А. Тенслі (1935). Поняття екосистеми не обмежується якимись ознаками рангу, розміру, складності або походження. Тому воно прикладене як до відносно простих штучних (акваріум, теплиця, пшеничне поле, жилий космічний корабель), так і до складних природних комплексів організмів і середовища їх проживання (озеро, ліс, океан, екосфера). Розрізняють водні і наземні екосистеми. Всі вони утворюють на поверхні планети густу строкату мозаїку. При цьому в одній природній зоні зустрічається безліч схожих екосистем - або злитих в однорідні комплекси, або розділених іншими екосистемами. Наприклад, ділянки листяних лісів, переміжні хвойними лісами, або болота серед лісів і т.п. У кожній локальній наземній екосистемі є абіотічеській компонент - біотоп, або екотоп, - ділянка з однаковими ландшафтними, кліматичними, грунтовими умовами і біотичний компонент - співтовариство, або біоценоз, - сукупність всіх живих організмів, що населяють даний біотоп. Біотоп є загальним місцепроживанням для всіх членів співтовариства. Біоценози складаються з представників багатьох видів рослин, тваринних і мікроорганізмів. Практично кожен вигляд в біоценозе представлений багатьма особями різної статі і віку. Вони утворюють популяцію (або частина популяції) даного вигляду в екосистемі.
Члени співтовариства так тісно взаємодіють з середовищем проживання, що біоценоз часто важко розглядати окремо від біотопа. Наприклад, ділянка землі - це не просто „місце”, але і безліч грунтових організмів і продуктів життєдіяльності рослин і тварин. Тому їх об'єднують під назвою біогеоценоза: „біотоп + біоценоз = біогеоценоз”. Біогеоценоз - це елементарна наземна екосистема, головна форма існування природних екосистем. Поняття біогеоценоза ввів В.Н. Сукачев (1942). Для більшості біогеоценозов визначальною характеристикою є певний тип рослинного покрову, по якому судять про приналежність однорідних біогеоценозов до даного екологічного співтовариства (співтовариства березового лісу, хащі магрови, ковилового степу, сфагнового болота і т.п.).
Опишіть процеси, що протікають в екосистемах при вторинних сукцесіях
Вторинні сукцесії мають характер поступового відновлення властивого даній місцевості співтовариства після нанесених пошкоджень (наслідків бурі, пожежі, вирубки, повені, випасу худоби, запуску полів). Виникла в результаті вторинної сукцесії клімаксна система може істотно відрізнятися від первинної, якщо змінилися деякі характеристики ландшафту або кліматичні умови. Сукцесії відбуваються шляхом заміщення одних видів іншими і тому їх не можна прирівнювати до реакцій гомеостазу.
Розвиток екосистем не зводиться до сукцесій. У відсутності порушень середовища незначні, але стійкі відхилення Pg/R від одиниці (наприклад, у відносно молодому лісі) призводять до зміни співвідношення між автотрофами і гетеротрофами, поступово збільшують біологічну різноманітність і відносне значення детрітних ланцюгів в круговороті речовин, так що вся продукція використовується повністю. Людині вдається знімати високі урожаї біомаси тільки на початкових фазах сукцесії або розвитку штучних екосистем з переважанням монокультури, коли нетто-продукція велика.
Як впливає підвищений вміст оксиду вуглецю (СО)
на здоров’я людини
Велику загрозу для людства становить антропогенне забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруд-нення повітря, води, ґрунту й продуктів харчування, а також шуми, вібрації, електромагнітні поля та інші фізичні забруднення середовища спри-чинюють в організмі людей генетичні зміни та тяжкі патологічні явища. Це призводить до збільшення захворювань, народження неповноцінних дітей, передчасного старіння й смерті.
Забруднення атмосферного повітря є частою причиною запальних за-хворювань органів дихання і очей, захворювань серцево-судинної систе-ми, інфекційних захворювань та раку легенів. У районах із забрудненим атмосферним повітрям частіше хворіють діти. Вони мають низькі масу тіла й рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення сер-цево-судинної та дихальної систем. Захворюваність органів дихання ста-новить близько 75 % загальної кількості захворювань.
До сумарних викидів вуглекислого газу чималий внесок робить автотранспорт - його внесок оцінювається в 47%. Навіть така невелика країна, як Японія, створює викиди вуглекислого газу завдяки автомобілям в 144077х103 тонн/рік. На другому місці за роз-мірами викидів антропогенного вуглекислого газу знаходиться паливне енергоустатку-вання. У цілому розвинуті країни давали 54% антропогенного вуглекислого газу, а країни, що розвивалися, - 46%. У сукупності антропогенні викиди вуглекислого газу привели до того, що за останні 100 років його кількість в атмосфері зросла на 20%, а за іншими оцінками навіть на 30%. Так або інакше, на початку нашого століття вміст вуглекислого газу в атмосфері складав 0,03% за об'ємом, а зараз він становить 0,035%.
Використана література:
В.С. Джигерей, Екологія та охорона навколишнього середовища, „Знання”, -К:, 2002;
Ю.А.Злобін, Основи еколгії, „Лібра”, -К:, 1998;
Т.А.Акимова, В.В.Хаскин, Экология, „Юнити”, -М:, 2000;
О.М.Царенко, Ю.А.Злобін, Навколишне середовище та екологічне природокористування, „Вища школа”, -К:, 1999;
Н.В. Кочубей, Загальна екологія, „Університетська книга”, Суми, 2000.