Екологічна ситуація в м.Києві

Місто, його соціальна, технгенна та екологічна система залежить від багатьох факторів суспільно-політичного, економічного та природно-екологічного характеру. Головними з них можна вважати соціально-економічні умови й науково-технічний рівень суспільного розвитку та особливості урбанізації, що випливають з них, а також природно-географічні та екологічні передумови соціального прогресу. Цілком зрозуміло, що функціонування міста визначається і його розмірами, і промисловим та соціально-економічним потенціалами, і характером та структурою виробництва. Водночас на неї впливають історичні умови, природні фактори тощо.

Друга важлива особливість міста полягає в тому, що воно не є саморегульованими та стійкими, тобто повноцінними з точки зору кругообігу речовин і енергії. Таке велике місто як Київ споживає життєві ресурси, які створюються природою на величезних просторах, що в сотні та тисячі разів перевищують площу його самого. При цьому виробляється й чимало токсичних та шкідливих -промислових відходів, викидів автотранспорту та побутового сміття. Все це не в змозі асимілюювати, міське природне середовище, оскільки його екологічна місткість набагато менша від антропогенних та техногенних навантажень. Загострюються всі сторони життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води, контроль і запобігання забруднення повітря, водних ресурсів, грунтів, утилізація та поховання шкідливих виробничих і побутових відходів, а також соціальні проблеми, позв'язані з різким зменшенням вільного "життєвого" простору, зростанням міст у висоту, появою, як вважають спеціалісти-медики, багатьох уже вивчених і поки що невідомих захворювань, зумовлених забрудненням, збідненням та "звуженням" міського середовища.

Києву притаманні екологічні проблеми великих міст, які в концентрованому вигляді відображають майже всі екологічні проблеми України. За останні три роки, в умовах економічної кризи та процесу приватизації найбільше загострюються такі проблеми :

1. Поводження з усіма видами відходів (побутові, промислові, токсичні, радіаційні та ін.).

2. викидами енергетики та автотранспорту (морально та фізично застарілі технології, якість палива, значне зростання кількості приватного автотранспорту).

3. (відсутність або мала ефективність очисних споруд, особливо на зливових водотоках).

4. (несанкціановане будівництво, захоплення територій ).

5. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Так, розвиток м.Києва, де на обмежених територіях ( 836 кв.км ) зосереджено 2,7 млн. чоловік населення (з передмістями 3,8 млн. чоловік) та значна кількість центрів господарської діяльності, перетворив санітарну очистку в одну з головних екологічних проблем міського господарства. Відсутність ефективних новітніх технологій та потужностей по переробці відходів, дефіцит земельних площ, призводить до наднормативного накопичення відходів на території міста та промислових об'єктів в тому числі відходів І-го та ІІ-го класів токсичності. В межах міста знаходиться пункт поховання радіоактивних відходів, де тільки в трьох могильниках, які введені в дію у 1975р., зберігаються тверді радіаційні відходи І-ї та ІІ-ї групи загальною активністю 320 тис.кюрі, у тому числі 220 тис.кюрі тритію.

Кількість автотранспорту, зареєстрованого в місті та транзитного за останній час збільшилась майже в два рази, що призвело до збільшення викидів в атмосферу. При цьому значну небезпеку становлять: використання етильованого бензину, незадовільні транспортні розв'язки та технічний стан значної частини автомашин.

Основні напрямки вирішення екологічних проблем, поліпшення екологічного стану закладені в перспективні комплексні плани охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів. У зв'язку із змінами в економіці вони корегуються поточними річними планами економічно-соціального розвитку міста, річними планами охорони природи підприємств та організацій. З метою координації дій по концентрації зусиль на головних напрямках Держуправління розробило план першочергових заходів на 1998-2010рр.

З метою поліпшення стану атмосферного повітря в м.Києві доцільно провести реконструкцію системи газоочистки котлоагрегатів по спалюванню твердих побутових відходів №№ 2,3,4 з використанням ступені хімічної очистки димових газів на ДКП "Енергія" Впровадження системи дезодорації запахів на Бортницькій станції аерації.

Автомобільний транспорт, як забруднювач атмосферного повітря, вийшов на перше місце, його викиди становлять зараз понад 70 відсотків від загальноміських і формують підвищений рівень забруднення повітряного басейну міста. Аналізуючи ситуацію, що склалася в нашому місті, а також досвід роботи інших країн по впорядкуванню системи діагностики та екологічного контролю викидів автотранспортних засобів можливо вирішити шляхом створення в м.Києві підрозділу "Екологічної міліції" при ГУ МВС України в м.Києві на базі відділу попередження забруднення навколишнього природного середовища автотранспортними засобами.

Протягом останніх років постійну турботу викликає стан головного міського каналізаційного колектору (ГМКК), побудованого у 1970 році для відведення стічних вод правобережної частини міста. Колектор потребує капітального ремонту, так як повна його амортизація настала іще в 1990 році. Для виконання ремонтних робіт необхідно відключення стічних вод та будівництво другої нитки ГМКК. Дане будівництво, розпочате в 1994 році, включено до переліку невідкладних природоохоронних заходів Національної програми екологічного оздоровлення басейну р.Дніпро та поліпшення якості питної води, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1997р. Через відсутність коштів (фінансування за рахунок державного бюджету) будівництво не ведеться. Аварійні ситуації, які можуть виникнути на ГМКК можуть призвести до екологічної катастрофи не лише для міста Києва, але й для 30 млн. жителів України, для яких р.Дніпро є джерелом водопостачання.

Одним із основних факторів забруднення р.Дніпро (Канівського водосховища) та 370 внутрішніх водойм в межах міста є зливові стоки. Поверхневі стічні води з території міста відводяться мережею колекторів зливової каналізації через 41 випуск в р.Дніпро, з них лише на 5 збудовані очисні споруди, які працюють як накопичувачі забруднених поверхневих стічних вод, не виконуючи свою основну функцію - очистку цих вод до рівня існуючих екологічних нормативів. Для поліпшення ефективності їх