Забруднення мінеральними солями призводить до підкислення (підлужування) грунту, що несприятливо впливає на більшість культурних рослин і корисних мікроорганізмів. Оцінку ступеня підкислення (підлужування) грунту проводять за результатами вимірювання водневого показника його водної витяжки. За ГОСТ 17.5.3.06 величина показника рН водної витяжки в родючому шарі грунту повинна складати (5,5-8,2).

Зменшення вмісту поживних речовин у грунтах у районі бурової площадки може відбуватись під впливом механічного (видалення з родючим шаром грунту), хімічного (інактивація фосфатів катіонами заліза) та біологічного (посилення денітрифікації, пригнічення нітрифікації) факторів.

Рівень забезпечення грунту азотом можна встановити шляхом визначення вмісту загального азоту.

Ступінь забезпечення грунту фосфором та калієм виражається кількісним вмістом їх рухомих форм, які легко переходять до розчину під час реакції середовища, близької до реакції грунту. Через це для різних типів грунтів розроблено та прийнято різні стандартні методи визначення рухомих форм фосфору і калію. Зокрема, для дерново-підзолистих, сірих лісових грунтів та чорноземів степової та лісової зон треба використовувати метод Чирикова згідно з ДСТУ 4115.

Забруднення грунту в районі бурової площадки відбувається внаслідок надходження сольових компонентів відходів буріння. Для оцінки ступеня засолення грунту необхідно за даними водної витяжки провести розрахунки сум токсичних і нетоксичних солей за ГОСТ 17.5.4.02. [Гранично допустимі концентрації водорозчинних солей наведено у таблиці 2.2.].

Забруднення грунту важкими металами може відбуватися внаслідок надходження до нього бурових промивальних рідин або їх складових. Серед важких металів, які найчастіше входять до складу відходів буріння і підлягають контролю у грунтах на території бурових площадок, є хром (КНД 41-00032626-00-007).

Негативна дія нафти на грунт полягає у зменшенні вологоємності грунту і заблокуванні поживних речовин внаслідок гідрофобізації поверхні грунтових частинок вуглеводневими плівками, пригніченні біологічних процесів токсичними компонентами нафти. З часом негативна дія нафти на грунт зменшується внаслідок розкладання складових останньої мікроорганізмами грунту. [Допустимі концентрації нафти у грунті приведено у таблиці 2.2].

Проблема очистки забруднення грунтів від нафти і нафтопродуктів є актуальною не тільки в Україні, зокрема в НГВУ „Долинанафтогаз”, а й в інших країнах світу.

Очисткою грунтів займались в районі м.Франкфурта. Екологи аналізували ступінь забруднення грунтів нафтопродуктами в даному районі, який довший час служив переправним пунктом при торгівлі газоліном, дизельним паливом, нафтою. Розроблена система очистки грунту, яка базується на створенні благополучних умов для посилення біологічної активності грунту, і яка буде сприяти розкладанню нафтопродуктів до рівня 396 мг/кг.

ТНК приділяють велику увагу природоохоронним цілям. Так в минулому році 22 великі нафтові ТНК створили організацію по співробітництву в області природоохоронних НІОКР, яка отримала назву „Форум екологічних дослідів в нафтовій промисловості”. На початку 2008 року впровадили 3 проекти. Один з них передбачує біообробку розливів нафтопродуктів. Другий – відторгнення токсичних відходів. Третій – мікробіологічну обробку нафтових відходів.

Методи ліквідації забруднення грунтів від

нафти і нафтопродуктів

На підприємстві НГВУ „Долинанафтогаз” нафтові (нафтопродуктові) забруднення грунтів ліквідують, ураховуючи в кожному конкретному випадку обставини забруднення, тип забрудненого грунту, компонентний і хімічний склад забрудника, міру забрудненості грунту, а також грунтово-кліматичні та рельєфні умови забрудненої ділянки та стан біогеоценозу.

Застосовувані способи й заходи повинні забезпечувати видаляння зі складу грунту забрудника та відтворювання родючості грунту.

Забруднення грунтів зазвичай ліквідують у два етапи – технічний і біологічний. Кожний етап зазвичай виконують у декілька стадій, строки виконання яких треба зазначити в ПКД.

Способи й заходи, застосовувані на технічному етапі, у загальному випадку мають забезпечувати:

- прискорювання процесів біодеградування нафти (нафтопродуктів) у грунті;

- вивітрювання нафти (нафтопродуктів) з грунту;

- випаровування та часткове руйнування легких фракцій;

- фотоокислювання компонентів нафти на поверхні грунту;

- відтворювання мікробіологічних спільнот;

- розвиток мікроорганізмів, здатних окислювати нафтові вуглеводні;

- часткове відтворювання спільнот грунтових тварин.

На біологічному етапі на першій стадії сіють траву на пробу, а потім на другій – вносять мінеральні добрива та засівають багаторічними травами, стійкими до вуглеводневих забрудників (фітомеліорація).

Для значно забруднених грунтів на першій стадії технічного етапу, щоб вилучити нафту (нафтопродукти) зі складу грунту, створити потрібні умови та активізувати вуглеводнеокислювальні процеси, застосовують спеціальні механічні, фізичні та мікробіологічні методи.

Рекомендованими є способи механічного та мікробіологічного очищення грунту.

Спосіб механічного очищення грунту рекомендовано застосувати лише на невеликих обмежених ділянках та за умови просочення нафти (нафтопродукту) у грунт не глибше ніж на (0,125±0,025) м.

За цього способу забруднений шар грунту знімають автогрейдером або за допомогою будь-яких інших технічних засобів, здатних зняти шар грунту завтовшки не більше ніж (0,125±0,025) м, і вивозять до спеціально відведеного місця, де його знешкоджують і захороняють (наприклад, до шламового амбара) чи утилізують.

Замість знятого забрудненого грунту на ділянку вносять новий шар родючого грунту. Грунт наносять за умови теплої пори року, нормальної вологості повітря та достатньої прохідної здатності грунту для машин, застосовуючи бульдозер (який працює поперечними ходами, переміщаючи та

розрівнюючи грунт).

Спосіб мікробіологічного очищення грунтується на підвищеній деструктивній активності деяких культур мікроорганізмів відносно вуглеводнів нафти. За цього способу в грунт забрудненої ділянки вносять певні біологічні препарати, які прискорюють процес біодеградування нафти (нафтопродукту) у забрудненому грунті.

Біопрепарати застосовують згідно з правилами, розробленими в установленому порядку на підставі рекомендацій підприємства виробника.

Для помірно забруднених грунтів на технічному етапі застосовують лише агротехнічні заходи (вносять добрива, обробляють поверхню та розпушують грунт тощо), які активізують процеси сомоочищення грунту від нафти та нафтопродуктів.

Щоб інтенсифікувати та стимулювати біохімічні