Стан навколошнього середовища України

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

1.Екологічне становище України……………………………………………..4

2.Види забруднень……………………………………………………………12

3. Забруднення атмосфери……………………………………………………15

4. Забруднення ґрунту…………….…………………………………………..17

5.Забруднення водних об'єктів….…………………………………………....20

6.Радиоктивне забруднення навколишнього середовища………………….27

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...30

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………….31

ВСТУП

Сучасне виробництво — це, перш за все, гігантський споживач. Та матеріальне ви-робництво неминуче супроводжується утворенням речовин, що є побічним результатом тієї чи іншої технології. Виникають відходи і в процесі споживання виробленої продукції.

Споживацька концепція виробництва привела до того, що відходи та побічні продукти, незалежно від їхньої шкідливості, протягом багатьох десятиліть просто викидалися в навколишнє середовище. Тільки починаючи з другої половини XX століття стали застосо-вувати різні засоби для зв'язування та знешкодження промислових, сільськогосподарських та побутових відходів. У країнах Європейського Союзу відходи розділяють на три категорії:

1) «зелені» — безпечні;

2) «жовті» — шкідливі, і на їхнє складування потрібен спеціальний дозвіл;

3) «червоні» —дуже небезпечні, що знаходяться під суворим контролем. Але далеко не всі сучасні промислові та сільськогосподарські технології передбачають знешкодження відходів, а якщо й передбачають, то найчастіше ефективність цього проце-су низька.

1.ЭКОЛОГІЧНЕ СТАНОВИШЕ УКРАЇНИ

Яка сьогодні екологічна ситуація в Україні? Як взаємодіють су-спільство і природа в умовах НТР? Які способи і шляхи розв'язання найгостріших соціально-екологічних проблем в Україні?

Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техні-ки, поява нових технологій, енергоджерел і матеріалів призвели до ре-волюційних змін у житті суспільства. Людство вступило в епоху нау-ково-технічної революції, що посилило антропогенний вплив на при-роду. Цей вплив має суперечливий характер. У ньому переплітаються позитивні й негативні явища. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людей, раціональному користуванню природними ресурсами, збільшен-ню виробництва продуктів харчування та інше. З іншого — забруднюється природне середовище, знищуються ліси, посилюється ерозія грунтів, випадають кислотні дощі, зменшується озоновий шар землі, погіршується стан здоров'я людей тощо.

Зростаючі потреби суспільства і виробництва обумовлюють подаль-ше прискорення темпів науково-технічного прогресу. Поглиблення і розширення масштабів такої діяльності мо-жуть призвести до глобальних суперечностей у розпитку цивілізації, які можна подолати лише шляхом проведення докорінних змін у рамках розвитку самого суспільства.

Сучасна екологічна ситуація складалась стихійно в ході діяльності людей, спрямованої на задоволення їхніх потреб. Людина досягла висот сучасної цивілізації завдяки тому, ідо постійно змінювала природу у відпо-відності зі своїми цілями. Люди досягали цілей, які розраховували, але одержували наслідки, яких не чекали.

Науково-технічна революція змінює стосунки людини з природою, створює нові умови її існування, помітно впливає на спосіб її життя і праці. Використовуючи сучасні засоби виробництва, людство впливає па природу в планетарному масштабі. Різке збільшення масштабів тако-го впливу загострило проблему передбачення наслідків людської діяль-ності. Екологічне прогнозування стало необхідною умовою оптимізації процесу взаємодії суспільства і природи. Тому важливо мати еколого-економічну оцінку науково-технічного прогресу. Ця суперечливість по-в'язана з нерівномірністю розвитку різних галузей виробництва, науки і техніки. Подальше вдосконалення техніки має здійснюватись із враху-ванням її негативного впливу на стан природного середовища. В умовах структурної перебудови економіки України, заміни застарілої техніки і технології новими відкриваються широкі можливості для помітного змен-шення негативного впливу виробничої діяльності на природу.

У сучасній екологічній ситуації важливо при оцінці економічної ефек-тивності науково-технічного прогресу враховувати екологічні наслідки впровадження нової техніки, проводити комплексні еколого-економічні експертизи нової техніки. Такій експертизі мають підлягати не тільки створені техніка і технології, а й технічні ідеї, розробки, проекти нових технічних засобів. Саме під цим кутом зору розглянемо стан навколиш-нього середовища в Україні.

Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологіч-ному відношенні країн Європи. Чого варта лише одна ЧАЕС Це — резуль-тат непродуманої і екологічно необгрунтованої господарської діяльності

керівних структур колишнього СРСР. Адже економіка України форму-валась без урахування об'єктивних потреб та інтересів її народу, в той час як фінансування природоохоронних заходів здійснювалось за залиш-ковим принципом. Внаслідок цього її економіка перенасичена хімічни-ми, металургійними та гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями і значним руйнівним впливом на навколишнє середовище.

Деформована галузева структура виробництва спричинила деформо-вану його територіальну організацію. Виникли гігантські центри надмір-ного зосередження промисловості, що характеризуються високим ан-тропогенним впливом на природне середовище. Це насамперед Донбас і Придніпров'я — найбільш забруднені регіони в Європі. В даному регі-оні, а він займає 18% території з 28% населення України, виробляється 40% загального обсягу промислової продукції.

Географічне положення України сприятливе у природно-ресурсному відношенні. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази Україна може забезпечити збалансований розвиток базових галузей про-мисловості і агропромислового комплексу. Україна виробляє близько 5% світового обсягу мінеральної сировини. На її території розвідано близь-ко 8 тис. родовищ майже 90 видів корисних копалин. Потребують про-мислового освоєння такі нові види мінеральної сиропний, як золото, поліметали, деякі рідкісні метали (літій, скандій), алуніти, флюо-рити, абразивна сировина, апатити, фосфорити, цеоліти. Багато родо-вищ залягають у вигідних географічних і еколого-економічних умовах, що підвищує їхню цінність.

У складному стані перебувають земельні ресурси та грунти України. Її земельний фонд (60,4 млн га) характеризується високим рівнем освоєності.

Одночасно мають місце значні втрати угідь і відведення земель для несільськогосподарських потреб. За 1981—1990 рр. для державних і гро-мадських потреб відведено 360,5 тис. га земель, в тому числі 117,4 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 67,3 тис. га ріллі. На зміну земель, що вибули з обігу, освоювались місця розкорчованих багаторічних насаджень, сінокоси, пасовища, осушені заболочені і перезволожені угіддя, рекульти-вовані території. Якісний склад орних земель при ньому погіршився, тому що з обігу були виведені більш родючі землі.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільського і лісового господар-ства,