Реферат на тему:
Лісові ресурси України: сучасний стан, проблеми і перспективи
Ліси України — національне багатство і належать українському народу. Тому кожен громадянин Української держави має право на отримання повної інформації як про стан лісів, так і про переваги та недоліки проваджуваної щодо лісів політики.
Загальна площа українських лісів становить 9400,2 тис. га, з них хвойні ліси (переважаюча порода — сосна та ялина) займають 42,2%, твердолистяні (дуб, бук) — 43,2% та м’яколистяні (береза, осика) — 13,6%. Лісами покрито 15,6% території країни. За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи.
Ліси України поділяються на природні та штучні. Природні лісостани складаються з дерев різного віку. Штучні лісостани складаються з дерев, які були одночасно в один рік висаджені на певних ділянках. У природних лісостанах відбувається природне самовідтворення лісу. Старі дерева відмирають, їхнє місце займають підростаючі дерева. У штучному лісі всі дерева мають однаковий вік, одночасно зростають, перестигають і відмирають. Тому штучні ліси мають в основному промислове значення.
При вирощенні штучного лісу в завдання його власника входить одержання максимальної кількості деревини якнайкращої якості. А щоб запаси не зменшувалися, здійснюється своєчасна посадка і догляд за молодими насадженнями на ділянках зрубаного лісу. Завданням органів лісового господарства є збільшення лісистості України та підвищення якості лісів.
Крім господарського, ліси мають величезне екологічне значення. Деревина на пні (тобто ще не зрубане дерево) — особливий товар, який, окрім звичайної ринкової вартості, має значно вищу цінність — екологічну. Ліси виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші важливі функції. Тому шкода, заподіяна лісам надмірними рубками, може призвести до дуже істотних, непорівнянних із вигодами від продажу деревини негативних наслідків і навіть до екологічної катастрофи.
Використання в розумних пропорціях як екологічних, так і господарських цінностей лісів, забезпечення лісовідтворення, збільшення площі лісів, недопущення зниження запасів деревини — такими мають бути принципи лісогосподарської політики в Україні.
Що стосується економіки країни, то тут внесок лісової галузі дуже незначний. Вартість продукції та послуг лісового господарства становить лише 0,2—0,4% від сумарного валового випуску. Частка деревини в загальному експорті трохи вища — близько 1,5%, що звичайно також не є визначальною величиною. Отож, із погляду розвитку економіки, не має великого значення — рубаємо ми ліс чи не рубаємо, експортуємо деревину чи не експортуємо. Чи не тому при побудові економічної стратегії держави мало уваги зверталося на те, що відбувається з лісами України?
Важливим показником стану лісів, з погляду довгострокової перспективи їх використання, є вікова структура лісів — розподіл площ лісів за групами віку. В українському господарстві зберігся поділ лісів на молодняки (вік до 40 років), середньовікові (40—60 років), пристигаючі (60—80 років) і стиглі та перестійні (понад 80 років). Економічно найбільш вигідним є рівномірний розподіл площ насаджень за групами віку. На жаль, ліси України характеризуються нерівномірним розподілом лісонасаджень за групами віку зі значним переважанням молодняків та середньовікових (70—80% від усіх площ) і недостатньою кількістю стиглих та перестійних (6—15%).
Іншою важливою ознакою є бонітет, який визначається рядом характеристик — середньою висотою дерев залежно від віку, середнім об’ємом стовбура, кількістю дерев на 1 га, а отже — запасом деревини (об’єм деревини на 1 га), поточним і середнім приростами запасу деревини. Для кожної породи та бонітету складаються таблиці ходу росту лісостану, які відображають величину вище перелічених показників, починаючи від посадки і до віку перестиглості, з інтервалом у 10—20 років.
Який же стан українських лісів? Чи здатні вони повною мірою виконувати свої природоохоронні й господарські функції? Якою мала б бути державна політика щодо лісів?
Розгляду цих питань було присвячене дослідження міжвідомчої аналітично-консультативної ради з питань розвитку продуктивних сил та виробничих відносин (МАКР). Ось що воно показало.
1. Ліси України зріджені, низькоповнотні. Недостатній догляд у молодих лісах та надмірні вирубування у пристигаючих та стиглих лісостанах призводять до зниження як продуктивності, так і біологічної стійкості українських лісів.
На чому ґрунтується такий висновок. Як свідчить практика, і не лише лісівнича, оцінити процес чи об’єкт можна з допомогою порівняння його характеристик з характеристиками певного еталону.
У теорії лісівництва таким еталоном є нормальне насадження — найбільш досконале й ідеально повне, в якому нема жодного зайвого дерева, але нема й жодного, якого бракує. У нормальному лісі запас деревини зростає зі збільшенням віку лісу, що цілком логічно, адже з віком зростає висота дерева та його об’єм.
Розуміючи, що більшість читачів далека від лісівничої термінології, та вибачившись перед шановними лісівниками за певне спрощення, будемо надалі по тексту замість терміна «нормальне насадження» використовувати термін «нормальний ліс».
Отже, нормальний ліс — це здоровий, могутній, самодостатній, здатний самотужки боротись і перемагати хвороби та зовнішні впливи. Нормальні лісостани становлять лісову систему, стійку до кліматичних впливів, найбільш продуктивну для експлуатації та найбільш ефективну з погляду її захисних функцій.
Дослідження показало, що ділянки таких недоторканих лісів усе ще трапляються в Україні, зокрема в гірських, важкодоступних районах Карпат. У цілому ж по країні ситуація зі станом лісів досить складна.
У результаті досліджень, проведених МАКР, було проаналізовано відхилення ходу росту реальних лісостанів від лісостанів нормальних для сосни, карпатських ялинників, бука і дуба, вивчено стан лісів Славського держлісгоспу, становище в дубових і букових лісах Закарпаття та Поділля. Здійснений аналіз показав: у молодняках і середньовікових лісах України здебільшого запаси
