарбонатні, натрієві і кальциво-натриєвій. Мінералізація збільшується з глибиною і змінюється від 0,4 до 20 г/л.

До зон тектонічних порушень приурочені вияви вуглекислих мінеральних вод.

Гідрогеологічна зона Закарпатського глибинного розлому. Це вузька, витягнута уздовж південного схилу Карпат зона, що характеризується інтенсивною розривною тектонікою і наявністю отторженцев юрських вапняків у верхньокрейдяному фліші.

Це визначає вельми складні і своєрідні гідрогеологічні умови даної території. Витриманих водоносних горизонтів тут немає. Широко розвинуті тріщина-жильні води, приурочені до зон тектонічних тріщин, і води тріщин в глибах і блоках юрських, вапняків. . .- :Мармарошский гідрогеологічний масив займає південно-східну частину Карпат. Тут розвинуті мезозойські і палеозойські кристалічні і метаморфічні породи. Водовміщенні є кварц-слюдяніе сланці, кварцити, гнейсі, вапняки, доломіт і конгломерати. Мезозойські породи юрі і тріаса залягають тут окремими оотанцами не-великій потужності і утворюють єдиний водоносний