Серйозною проблемою, що призводить до виникнення епідемічних захворювань, є забруднення водойм заразними хвороботворними мікроорганізмами. За даними ВООЗ, у світі щорічно вмирає більш ніж 6 млн. дітей через забруднення питної води. В.І.Бон-даренко та В.І.Задорожня (1991) протягом останніх 25 років проводили обліки забруд-нення води у водоймах України ентеровірусами. Виявилося, що стічні води м. Києва після очистки у 13 — 23% випадків мали в собі ентеровіруси. У водопровідній воді їх знаходили в 16,9% випадків, у річковій воді в межах великих міст України в 22,8% випадків і навіть хлорована вода закритих дитячих басейнів в 8,9% випадків вміщувала ентеровіруси. Вони були знайдені в 8,1% випадків на поверхні плодів та овочів, що надходять у продаж. Нерідко в питній воді виявляється кишкова паличка, велика кількість штамів якої стійкі до антибіотиків і є причиною літніх вибухів кишкових інфекцій. Це вказує на низьку якість очистки питної води, неефективне хлорування та зростаюче забруднення природних во-дойм.

Забруднення континентальних вод

Для України особливо важливим є стан Чорного моря, яке є майже повністю «закри-тим» водоймищем і тому особливо чутливим до забруднення. У 1990 році до Чорного моря надійшло 5 млрд. м3 стічних вод. Скиди на узбережжя дренажних вод з поливних площ Південно-Українського каналу в районі Скадовська привели до замулювання пляжів. За останні десятиліття надходження до Чорного моря з території України, Росії, Грузії та Туреччини солей важких металів, пестицидів, залишкової кількості добрив, миючих речо-вин настільки великі, що чітко реєструється збіднення іхтіофауни, зменшення вилову риби, а виловлена риба все частіше стає непридатною для вживання у їжу.

Особливістю Чорного моря є наявність глибоководної сірководневої зони, в якій можливе життя тільки анаеробних організмів. В останні роки виникла загроза «сірковод-невого вибуху» — підняття рівня сірководню до самого виходу його на поверхню. Вже в наш час верхня межа сірководневої зони в центрі моря піднялася до позначки 100 м, а у берегів — 300 м. Цей процес пов'язаний зі скидами в прибрежні води великої кількості неокислених побутових відходів на нафти.

У цілому, забруднення водойм всіх типів стало таким сильним, що у багатьох з них можливості до самоочищення вичерпалися, почався процес необоротної деградації. Конвенцій про захист океанів, морів та прісних вод прийнято багато, але ефект від них поки що малий. Хоча в цілому Світовий океан ще здоровий, цього не можна сказати про внутрішні моря та прибережні зони.

Забруднення поверхневих вод суходолу за гідрохімічними показниками

Водні об'єкти України залишаються забрудне-ними азотам, розчиненими оліями, нафтопродуктами, важкими металами У відносно задовільному стані знаходяться річки Карпат і гірського Криму.

У 2000 р, у водоймах переважної більшості річкових басейнів України істотних змін міне-ралізації води не спостерігалося. Відзначено лише деяке зменшення суми іонів у водоймах басейнів Дунаю та Південного Бугу, Водночас практично повсюдно відбулися певні зміни у складі основних іонів. У водоймах басейнів Дніпра та Дунаю спос-терігалася тенденція до виведення із водного се-редовища карбоната кальцію. Цей процес був викликаний збільшенням водневого показника і зрушенням рівноваги карбонатно-кальцієвої сис-теми в бік утворення твердої фази. Зміни сольо-вого складу води у басейнах Дністра, Сіверського Дінця, Західного Бугу, водних об'єктів Криму були нетиповими для природних процесів, що свідчить про вплив на них господарської діяльності людини.

Привертає увагу процес збільшення водневого показника у басейнах Дніпра, Дунаю, Дністра, Сіверського Дінця та Західного Бугу. Особливо істотні зрушення відбулися у басейні Західного Бугу.

Кисневий режим річок і водоймищ загалом за-довільний. вміст розчиненого у воді кисню пере-буває у межах припустимих норм, за винятком річок Полтои (м. Львів), Західного Бугу (м. Кам'ян-ка-Бузька), Південного Бугу (М.Хмельницький), Усті (м, Рівне), де траплялись випадки дефіциту кисню.

Повсюдно у поверхневих водах України спос-терігається зменшення або стабілізація вмісту міне-ральних форм фосфору, що свідчить про припи-нення глобального процесу евтрофування при-родних вод сполуками фосфору.

Для поверхневих вод України загалом харак-терний високий рівень забруднення мінеральни-ми сполуками азоту. Аналіз отриманих даних свід-чить про загальну тенденцію до зменшення вмісту цих сполук у водоймах більшості річкових басей-нів (Дніпра, Дністра. Дунаю. Західного Бугу, Сівер-ського Дінця, Південного Бугу) в останні 10 років, що вказує на зниження антропогенного тиску на водні екосистеми. Проте, у 2000 р. вміст сполук азоту у воді цих басейнів все ж залишався високим.

Вміст сполук азоту у воді водних об'єктів Кри-му за останні роки істотних змін не зазнав. У річках Приазов'я вміст мінеральних форм азоту у воді, навпаки, постійно зростає.

Зміни вмісту розчинених органічних речовин (далі — РОР) мали різнонаправлений характер. У басейнах Дніпра, Дунаю. Західного Бугу стан окислюваності води свідчить про зниження вмісту РОР. Якщо у басейні Дніпра це було, в основному, спричинено природними факторами, то щодо Західного Бугу варто говорити про зменшення техногенного навантаження, бо природні процеси у цей час мали б призвести до протилежних змін. У воді річок інших басейнів істотних зрушень у складі органічних речовин не спостерігалось.

Рівень забруднення поверхневих вод важкими металами, незважаючи на тенденцію до зменшен-ня їхнього вмісту у воді більшості водних об'єктів, також залишається високим. Найменший вміст важких металів простежувався у водних об'єктах Криму.

Під фізичним забрудненням природного середовища маються на увазі різноманітні види шумів, антропогенне створювані електромагнітні випромінювання, порушення при-родного теплового балансу, та вібрація.

Шумове забруднення. Під шумом в екології розуміють будь-який звук, що сприймається живим організмом, та порушує тишу й перешкоджає нормальній життєдіяльності цього живого організму. Відповідно до визначення