Зовсім іншими були пріоритети більшості населення Землі. На момент початку демографічного вибуху люди переважно проживають у селах і вели традиційне господарство – без багатоколісних тракторів, збалансованих мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Якщо поставити себе на місце сімейної пари у таких умовах, пророкувати тисячолітні релігійні та соціальні традиції заборони переповнення вагітності та сприяння великим сім'ям, уявити характер та інтенсивність щоденної безперервної фізичної праці, значно більшу ймовірність дитини померти, аніж вижити, екстраполювати таке життя свою старість з фізичною неміччю і повною неможливістю самотужки виробляти засоби живлення (отже, цілковиту залежність від підтримки синів і доньок), то стане зрозуміло, що надзавданням було забезпечити появу цих самих синів і доньок.

У гонитві за "продукуванням" найнеобхідпішої частини робочої сили батьки навіть самі знищували "зайвих" доньок. Так робили ко-чівники Близького Сходу аж до появи мусульманства з його заборо-ною вбивати маленьких дівчаток, а трохи більше двадцяти років тому така сама "демографія" відродилася в селах соціалістичного Китаю. Наприкінці 70-х років XX ст. для порятунку від голоду керів-ники компартії ліквідували колгоспи і роздали землю селянам (чому н досі намагаються завадити наші комуністи у складі Верховної Раді:). Ті отримали право вільно використовувати надлишки продукції (торгувати на ринку, обмінювати тощо), яку за умови високо-го врожаю могли отримати на власній землі.

Оскільки на той час у Китаї вже діяв закон, згідно з яким кожна родина мала право народити лише одну дитину, то сім'ї, після тяж-ких роздумів, почали знищувати новонароджених доньок, слабкі ру-ки яких у майбутньому ніяк не могли придатися для фізичної пращ ті полі. Якщо факт пологів не можна було приховати, батьки запевняли, що дитина народилася мертвою.

Експерти вважають, що хоч за два роки після повернення землі селянам сільськогосподарське виробництво у Китаї зросло майже удвічі, а в продажу окрім капусти з'явилися інші продукти в необмеженій кількості, у віддалених селах було знищено від 5 до 10 (2П'І мільйонів дівчаток. Ситуацію було виправлено тотальним контро-лем за пологами.

Для зміни стратегічних підходів батьків до планування сім'ї, як виявилося, надто мало початків загальної письменності і закликі* іноземних вчених до "поміркованості у відтворенні". Аналізуючи но-вітню історію багатьох країн, переконуємося: головним поштовхом для початку зменшення кількості пологів на одну жінку є її цілкови-та впевненість у тому, що ризик втратити дитину набагато меншим від імовірності досягнення нею дорослого віку. Для усвідомлення більшістю людності аграрних країн цієї обставини, як виявилося, необхідно було від 30 до 50 років!

Для успішного здійснення планування сім'ї потрібне ще й матеріальне забезпечення у формі прийнятних для конкретного етносу засобів запобігання вагітності. Тут проблемою стало поширення необхідних для цього знань, а не виробництво медикаментів. Лише лічені країни, що розвиваються, з самого початку взяли щонайактивнішу участь у спробах загальмувати демографічний вибух. Здебільшого, отримавши незалежність, країни були охоплені політичною нестабіль-ністю, їхнє керівництво найчастіше вирішувало особисті питання, не піклуючись про демографічні проблеми.

Дві наддержави (СРСР і США) займалися перекуповуванням про-дажних клік у країнах "третього світу" для поповнення складу свого "ідеологічного табору", торгівлею зброєю, підштовхуючи своїх про-теже до зведення застарілих рахунків, про джерела яких часто свідчи-ли лише легенди.

Нині відомо, що значна частка вини у надзвичайних масштабах демографічного вибуху в екс-колоніях лежить на тих розвинених краї-нах, до сфери впливу яких входили ці місцевості. Так і не спромігшись забезпечити в них справді високий рівень освіченості, достатній для самоорганізації суспільства на раціональних засадах, порядна частина на колоніальної адміністрації з найкращих гуманістичних міркувань зуміла таки ліквідувати основні причини надмірної (хоч і цілком при-родної) дитячої смертності! Не одиниці, а сотні мільйонів додаткових землян з'явилися завдяки такій швидкій і дешевій операції, як щеплен-ня проти захворювання на віспу. Лише у 2-3 рази відрізнялася дитя-ча смертність у найглухіших куточках Африки чи Азії від її рівня у більшості республік колишнього Радянського Союзу.

Нині масштаби участі великої групи найрозвиненіших держав світу в розв'язанні демографічних проблем аграрних країн вочевидь недостатні. Експерти вважають, що така політика Е стратегічною помилкою. Вона не тільки вкрай утруднить вирішення глобальних екологічних проблем, а й найближчим часом загрожуватиме початком розколу світу на "Північ" і "Південь", які ворогуватимуть через поділ світових ресурсів.