Гармонія людини і природи

Цього тижня Карпатський біосферний заповідник відзначив своє 35-річчя

За цей період він став визнаним на міжнародному рівні екологічним та науковим центром, де активно реалізуються ідеї сталого розвитку гірського регіону, генератором природоохоронних наукових ідей, що мають загальнодержавне значення. Ризикуючи бути звинуваченим у нескромності, все ж зауважу, що ми є одним з найбільших та найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду України, чия історія бере початок від перших резерватів Габсбурзької монархії. Маємо могутній родовід та солідну наукову школу. Отож у 1968 році згідно з постановою уряду тодішньої УРСР 12,7 тис. гектарів найкращих лісів Українських Карпат було вилучено з господарського користування та передано у підпорядкування нашого заповідника.
За три з половиною десятиліття чимало зроблено для розширення площі природоохоронного об'єкта. Сьогодні вона сягає понад 53,6 тис. гектарів територій Виноградівського, Хустського, Тячівського та Рахівського районів Закарпаття. Відповідно до Закону України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" впродовж найближчих місяців розраховуємо приростити до своїх володінь ще 10 тис. гектарів. Чи не це є красномовним свідченням великої уваги уряду до збереження природних екосистем, у тому числі і гірських лісів Карпат.
Маємо казковий куточок не сплюндрованого людською діяльністю довкілля - передгірні діброви, гірські букові, мішані та смерекові ліси, субальпійські та альпійські луки з сосново-вільховим криволіссям та скельно-лишайниковими ландшафтами. Саме Карпатський біосферний заповідник (КБЗ) представляє біологічне та культурне різноманіття Українських Карпат у Міжнародній мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Тут оберігається 1248 видів вищих судинних рослин, 66 - ссавців, 189 - птахів, 9 - плазунів, 13 - земноводних, 26 - риб та близько 15000 - безхребетних тварин.
Масиви заповідника служать місцем проживання великої кількості флори і фауни, занесених до Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення. Це, зокрема, 38,8 відсотка зникаючих у Європі видів ссавців, 21,4 - видів риб тощо. У найпотаємніших куточках заповідника зустрічаються життєздатні популяції карпатського бурого ведмедя, рисі звичайної, дикого кота, вовка, беркута, полоза лісового, тису ягідного, медунки філарської та інших рідкісних видів рослин і тварин. Це, на мою думку, наше національне надбання, котре слід оберігати й примножувати.
82,3 відсотка території КБЗ, або 44 тисячі гектарів, вкрито лісами, серед яких 75,5 відсотка, або 33,3 тис. гектарів, природного походження, в т. ч. 14,6 тис. га відносяться до пралісів, які становлять найбільшу цінність не тільки заповідника. Адже лише вони можуть служити еталоном для формування біологічно стійких і високопродуктивних лісових угруповань. Особливе значення посідають букові праліси Угольсько-Широколужанського масиву, де збереглось майже 10 тисяч гектарів лісових екосистем, у яких практично ніколи не проводилось господарювання. Про подібне набагато заможніші від нас країни Західної Європи можуть лише мріяти.
Принагідно зауважу, що прийнята нещодавно резолюція Кабінету Міністрів Ради Європи ще раз підтвердила правильність цілей довгострокового екологічного менеджменту, які реалізуються адміністрацією КБЗ. На їх забезпечення також спрямований Проект організації території та охорони його природних комплексів. Поділ біосферного заповідника на заповідну зону, яка включає 33,7 відсотка його території, буферну (відповідно 31,9), антропогенних ландшафтів із традиційним господарюванням (29,7) та регульованого заповідного режиму (4,8) дозволяє поєднати зацікавленість збереження природних екосистем з інтересами місцевого населення.
У нас, за винятком заповідної зони, ведеться екологічно безпечна господарська діяльність, розвивається інфраструктура туризму і рекреації, здійснюються необхідні природоохоронні та лісогосподарські заходи. Не на шкоду довкіллю щорічно випасається близько однієї тисячі голів великої рогатої худоби та близько десяти тисяч голів овець. Для потреб населення заготовляється необхідна кількість деревини, дикоростучих плодів, ягід та грибів. Хочеться наголосити також, що об'єкти заповідника представляють особливий інтерес для розвитку екологічного туризму. Пралісові екосистеми, унікальна флора і фауна, самобутня культура і побут жителів приваблюють багатьох мандрівників. Для задоволення їхніх потреб розроблено систему екологічних маршрутів, науково-пізнавальних стежок та інформаційних центрів. Маємо єдиний в Україні музей екології Карпат, видаємо екологічний науково-популярний журнал "Зелені Карпати" тощо. Менеджмент-планом передбачено відвідування території заповідника щорічно близько 100 тисячами туристів високого рівня екологічної культури.
За останні роки заповідник по праву став визнаним науково-дослідним центром в Карпатському регіоні. Зокрема, спільно з Інститутом екології Карпат НАН України, інститутами ботаніки та зоології НАН України, Українським лісотехнічним університетом, Українським науково-дослідним інститутом гірського лісівництва, Ужгородським національним університетом, Львівською академією ветеринарної медицини та іншими інституціями розробляються актуальні проекти охорони та раціонального використання гірських екосистем.
Уже тривалий час підтримуються тісні контакти із чеськими, словацькими, польськими, німецькими, угорськими, швейцарськими дослідниками. Так, зокрема, спільно із швейцарським федеральним інститутом лісових, снігових та ландшафтних досліджень започатковано вивчення динаміки чисельності популяцій безхребетних тварин у букових пралісах та швейцарських господарських лісах. На базі заповідника проводиться багато наукових конференцій та семінарів. Скажімо, лише останніми роками тут відбулись такі поважні міжнародні наукові зібрання, як "Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку", "Екологічні та соціально-екологічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви)" , "Гори і люди" (у контексті сталого розвитку). Великий резонанс отримала Міжнародна наукова конференція "Природні ліси в помірній зоні Європи: цінності та використання", в роботі якої взяли участь представники європейської лісознавчої наукової еліти 26 країн світу.
Приємно, що наші наукові розробки у багатьох випадках служать базою для прийняття важливих загальнодержавних рішень. Скажімо, на основі концепції еколого-економічного розвитку гірських територій прийнято постанову Кабінету