Реферат на тему: „Вулканізм”

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………..

1. Вулканізм………………………………………………………………………..

1.1. Площадкові вулкани........................................................................................

1.2. Вулкани тріщин.................................................................................................

1.3. Центральний тип вулканів................................................................................

2. Будова Вулкана.....................................................................................................

3.Типи вивержень………………………………………………………………….

3.1. Гавайський тип...................................................................................................

3.2. Стромболіанський тип......................................................................................

3.3. Вулкани Росії і інші типи..................................................................................

Висновок...................................................................................................................

Список використовуваної літератури.....................................................................

Вступ.

По сучасних уявленнях, вулканізм є зовнішньою так званою ефузивною формою магматизму - процесу, пов'язаного з рухом магми з надр Землі до її поверхні.

Прояви|вияви| вулканізму є одними з найбільш характерних і важливих геологічних процесів, що мають величезне значення в

історії розвитку і формування земної кори. Жодна область на Землі – будь то континент або океанічна западина, складчаста область або платформа – не сформувалася без участі вулканізму.

1. Вулканізм

“Вулканізм – це явище, завдяки якому протягом геологічної історії сформувалися зовнішні оболонки Землі — кора, гідросфера і атмосфера, тобто місце існування живих організмів – біосфера”.

Таку думку висловлюють більшість вулканологів, проте це далеко не

єдине уявлення про розвиток географічної оболонки.

Вулканізм охоплює всі явища пов'язані з виверженням магми на поверхню. Коли магма знаходиться в глибині земної кори під великим

тиском, всі її газові компоненти залишаються в розчиненому стані. По мірі просування магми до поверхні тиск зменшується, гази починають виділятися, магма, що в результаті виливається на поверхню, істотно відрізняється від початкової. Щоб підкреслити цю відмінність, магму що вилилася на поверхню, називають лавою. Процес виверження називається еруптивною діяльністю.

Виверження вулканів протікають неоднаково, залежно від складу продуктів виверження. У одних випадках виверження протікають спокійно, гази виділяються без крупних вибухів і рідка лава вільно виливається на

поверхню. У інших випадках виверження бувають дуже бурхливі супроводжуються могутніми газовими вибухами і вичавлюванням в'язкої лави. Виверження деяких вулканів відбувається у вигляді грандіозних газових вибухів, у наслідок чого утворюються хмари газу і пари води, насиченої лавою, що піднімаються на величезну висоту .

По сучасних уявленнях, вулканізм є зовнішнім, так

званою ефузивною формою магматизму - процесу, пов'язаного з рухом магми з надр Землі до її поверхні. На глибині від 50 до 350 км., в товщі нашої планети утворюються вогнища розплавленої речовини - магми. По ділянках дроблення і розломів земної кори, магма піднімається і виливається на поверхню у вигляді лави (відрізняється від магми тим, що майже не містить летючих компонентів, які при падінні тиску відділяються від магми і йдуть в атмосферу.

У місцях виверження виникають лавові покриви, потоки, вулкани-гори

складені лавами і їх розпорошеними частинками|частками| .| За змістом головної складової – оксиду кремнію магми і утворені ними вулканічні породи – вулканіти ділять на ультраосновні (оксиду кремнію менше 40 %), основні (40-52%), середні (52-65%), кислі(65-75%). Найбільш поширена основна, або базальтова, магма.

При цих виявленнях магми на поверхню і утворюються вулкани.

Вулкани бувають трьох типів:

1.1. Площадкові вулкани.

В даний час такі вулкани не зустрічаються, або можна сказати не існують. Оскільки ці вулкани супроводжуються виходом великої кількості лави на поверхню великої площі. Вони існували на ранніх етапах розвитку землі, коли земна кора була досить тонкою і на окремих ділянках вона могла цілком бути розплавленою.

1.2 Вулкани тріщин.

Вони виявляються у вивержені лави на земну поверхню по крупних тріщинах або розколах. У окремі відрізки часу, в основному на доісторичному етапі, цей тип вулканізму досягав досить широких масштабів, в результаті чого на поверхню Землі виносилася величезна кількість вулканічного матеріалу - лави. Могутні поля відомі в Індії на плато Декан, де вони покривали площу|майдан| в 5.105 км2| при середній потужності від 1 до 3км. Також відомі на північному заході США, в Сибіру. В ті часи базальтові породи виявлень тріщин були збіднені кремнеземом (близько 50%) і збагачені двовалентним залізом (8-12%). Лави рухомі, рідкі, і тому простежувалися на десятки кілометрів від місця свого виявлення. Потужність окремих потоків була 5-15м. У США, також як і в Індії накопичувалися багатокілометрові товщі, це відбувалося поступово пласт за пластом, в перебігу багатьох років. Такі плоскі лавові утворення з характерною|вдача| ступінчастою|східчастою| формою рельєфу отримали|одержували| назву платобазальтів| або траппів.

В даний час тріщинний вулканізм поширений в Ісландії ( вулкан Лакі) на Камчатці ( вулкан Толбачинський ), і на одному з островів Новій Зеландії. Найбільш крупне виверження лави на острові Ісландія уздовж гігантської тріщини Лакі, завдовжки 30 км., відбулося в 1783 р., коли лава в перебігу двох місяців поступала на поверхню. За цей час вилилося 12км з базальтової лави, яка затопила майже 915км2 прилеглій низовині шаром потужністю в 170м. Схоже виверження спостерігалося в 1886г. на одному з островів Нової Зеландії. Протягом двох годин на відрізку 30 км діяло 12 невеликих кратерів діаметром в декілька сотень метрів. Виверження супроводжувалося вибухами і викидом попелу, який покрив площу в 10 тис.км2, біля тріщини потужність покриву досягла 75м|. Вибуховий ефект посилювався|підсилювався| могутнім виділенням пари з |із|озерних басейнів, що прилягали до тріщини. Після|потім| виверження на місці озер утворилася грабеноподібна западина завдовжки в 5км і ширині 1,5-3км.

1.3 Центральний тип.

Це найпоширеніший тип ефузивного магматизму|. Він супроводжується|супроводиться| утворенням конусоподібних вулканічних гір; висота контролюється гідростатичними силами. Річ у тому, що висота h, на яку здатна піднятися|підіймати| рідка лава щільністю pl|, з|із| первинного магматичного вогнища|осередку| обумовлена тиском на нього твердої літосфери потужністю H і щільністю ps| . Ця залежність