Нерівномірно-поступові рубання застосовують для природного поновлення шляхом використання верхового або бокового затінення лісосіки материнським наметом на малих площах, найчастіше на гніздах, а також на смугах, витягнутих уздовж стіни деревостану. Він дає можливість вирощувати змішані, різновікові насадження із груповим змішенням порід. Відрізняється від рівномірно-поступового способу тим, що зімкнутість крон зріджуємо нерівномірно, створюючи вікна, які потім розширюємо й збільшуємо. Нерівномірність рубань обумовлюється умовами зростання, станом деревостану й наявними групами підросту. При цьому способі використовується кілька насінних років, процес поновлення лісосіки не відбувається одночасно, через що одержуємо різновікове насадження. Загальна тривалість поновлення розтягується на 30-40 і більше років. Наслідком використання цього способу завжди є одержання різновікового деревостану, у якому головні породи займають більшу частину площі, а супутні виступають у формі груп або куртин.

Нерівномірно-поступові рубання поділяють на:

а) гніздові - призначені для поновлення чистих ялицевих, буково-ялицевих або інших насаджень з головуванням ялиці, завдяки створенню гарних умов для поновлення важконасінних і тіньолюбних порід, в основному за рахунок верхнього засівання. Цей спосіб рубання використовується на лісосіках шириною 100-200 м або на цілих виділах;

б) гніздово-полосні, які застосовують на лісосіках шириною 150-200 м або на цілих виділах і призначені для природного поновлення змішаних буково-смереково-ялинових деревостанів завдяки об'єднанню поступово-гніздової (оптимальної для ялиці й бука) з поступово-широко- та вузькополосною для забезпечення участі ялини в цільовому деревостані;

в) стрічкові, призначені для природного поновлення чистих ялинників, які особливо добре поновлюються на їх північній стороні. Застосовується на лісосіках шириною 100-150 м;

г) гніздові вдосконалені (рис.3) - застосовується в цілих виділах і служать для “гнучкого” пристосування різних рубань (навіть суцільних винятково на малих площах), природного й штучного поновлення для створення змішаних насаджень складної просторової структури з великою різницею у віці в межах границь транспортної мережі й мережі постійних волоків.

Вибіркові рубаннязастосовують, насамперед, у чистих ялицевих і в змішаних насадженнях тіньовитривалих порід з багатоярусною структурою, що складаються з бука, ялиці і ялини з перевагою ялиці. Ці рубання застосовують також у ялинових насадженнях у межах верхньої границі лісу (в умовах бору високогірного), де слід формувати групову структуру деревостану (нагорні форми).

При вибіркових рубаннях не збільшується кількість наявних груп і куртин поновлення, а тільки проводиться догляд за ними. Дерева до рубання призначаються поодиноко у межах поточного приросту, використовуючи його за 1-2 прийоми за 10 років. Дерева до рубання підбираються в період вегетації, а рубання проводиться взимку з появою глибокого снігового покриву.

Узагальнюючи вищенаведені лісівничі особливості головних рубок в Польщі з погляду на практику лісового господарства в Україні відмітимо наступне:

· У Польщі суцільні рубки головного користування в порівнянні з Україною значно рідше застосовуються, а ті що проводяться мають менші площі. Причому вони в більшості, регламентуються лісівничими особливостями насаджень, а не «жорстко» обмежуються цільовим призначенням лісів;

· Кожен з видів рубок поєднує в собі різні способи їх проведення і, відповідно, поновлення. Так, наприклад, рівномірно-поступові рубки включають окремі елементи суцільних рубок, а лісосіки поновлюються не лише природним шляхом але й створенням лісових культур;

· В організаційному плані окремі елементи рубок головного користування продумані таким чином щоб не подрібнювати виділені ділянки лісу в межах кварталу, що особливо важливо для планування лісокористування в майбутньому;

· Виходячи з того, що рубка лісу є головним фактором, який визначає лісовідновлення, вона рахується невід’ємною складовою ведення лісового господарства, а вибір способу рубання і контроль за його проведення є одним із обов’язків лісничого.

Список використаної літератури

1. Свириденко В.Є., Бабіч О.Г., Киричок Л.С. Лісівництво: Підручник. – К.: Арістей, 2004. – 544 с.

15. Свириденко В.Є., Швиденко А.Й. Лісівництво. – К.: Сільгоспосвіта, 1995. – 364 с.

4. Воробьев Д.В. Типы лесов Европейской части СССР. – К.: изд-во АН УССР, 1953. – 452 с.

14. Горшенин Н.М., Швиденко А.Й. Лесоводство. – Львов: Вища школа, 1977. – 302 с.