Роль озону в нашому житті. У тропосфері озон є одним із забруднювачів повітря. Частина смогу у великих містах утворена, у тому числі, через надлишок озону, що утворюється як побічний продукт автомобільних вихлопів. У стратосфері ж озон виконує роль своєрідного екрана, що поглинає згубне короткохвильове (ультрафіолетове) випромінювання. Озон також бере активну участь у формуванні теплового режиму атмосфери і поверхні нашої планети. Цей режим ду-же залежить від, так званого, парникового ефекту, суть якого в тому, що певні гази у повітрі активно поглинають теплове (інфрачервоне) випромінювання. Його перевипромінює земна поверхня, поглинувши перед цим випромінювання сонця. До цих газів належить і озон. Роль озону полягає в пог-линанні теплового випромінювання, що йде від Землі, у тих спектральних інтервалах (так звані, «вікна прозорості»), де основні гази, відповідальні за парниковий ефект (водяна пара, СО2), поглинають погано. У стратосфері озон поглинає ультрафіолетове випромінювання, що йде від сонця. Цей процес є основним джерелом нагрівання стратосферного повітря і визначає існуючу там відносно високу (порівняно зі тропосферою) температуру. Крім того, поглинаючи ультрафіолетове випромінювання, особливо в тій його частині (200—320 нм), що становить найбільшу небезпеку для живих істот, озон захищає людей і всю біосферу від його згубної дії.

А якби озону не було? Звичайно, точно відповісти на це питання неможливо. Але є серйозні підстави вважати, що життя на нашій планеті розвивалося б (якби розвивалося взагалі) по-іншому. При зникненні чи навіть потоншанні озонового шару неминучим стане збільшення потоку сонячного ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі 200 - 320 нм. Це випромінювання часто називають м'яким, ближнім чи біологічно активним ультрафіолетом. Ця назва пов'язана з тим, що кліти-ни живих організмів (особливо нуклеїнові кислоти) дуже чутливі до ультрафіолету. Варто мати на увазі, що потік випромінювання дуже чутливий до зміни загальної кількості озону (як кажуть вчені, зв'язок між ними нелінійний). Інакше кажучи, падіння N(О3) навіть на десяті частки відсотка призводить до збільшення ультрафіолетового випромінювання в кілька разів, а можливо, і в десятки. Зазначені зміни інтенсивності цього випромінювання неминуче призведуть до значних порушень у цілому в біосфері й у здоров'ї людей зокрема. Зміна кількості озону не може не позначитися на кліматі планети, оскільки озон бере активну участь у створенні парникового ефекту, що забезпечує нагрівання найнижчого атмосферного шару - тропосфери. При зменшенні кількості озону в стратосфері теплова рівновага порушиться. При зниженні концентрації озону удвічі температура стратосферного повітря впаде на 10 - 30°С. А це, у свою чергу, може порушити стабільність усієї атмосфери.

Загроза для озону. До шкідливих для озону речовин належать сполуки азоту. водню і хлору. Азот потрапляє в атмосферу переважно у вигляді азотних оксидів (NO, NО2, N2O) при використанні азотних добрив і викиді відпрацьованих газів при польотах висотних літаків. Джерелом водневих з'єднань є промислові підприємства, що виділяють в атмосферу метан, а також польоти висотних літаків і ракет, при яких безпосередньо на стратосферних висотах викидаються випари води. Нарешті, хлор потрапляє в атмосферу через дуже активне використання в промисловості і побуті хлоровмісних органічних сполук, насамперед, так званих, фреонів (хлорфторвуглеводів). За рахунок хімічної активності кисню, якого багато в атмосферному газі, утворюються цілі групи (сімейства) сполук азоту, водню і хлору. Система хімічних взаємодій, котра виникає при цьому, досить складна. Сам лише цикл процесів за участю азотних сполук об'єднує десятки реакцій. Однак остаточний ефект, важливий для нашої розповіді, досить простий. Кожне із сімейств бере участь у своєму циклі каталітичних реакцій руйнування озону. При цьому члени сімейств відіграють роль каталізаторів - вони прискорюють реакції загибелі озону, але не витрачаються самі. Постає запитання: чи вже помітне регулярне зменшення кількості озону? Спроби це точно встановити пов'язані із серйозними труднощами. Очікуване зменшення загальної кількості озону поки що відносно невелике - усього кілька відсотків. Зареєструвати таку зміну за досить довгий термін (скажімо, за 10 років) складно, тому що вона перебуває на межі точності існуючих методів вимірювання N(О3). Проте пошуки тенденцій і характеру зміни NО3) (так званих трендів) останніми роками йдуть безупинно. Встановлено, що зменшення озону існує і становить близько 2% N(О2) протягом останніх двох десятиліть. Цей показник не малий і свідчить про загрозливу тенденцію. Якщо людство не зупинить своє втручання в атмосферу через забруднення сполуками, про які йшла мова вище, то незабаром концентрація озону в атмосфері упаде нижче мінімально допустимого рівня