екологічних властивостей з нанесенням її на едафічній сітці та класифікацію типів лісу типоутворювальної породи. При діагностичній характеристиці типу лісу проводиться опис його основних рис, дається характеристика живого надґрунтового покриву та опис відповідного типу ґрунту. До основних рис типу лісу відносяться поширення, приуроченість до рельєфу, лісорослинні особливості, склад корінного деревостану, продуктивність, бонітет, типи похідних деревостанів. При характеристиці живого надґрунтового покриву дається перелік видів рослин-індикаторів з наведенням українських та латинських назв, відзначаються постійні, характерні та переважаючі види, зазначається їх типологічна приуроченість. Дається опис найбільш поширеного типу ґрунту, його механічний склад, дренованість, опідзоленість, оглеєність, скелетність, потужність ґрунтового профілю, рівень ґрунтових вод, тощо.
Лісівничо-таксаційна характеристика деревостанів проводиться в розрізі вікових груп (1-10, 11-20, 21-30 тощо). Визначаються наступні показники: запас на кожній ділянці, загальна площа, загальний запас для кожної вікової групи і типу лісу в цілому, тип деревостану (корінний чи похідний). До корінних відносяться деревостани природного та штучного походження, склад та продуктивність яких близькі до складу і продуктивності збережених, або раніше описаних, природних лісів цього типу лісу. Необхідною передумовою є переважання у складі деревостану типоутворювальної породи та наявність характерних кліматичних домішок. У деревостанах вікової групи 1-10 років допускається участь типоутворювальної породи у складі до 5 одиниць, проте не менше, ніж 1 одиниця. У деревостанах вікової групи 11-20 років частка типоутворювальної породи повинна становити не менше 3 одиниці. Порослеві деревостани дуба, бука, вільхи, теж відносяться до корінних типів.
Для кожної вікової групи вибирається еталонне насадження - корінний деревостан високої повноти і найбільшої продуктивності. Типологічний аналіз передбачає встановлення фактичної і потенційної продуктивності насаджень. Для цього визначають ряд показників: середній фактичний запас і середній фактичний приріст у кожній групі віку (мі/га); середній фактичний запас, приріст та вік насаджень типу лісу; середній запасу, приріст та повноту еталону. Середній фактичний запас на 1 га визначається як частка від ділення фактичного запас у кожної групи віку на її площу. Середній фактичний приріст визначається шляхом ділення середнього запасу на середній вік даної групи віку. Середній вік насаджень типу лісу розраховують як середньозважену величину: перемножують площу кожної вікової групи на її середній вік, сумують, а суму ділять на загальну площу типу лісу. Аналогічно розраховують середній фактичний запас, середній фактичний приріст, середній запас, приріст та повноту еталону.
Потенційний запас кожної вікової групи визначається як добуток запасу на 1 га типологічного еталону на загальну площу вікової групи. Ступінь використання типологічного потенціалу - виражене у відсотках відношення фактичного і потенційного запасу вікової групи. Далі проводиться порівняльний аналіз ступеня використання типологічного потенціалу у розрізі вікових груп. Динаміку середніх і фактичних запасів зображують у графічному вигляді.
У кожній віковій групі проводиться розподіл корінних та похідних деревостанів за групами повнот та за складом. За повнотою деревостани поділяють на три групи: високоповнотні (1,0-0,8), середньоповнотні (0,7-0,6) та низькоповнотні (0,5 і нижче). Похідні деревостани розподіляють за переважаючою породою з метою виявлення причини змін порід і недовикористання лісотипологічного потенціалу. При найменуванні типів деревостанів вживають іменники, які походять від назви переважаючої породи з суфіксами -няк, -ник, (дубняк, яличник, ялинник, сосняк, березняк і т. д.). Також, проводять аналіз, у яких вікових групах і які деревостани (корінні чи похідні) та при яких повнотах займають більший відсоток площі типу лісу.
У кваліфікаційній роботі проводиться обґрунтування рубок догляду у насадженнях даного типу лісу. Для цього необхідно встановити обсяги рубок догляду, дати характеристику ділянок, які вимагають проведення рубок
догляду, визначити та обґрунтувати організаційно-технічні показники розрахувати річну лісосіку тощо. Набір ділянок, які вимагають рубок догляду на наступні роки, вибирають з вихідних даних курсового проекту.
У залежності від віку насаджень рубки догляду поділяють на такі види: освітлення, прочищення, проріджування, прохідні рубки. Рубки догляду проектуються у корінних деревостанах, а також у похідних, які представлені цінними породами і заміна їх шляхом реконструкції на даному етапі є передчасною. При їх проведенні застосовують такі методи: верховий, низовий і комбінований.
Інтенсивність рубок догляду визначається ступенем зрідження деревостану. У практичній діяльності застосовують кілька критеріїв для встановлення інтенсивності рубок догляду: 1) об'єм зрубаної деревини, виражений у відсотках від запасу насадження до рубки; 2) кількість вирубаних дерев, виражена у відсотках до початкової кількості дерев у насадженні; 3) зниження повноти або зімкнутості деревостану; 4) відсоток вирубаного біжучого приросту. У молодняках при проведенні освітлення та прочищення
інтенсивність рубки визначають ступенем зімкнутості крон або запасом; при проріджуваннях та прохідних рубках - за запасом або повнотою.
Розрізняють такі інтенсивності зріджування: слабка - вирубування до 15% запасу деревостану, помірна - 16-25%, сильна - 26-35%, дуже сильна більше 35%. Рубки сильної інтенсивності проводять у перегущених молодняках та змішаних середньовікових насадженнях, а також у насадженнях швидкоростучих світлолюбних порід.
Рубки догляду проводять у насадженнях, які мають певні мінімальні повноти. У чистих насадженнях і в мішаних задовільного складу, рубки догляду в першу чергу призначають на ділянках з повнотою 0,9 і вище. У мішаних молодняках, де головна порода заглушується другорядною, а також у молодняках неоднорідного походження допускається зниження зімкнутості до 0,4-0,5. Проріджування і прохідні рубки у чистих насадженнях, що мають повноту відповідно нижче 0,7 і 0,8, а в мішаних насадженнях нижче 0,7 не призначаються. У мішаних і складних насадженнях, неоднорідних за походженням після проріджувань та прохідних рубок повнота може бути знижена до 0,6.
У чистих насадженнях рубки догляду