Україні було прийнято Закон «Про охорону й використання тваринного світу», який передбачає збере-ження середовища мешкання тварин, умов розмноження й шляхів міграції під час виконання різних робіт. Над питан-ням охорони тварин нині активно працюють фахівці в кіль-кох науково-дослідних установах НАН України, галузевих інститутах, вузах. Почалися роботи з інтродукції, акліма-тизації й розведення дичини. В Україну були завезені зубр, лань, муфлон, кеклик, деякі види риб і птахів, переселені зайці, косулі, олені (в райони, де дичини не було), взяті під охорону мурашники, бджоли-запилювачі.
З метою контролю за рідкісними й вимираючими вида-ми тварин, як уже згадувалося, в нас, як і в усьому світі, видається Червона книга. Над першою Червоною книгою в колишньому СРСР група вчених-фахівців працювала понад 15 років. У 1984 р. вийшло друге видання цієї кни-ги, вже значно змінене, тому що деякі види тварин відно-вили свою чисельність (рожева чайка, тундровий лебідь, кавказький тетерев тощо), а інші, котрим раніше ніщо не загрожувало, наблизилися до межі вимирання — чорно-морська афаліна, сірий дельфін, чорний ведмідь, даурський їжак, сахалінська кабарга, карликовий тушканчик тощо, всього — понад ЗО видів ссавців, 14 — рептилій, 17—пта-хів. Уперше в цю Червону книгу були внесені риби — осетр, лососеві, карпові (всього дев'ять видів), молюски, рако-подібні, черви, комахи, гриби й навіть лишайники. Всіх тварин в Червоній книзі залежно від їх кількості й ступеня загрози вимирання поділено на п'ять категорій — до пер-шої віднесено ті, яким загрожує вимирання дуже серйозно й найближчим часом, до п'ятої — ті, що відновлені.
У Міжнародну Червону книгу, включено 292 види й під-види ссавців, 341 — птах, 36 — земноводних, 119 видів пла-зунів.
Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зро-стала майже пропорційно збільшенню кількості людей і максимальних значень досягла за останні сто років. Усього за історію людства вимерло понад 150 видів і підвидів птахів і 110 видів ссавців, зокрема тур, тарпан, морська корова, дронт, безкрила гагарка, голуб-мандрівник.
У СНД і в Україні сьогодні більш серйозно підходять до охорони тваринного світу, вживаючи жорстких заходів до браконьєрів і тих, хто шкодить природі. Прийнято нові закони про охорону природи. Проблема збереження фауни турбує не лише вчених-природничників, екологів, але й більшість керівників підприємств, господарств, міністерств, вона береться під контроль народом і урядом. Єдиною, але дуже істотною перепоною на шляху вирішення цієї проб-леми є брак коштів, тяжкий економічний стан нашої мо-лодої держави.
Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі: по-перше, виховання природоохронної свідо-мості у людей з дитинства до похилого віку всіма можли-вими сучасними засобами; по-друге—найсуворіша бороть-ба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках; по-третє — допомога звірям: підгодівля їх у скрутні періоди, охорона від епіде-мій і антропогенних забруднень, розселення в зручних для існування місцях, контроль за кількістю хижаків. Крім того, необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаю-чих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращання ситуації, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного моніторингу.
Велике значення має також рекультивація зруйнованих людиною ландшафтів, відновлених грунтів, пасовиськ, лу-ків, лісів, водойм згідно з науково обгрунтованими далеко-глядними планами, активний розвиток заповідної справи.