Жорсткість та емоційність людини в умовах зазіхань на "своє", коли конкурент не приходить здалеку і "виявляється негарним", хоч раніше проживав поруч і був бажаним чи нейтральним сусідом, взагалі не знає меж. Поведінка під час війни з "віддаленими" сусідами практично ніколи не давала прикладів такої "нелюдськості", як громадянські війни, сутички між тими, хто до переоцінювання належав до "своїх". Близькими щодо запеклості й кривавості є конфлікти між двома народами чи племенами, яких доля примусила ділити одну й ту саму територію. Полум'я тліє, підтримуючись тими "гуманітаріями", які у своїх творах перелічують усі кривди, які заподіяли родичам сусіди, не згадуючи акцій протилежного спрямування.

Цей нестійкий стан може вибухнути різнею чи війною, ймовірність яких дуже підвищується в умовах перенаселеності і виникнення серйозних труднощів з доступом до необхідних ресурсів. Остання така страхітлива різанина з цієї причини відбулася в Руанді та Бурунді, де на родючих зелених горбах скупчилися два народи в кількості, яка, мабуть, вже втричі перевищила екологічну межу.

Не такою похмурою видається характер реакції людей на ефект скупчення. Йдеться насамперед про процес неконтрольованого збільшення не просто міст, а міст-монстрів з населенням 10, 15, 20 і навіть більше мільйонів жителів. Завжди і всюди це зменшує народжуваність, що відповідає звичній для біосфери дії ефектів від надмірного скупчення особин одного виду на малій території.

Якщо обмеження "демографічного вибуху" в межах великих міст можна вважати позитивним ефектом, то різке підвищення в них рівня антисоціальної поведінки, наркоманії, злочинності, тероризму, аномалій статевої поведінки тощо аж ніяк не можна зараховувати до "успіхів" міст у вирішенні демографічних й екологічних проблем людства. У багатьох країнах відбуваються ще не до кінця усвідомлювані зміни у поведінці людей. Як приклад можна назвати утворення одностатевих "сімей", швидкий розвиток і розширення екстремістських організацій зі збоченськими цілями, поглиблення небезпеки від тоталітарних релігій чи сект на кшталт "сатаністів" чи "Білого братства", сумновідомого в Україні перших років незалежності.

Формулюючи висновок про наше дослідження, зауважимо, що люди, хоч і проголосили себе "подвійно розумними", успадкували лише окремі елементи природного регулювання своєї чисельності. Кількість, ефективність і толерантність цих механізмів недостатня для плавного регулювання чисельності людства, для уникнення глобальної катастрофи.

Лишається сподіватися на розум, вплив соціальних і гуманістичних здобутків, навчання і виховання, організацію, об'єднання і самообмеження.

Прогнози майбутнього наших часів

Поява потужних електронно-обчислювальних машин та розділів кібернетики, що стосуються системного аналізу, створили надійні передумови принципово нового вирішення проблеми наукових прогнозів майбутнього.

Наприкінці 60-х років минулого століття група європейських та американських учених і підприємців організувала неформальну організацію з назвою "Римський клуб". Успадковуючи кращі традиції Академії дослідників середньовічної Італії (в її приміщенні відбулося перше засідання засновників клубу), кілька десятків платонів нашого часу вирішили зробити все від них залежне для вивчення стану і перспектив розвитку системи "людство + довкілля", створення прогнозів, поширення нового розуміння ситуації серед тих осіб, що приймали рішення і могли їх здійснити.

Після перших зустрічей члени клубу вирішили здійснити проект з назвою "Складний стан людства". Керівником роботи став професор Массачусетського технологічного інституту (один з кращих вузів США) Джей Форрестер, групу виконавців очолив молодий фахівець Денніс Медоуз. Прогноз пізніше назвали "версія Форрестера — Ме-доуза", але його появі передувало два роки напруженої роботи.

Через складність взаємодій людства і довкілля довелося скласти безліч математичних рівнянь, врахувати сотні прямих дій і багато зворотних реакцій. Та ввести в рівняння все розмаїття біосфери було неможливо, тому автори змушені були у своїй "моделі світу" врахувати лише найсуттєвіше.

Втім, навіть найзапекліші критики висновків кібернетиків з групи Медоуза визнають, що зроблений ними прогноз майбутнього є найкращим з усіх створених раніше: модель незвичайно точна і повна, хоч і не враховує багатьох менш суттєвих чинників і зв'язків.

Прогноз майбутнього був оприлюднений у 1972 р. у формі книги "Межі зростання" (The Limits to Growth). Відтоді мільйонними тиражами її використовують як підручник у школах і вищих навчальних закладах кількох країн. Радимо звернутися до неї й ознайомитися з інформацією "з перших рук", бо ми маємо можливість навести лише незначну частину багатьох висновків прогнозистів.

Група Форрестера — Медоуза виконала 12 варіантів прогнозу, які відрізнялися врахуванням різних видів демографічної політики, темпу розвитку технологій, масштабів геологічних відкриттів тощо.

Прогноз подій у межах "стандартної" моделі, який ґрунтується на припущенні, що в майбутньому принципово не зміниться ні поведінка людей, ні визначальні для світової системи природні, економічні й політичні чинники (егоїзм, розбрат, націоналізм, ігнорування екологічних проблем тощо), наведено на рис. 41. Цей прогноз передбачає помірний технічний прогрес і використання існуючих джерел енергії.

Рис. 41. Передбачення Римського клубу щодо розвитку людства у разі збереження його сучасних дій і поведінки

Радимо якнайуважніше придивитися до промовистих і моторошних за змістом кривих, які прогнозують нещастя і катаклізми. У критичній стадії періоду загострення лих (середина XXI століття) у багато разів зменшаться доступні ресурси (крива 1), скоротиться до неприпустимо низького рівня виробництво їжі на одну особу (крива 3). Водночас загостряться проблеми екології — крива 2 передбачає багатократне підвищення забруднення довкілля, перетворення його на ворога і вбивцю людей.

Наслідком