Наша Земля - заселена планета – є лише одним з небесних тіл, членами невеликої планетної сім’ї на чолі з Сонцем – звичайнісінькою зорею , яка керує рухом цих планет . Крім дев’яти великих планет , до складу сонячної системи входять також малі планети , комети , супутники планет – природні і штучні , метеорна матерія , між планетний газ. Характерною особливістю Всесвіту є нерівномірний розподіл матерії в світі , в ньому. Хоч зорі і концентрують у собі велику масу, проте основною властивістю Всесвіту є порожнеча. Саме так: Всесвіт – глибокий вакуум. Всесвіт має також ту характерну особливість , що він розширюється ! Багато природних наук вивчають Всесвіт. Зокрема –астрономія , яка вивчає розподіл матерії в космосі , в просторі і часі , різні небесні тіла та їх системи.

Закон за яким будь- які два тіла притягуються одне до одного з силою прямо пропорційною добуткові їхніх мас і обернено пропорційні квадрату відстані між ними – це закон всесвітнього тяжіння. Вікритий Ньютоном в 1687 році закон який експерементально підтвердив інший англійський вчений Кавендіш у 1798 році , у сформульованому вигляді застосований лише , якщо взаємодіючи тіла є матеріальними точками тобто поле їх тяжіння є центральними.

Всесвіт – це те все , що існує. Від найдрібніших пилинок і атомів до величезних скупчень речовини . Вивчення всесвіту істотно змінило наше уявлення про нього , виявлено глибокі зв’язки між процесами , що відбуваються на Сонці, на Землі і в навколоземному просторі . Так, сонячна активність визначає кліматичні ритми на землі , що збігаються з космічним циклами. Такими є й сейсмічні процеси утворення гір. Всесвіт у вцілому один з найскладніших об’єктів наукового дослідження.

4. Земля - це третя в порядку віддалення від сонця велика планета сонячної системи . Історія наукового розв’язання проблеми походження Землі починається з XVIII ст. Спроб пояснити походження Землі висувалося багато, особливо за останнє століття.

Земля – унікальна планета сонячної системи і унікальність її полягає в перш за все в тому , що на ній існує життя. На самій же Землі життя існує завдяки поєднанню кількох сприятливих астрономічних факторів . Серед них – це велика маса Землі достатня для утримання навколо себе захисного шару атмосфери досить сильного магнітного поля ,що захищає земних жителів від згубної дії космічної радіації, наявність великої кількості води необхідної для життя.

Наша Земля – дуже активна планета . Змінюється хоч і повільно обриси її материків і океанів руйнуються цілі гірські хребти вивергаються вулкани , міняється клімат . Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища – температура повітря і води , їхній хімічний склад вологість грунту і вміст у них життєво необхідних компонентів . Безперервно оновлюється жива природа – тварини , рослини , мікро організми . Кругообіг хімічних елементів на Землі відбувається переважно за безпосередньої участі живих організмів .

У найдавніші часи Землю уявляли , як плоский диск чи острів оточений океаном . З часів Ньютона Землю почали уявляти як еліпсоїд обертання на малій осі . Земля більш опукла поблизу екватора . Форму Землі характеризує геоїд – геометрично неправильне тіло , поверхня якого в кожній точці перпендикулярна до на пряму сили тяжіння . Форму геоїда має поверхня води спокійного океану.

У давні геологічні часи фігура Землі мала мабуть більш неправильну форму ніж нині. Теперішня її форма пояснюється обертанням навколо осі. Зараз Земля має форму трохи сплюснутої кулі радіус Землі 7370 кілометра , довжина екватора 40 000 кілометра.

Наша планета складається з трьох основних частин (геосфер), які різняться своїми фізичними властивостями. Це – земна кора , оболонка (мантія) , ядро. Земна кора або літосфера – верхня тверда оболонка землі , являє собою зовнішній шар завтовшки 60 – 70 км. , що складається з осадових порід, гранітів та базальтів . Температура кори зростає з глибиною на 1 градус цельсія на кожні 33 метра і вже десь на глибині 40 км. Становить 800 – 1000 градусів цельсія. Всі області літосфери перебувають в русі . Під Земною корою міститься оболонка ядра мантія, в радіальному напрямі вона простягається від підошви земної кори до 2900 км, і становить 80 % Земної кулі. Мантія має шарувату будову . Виділяють дві її основні частини : верхню мантію до 1000 км. , і нижню від 1000 до 2900 км. . В верхній мантії тиск , що зростає з глибиною , досягає 10 000 атм., температура близько 1500 градусів цельсія , а на межі з ядром 3000 – 5000 градусів цельсія . До складу мантії входять сполуки окису кремній з оксидами магнію і заліза , називають її Sima.

Верхній шар мантії називають астеносферою ( до глибини 50 – 200 км . від поверхні) . Його речовина перебуває в найбільш розм’якшеному стані , при чому на раптовий тиск реагує ,як тверде тіло а на повільний і безперевний як рідина .

Речовина нижньої мантії – це однорідне тверде тіло , м