В останні десятиліття серед різних видів хімічного забруднення на перше місце вий-шло надходження до навколишнього середовища діоксинів. Під назвою «діоксин» виступає більше 15 поліхлорованих похідних дибензодіоксину та фуранів, що утворюються при відбілюванні целюлози та спалюванні побутових відходів та характеризуються високою токсичністю. Діоксин отруйний для усіх аеробних організмів. Він важко розкладається в природних умовах. Діоксин входив до складу так званого «оранжевого агенту», який США використовували як дефоліант в період війни у В'єтнамі. У результаті у місцевого населення та у солдатів США — ветеранів цієї війни до сих пір реєструється підвищена частота ракових захворювань.

У сільськогосподарських районах велика кількість грунтів втрачається в силу актив-них ерозійних процесів. Відомий канадський зерновий пояс до нашого часу втратив 50% органіки, яка початкове вміщувалася в його грантах. У Великобританії середні втрати ґрунтів від ерозії оцінюються від 2,2 до 12,2 тонн/га у рік. У ряді регіонів деградація ґрунту пов'язана з неправильно проведеною меліорацією: ґрунт або висушується (при осушенні боліт), або перезволожується (в районах дії зрошувальних систем). Нерідко зрошування веде до вторинного засолення ґрунтів.

Стан «здоров'я» ґрунтів контролюється в наш час погано. Серед величезної кількості ксенобіотиків, що надходять до ґрунту, реєструються тільки декілька десятків. Продукти їх перетворення, часто більш токсичні, ніж сама початкова речовина, взагалі ніяк не вра-ховуються. Темпи втрат ґрунтової родючості та самих ґрунтів стали такими високими, що Г.В.Добровольський, Л.О.Нарпачевський та ін. відомі ґрунтознавці ставлять питання про підготовку «Червоної книги ґрунтів», до якої повинні бути занесені типи ґрунтів, яким загрожує повне знищення. Червона книга ґрунтів може бути основою для ведення моніторингу стану ґрунтів та для збереження еталонів природних типів ґрунтів.

Пестициди. У 2000 р. вибіркові обстеження на вміст залишків пестицидів було проведено в угіддях АР Крим та 33 районах 16 областей Ук-раїни. Середній вміст залишків суми ДДТ та ДДЕ у ґрунтах сільгоспугідь становив 0,2 ГПК. Загальна забруднена площа складала 5% від обстеженої (у 1999 р. - 1.4%).

Залишкова кількість суми аг і у-ізомерів ГХЦГ, нижча за рівень ГПК (максимальна 0,08 ГПК), відзначена у грантах під зерновими сільгосп-об'єднання «Дружба» Чернівецької області. Пере-вищень ГПК за тіоданом, трефланом та рогором у пробах ґрунту обстежених областей не виявлено.

Нітрати. Вміст нітратів визначався в пробах ґрунту деяких сільгоспугідь АР Крим і 16 областей України. Середній та максимальний вміст нітратів були нижчими за рівень ГПК в усіх обстежених областях.

5.ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ

Забруднення акваторії Світового океану та континентальних водойм здійснюється через три основних джерела:

а) стічні води промисловості;

б) стоки сільськогосподарських виробництв;

в) стоки населених пунктів.

Розрізняють первинне та вторинне забруднення водойм. Первинне пов'язане з над-ходженням до акваторії відходів господарської діяльності людини. Вторинним називають забруднення, що розвивається внаслідок біохімічних порушень в життєдіяльності живих організмів морів та прісних вод та веде до втрати природних зв'язків між організмами з різними типами живлення.

Найбільш небезпечне хімічне забруднення водойм різноманітними токсичними ре-човинами. Воно настільки велике, що водойми все в більшій мірі перетворюються в «стічну канаву цивілізації». Хімічні забруднювачі, концентруючись в ланцюгах живлення, не тільки безпосередньо нищать живі організми, вони вкрай несприятливо діють опосередковано:

вода втрачає прозорість, в ній падає вміст кисню.

Максимальну забрудненість мають ділянки узбережжя водойм до глибини у 100 м. Особливо небезпечним є забруднення внутрішніх морів. До Азовського та Чорного морів зі стоками надходить велика кількість хлору, натрію, калію та інших речовин. Йде змив з ланів залишкової кількості пестицидів. Підраховано, що в Каркінітській затоці України втрати рибних ресурсів, пов'язані з забрудненням води, у десятки разів перевищили економічний ефект від зрошення та хімічних препаратів захисту рослин.

Велика кількість забруднювачів утримується в воді дуже довго, ще довше проходить їхня циркуляція в ланцюгах живлення. Відомо, що виробництво та використання ДДТ припинено приблизно 25 років тому, але його продовжують знаходити в Світовому океані навіть на глибині до 2500 м. У ланцюгах живлення водяних організмів циркулюють досить різноманітні токсичні речовини. За під рахунками С.Драй-Жільмо (1991). пестициди, що потрапляють до океанів із континентальними стоками, отруюють живі організми за раху-нок ефекту їхньої концентрації в ланцюгах живлення. Якщо припустити вміст пестицидів у морській воді за одиницю на літр, то у планктоні вміст пестицидів складає вже 70 одиниць на 1 літр, в тканинах риби — 25 тисяч одиниць на кг, а в тканинах та у жирі дельфінів та хижих морських риб — 800 тисяч одиниць на кг.

Негативною дією характеризуються і біологічно корисні речовини, якщо їхня кількість у воді перевищує певний рівень. Зокрема ріст концентрації біогенних елементів (особ-ливо фосфору в концентрації більш ніж 0,07 мг/л) у водоймах веде до евтрофікації — посиленному розвитку рослинності водойм («цвітіння води») без паралельного росту чисельності гетеротрофів. Внаслідок дефіциту кисню евтрофікація завершується гни-лисними процесами та втратою чистої води. Головною причиною «цвітіння води» є по-силений стік до водойм залишкової кількості азотних та фосфорних добрив, а також залишкової кількості миючих засобів (детергентів), що застосовуються в побуті та вміщують фосфор.

Серйозну небезпеку для водойм усіх видів має зростаюче забруднення поверхнево-активними речовинами (ПАР), що використовуються як миючі засоби, їхнє світове вироб-ництво досягло 2,8х106 тонн у рік. За хімічним складом ПАР підрозділяються на три види: катіонні, аніонні та ті, що не вміщують іонів. Найбільш поширені аніонні миючі засо-би. Вони утворюють плівки на поверхні води, що стійкі до біоруйнування. Вода, забруд-нена ПАР, чинить пригнічуючу дію