При видобутку нафти, газу, газового конденсату утворюються такі відходи: буровий шлам, відпрацьовані тампонажні розчини, паливно-мастильні матеріали.

Третім етапом основного технологічного процесу на НГВУ є промислова підготовка нафти і газу до транспортування. На підприємстві використовується напірна система збору, яка забезпечує можливість комплексної автоматизації процесу і майже повністю виключає втрати легких вуглеводнів. В таких системах використовують групові замірні установки, в тому числі й автоматизовані.

Підготовка нафти і газового конденсату проводиться на термохімічниій установці (ТХУ). Нафта з родовища відправляється на підприємство. Продукція свердловин підігрівається і проходить через установку попередньої підготовки і спуску пластової води, а потім перекачується на ТХУ „Пасічна” для кінцевої підготовки нафти для переробки.

Для підготовки нафти використовують ефективні вітчизняні деемульгатори і дісольван 4411.

Підготовка природнього газу проводиться на установці низькотемпературної сепарації (УНТС).

При підготовці нафти в 2007 році отримано 270,2 тис. м3 пластових і промстічних вод, які повністю використані для підтримки пластового тиску на родовищах, а також нафтошлами, які зберігають у спеціальних амбарах.

У процесі транспортування газу, при періодичному очищенні газопроводу в циклонопилевловлювачах, відокремлюється шлам продувочний (залишки будівельного сміття, грунт, що потрапив у трубопровід при ремонтних роботах, продукти корозії внутрішньої поверхні труб, домішки піску із газоносного шару, конденсат).

До відходів технології очищення газу від механічних домішок відносять відпрацьовані масляні фільтри, фільтраційний матеріал, керамічні насадки.

На об’єктах транспортування та зберігання нафти до небезпечних відходів, що впливають на екологічну рівновагу, які утворюються в результаті основних технологічних процесів, відносять грунт із нафтою або нафтопродуктами, або нафтошламами. Можливості деградації природної серед при здобичі і транспортуванні нафти можуть відображатися в ландшафтно-геохімічних прогнозах. Небезпека забруднення і можливість самоочищення грунтів від продуктів нафтовидобутку в окремих зонах підприємства розрізняються.

2 ПРОЕКТНА ЧАСИНА

2.1 Оцінка рівня забруднення грунтів

Класифікацію грунтів за ступенем забруднення проводять за гранично допустимими концентраціями (ГДК) хімічних речовин в грунтах і за їх фоновим вмістом згідно з ГОСТ 17.4.3.06.

Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Граничнодопустимі концентрації забруднюючих речовин в

грунті

Назва забруднюючих речовин | Величина ГДК за СанПиН 42-128-4433 (13) | Величина ГДК за ГОСТ 17.5.3.06 | Величина ГДК за ДСТУ 41-00032626-00-007

Масова концентрація розчинних у воді токсичних солей, мг/кг грунту |

- |

2500 |

-

Масова концентрація загального хрому, мг/кг грунту |

6 |

- |

-

Масова концентрація нафтопродуктів, мг/кг грунту |

- |

- |

4000

Водневий показник водної витяжки, одиниця рН |

- |

5,5-8,2 |

-

За ступенем забруднення грунти слід поділяти за ГОСТ 17.4.3.06 на:

дуже забруднені;

середньо забруднені;

слабо забруднені.

До дуже забруднених відносять грунти, вміст забруднюючих речовин в яких у декілька разів перевищує ГДК, та які у результаті впливу хімічного мають низьку біологічну продуктивність, суттєву зміну фізико-механічних, хімічних і біологічних характеристик, у результаті чого вміст хімічних речовин у культурах, що вирощують, перевищує встановлені норми. Відповідно до „Методических указаний по оценке степени опасности загрязнения почвы химическими веществами” такі грунти можуть бути використані для вирощування технічних культур, полезахисних смуг або зовсім вилучені із сільськогосподарського обігу.

До середньо забруднених відносять грунти, в яких встановлено перевищення ГДК без видимих змін у властивостях грунтів.

До слабо забруднених відносять грунти, вміст хімічних речовин в яких не перевищує ГДК, але вищий природного фону.

Зміни у стані якості грунту визначають шляхом співставлення показників, які вимірюють до початку спорудження свердловини та по закінченню робіт. При цьому у першу чергу контролю підлягають такі негативні явища та процеси в грунтах, як підкислення, підлуження, забруднення мінеральними солями, нафтою та нафтопродуктами, дегуміфікація, зменшення вмісту поживних речовин.

Механічні порушення грунтового покриву полягають у переущільнені орного шару грунту та змішуванні верхніх горизонтів у шарі, який знімали. Ущільнення грунту відбувається внаслідок надмірного тиску на грунт ходовими системами транспортних засобів та іншої техніки. Щільний грунт у сухому стані чинить суттєвий опір розвитку кореневої системи рослин, погано фільтрує воду, для обробітку потребує додаткових витрат. Показником ущільнення є відносна зміна величини об’ємної маси грунту. Для оцінки ступеня ущільнення грунту використовують класифікацію згідно таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Класифікація грунтів за ступенем ущільнення

Об’ємна маса грунту, г/см3 | Характеристика грунту

Менше 1,0 | Грунт пухкий або багатий на органічну речовину, наприклад, дернина у польових та лісових грунтах, мерзлий сирий грунт в орному шарі

Від 1,0 до 1,1 | Типова величина для культурного свіжо зораного грунту

Більше 1,1 „ 1,2 ” | Грунт орного шару ущільнений

„ 1,2 ” 1,4 ” | Грунт орного шару сильно ущільнений

„ 1,4 „ 1,6 „ | Типова величина для підорних шарів різних грунтів

„ 1,6 „ 1,8 „ | Сильно ущільнені ілювіальні шари, переважно підзолистих грунтів і солодів

Змішування грунту верхніх горизонтів може призвести до зменшення запасу гумусу у кореневмісному шарі у випадку недотримання вимог ДСТУ 41-00032626-00-007. Цим стандартом передбачено зняття родючого шару грунту товщиною до 60 см без розподілу або на всю товщину родючого шару пошарово (на місцях облаштування земляних амбарів для збору бурового шламу, відстою води, будь-якому