Об'єми вилучення біопродукції з біосфери досягли 70%, а жива матерія функціонує на оптимальному рівні тоді, коли з продукції біосфери вилучається не більше 1%. Екоси-стеми і біосфера в цілому все більше втрачають здатність до саморегуляції та самопідтримки. У кінцевому результаті це надає кругообігу речовин на земній кулі якісно нового та непередбачуваного характеру. Сама стабільність функціонування біосфери опинилася під загрозою. Забрудненням та деградацією охоплені усі геосфери Землі. Повітря, вода та ґрунт стали втрачати свої основні природні властивості.

3..ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ

Атмосферне забруднення спричинюють тверді часточки (попіл та пил) та різноманітні газоподібні речовини. До забруднення атмосфери найбільший внесок додає промисловість. Забруднення атмосфери метаном, аміаком, пилом створює сільськогосподарське ви-робництво. Загальні об'єми промислових викидів в повітряний простір колосальні:

Найбільш небезпечними забруднювачами атмосфери є кислотоутворюючі окисли — окисли азоту, окисли сірки, а також вуглекислий газ, чадний газ, аміак, фтор, хлор та промисло-вий пил. Їхнє надходження у повітря помітно змінило склад сучасної атмосфери порівняно з доіндустріальним періодом . Сірчастий газ утворюється як побічний продукт при металургійному виробництві та спалюванні кам'яного вугілля або нафти, що вміщують домішки сірки.

В утворенні окислів азоту велику роль відіграють теплові електростанції. На їхню долю припадає більше 50% викидів цих окислів.

До сумарних викидів вуглекислого чималий внесок робить автотранспорт — його внесок оцінювається в 47%. Навіть така невелика країна, як Японія, створює викиди вуглекислого газу завдяки автомобілям в 144077х103 тонн/рік. На другому місці за роз-мірами викидів антропогенного вуглекислого газу знаходиться паливне енергоустатку-вання. У цілому розвинуті країни давали 54% антропогенного вуглекислого газу, а країни, що розвивалися, — 46%. У сукупності антропогенні викиди вуглекислого газу привели до того, що за останні 100 років його кількість в атмосфері зросла на 20%, а за іншими оцінками навіть на 30%. Так або інакше, на початку нашого століття вміст вуглекислого газу в атмосфері складав 0,03% за об'ємом, а зараз він становить 0,035%.

Стала зростати кількість в повітрі тропосферного озону (О3). Його утворення пов'я-зане з роботою транспортних засобів, а також зі спалюванням нафтопродуктів та при-родного газу. На відміну від стратосферного озону, що формує озоновий екран планеті, тропосферний озон відіграє негативну роль. Це сильний фотоокислювач. Однак в Європі його концентрація в атмосфері щорічно збільшується на 1%. Максимум озону спостері-гається в денні години. Вже при концентрації 360 — 400 мкг/м3 тропосферний озон сильно подразнює слизові оболонки, а на території ФРН в останні роки реєструвалася його концентрація до 600 та більше мкг/м3.

Зміна хімічного складу повітря несприятливо впливає на більшість біосферних процесів. Забруднення повітря токсичними хімічними речовинами навіть при малій їхній концентрації веде до зниження неспецифічної стійкості організма та сприяє розвитку багатьох захворювань людини, несприятливо впливає на стан тварин та рослин.

4.ЗАБРУДНЕННЯ ТА ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ

За час розвитку людської цивілізації площі грунтів, придатних для землеробства, безперервно скорочуються. Це відбувається в результаті відведення земель під міське та сільське будівництво, транспортні комунікації, ложа водосховищ та на інші потреби. Заб-руднення грунтів полягає в тому, що до них надходять нові, нехарактерні для них речови-ни, або поселяються та розмножуються в них нові мікроорганізми.

У другій половині XX століття в результаті забруднення стала характерна масова деградація грунтів з втратою їхньої основної властивості — родючості. Факторів деградації грунтів дуже багато. Головні з них такі:

а) неправильне землекористування, що призводить до втрати родючого шару грунту при ерозії;

б) знищення екосистеми, в межах яких формувався даний тип грунту;

в) забруднення промисловими, сільськогосподарськими та побутовими відходами;

г) зміни кліматичних факторів і, в першу чергу, гідрологічних умов.

Залежно від регіону та умов господарювання на перший план у деградації ґрунтово-го покриву може висуватися будь-який із цих факторів.

Для грунтів є небезпечним накопичення в них металів. За своїм походженням важкі метали в грунті підрозділяються на три групи:

- а) літогенні, що є в складі гірських порід;

б) педогенні, що пов'язані з грунтом;

в) антропогенні, які вносяться в грунт у результаті діяльності людини. Найбільшу небезпеку становить остання група.

Найбільш токсичними для ґрунту (1 клас небезпечності) є свинець, ртуть, уран, торій, кадмій, берилій, хром, нікель та кобальт. Токсичні також германій, олово, вольфрам, молібден, літій, вісмут, марганець, мідь, миш'як, селен, алюміній. Більшість цих речовин концентрується в трофічних ланцюгах. Хоча самі по собі важкі метали не є ксенобіотиками, але в підвищених концентраціях вони приводять до біологічної шкоди всім живим організмам. Наприклад, при концентраціях алюмінію, основними джерелами яких є по-суд, чай та аспірин, більше ніж 10 мкг/л, розвивається хвороба Альцгеймера. Чотирива-лентний хром, що утворюється як відходи гальванічних виробництв, дуже шкідливо впливає на нирки та легені. Кадмій пошкоджує печінку, веде до розвитку гіпертонії, а в підвищеній концентрації має канцерогенну дію. Антропогенна трансформація грантів набула такого поширення, що Л.В.Єтеревська (1989) вважала доцільним виділяти особливу категорію ґрунтів — техноземи.

Сильно забруднюють ґрунти пестициди та залишкова кількість мінеральних доб-рив. Аварії на АЕС та випробування ядерної зброї супроводжуються забрудненням ґрунту радіонуклідами. Видобування, переробка та використання нафтопродуктів веде до