В сучасних умовах вирішення проблеми оптимізації впливу гірничого виробництва повинно базуватись на таких двох концепціях:

а) інтенсивний шлях розвитку гірничодобувної промис-
ловості (концепція інтенсифікації).

б) єдність проблеми раціональною використання та охо-
рони надр і раціонального використання природних ресурсів
та охорони оточуючою середовища (гірничо-екологічна кон-
цепція).

Інтенсифікація виробництва передбачає: удосконалення розміщення виробничих сил і організації суспільного вироб-ництва, використання високоефективної техніки і технології, проведення прогресивної сировинної політики. Під інтенси-фікацією гірничої промисловості розуміють збільшення кое-фіцієнта вилучення корисної копалини із надр; підвищення коефіцієнта вилучення компонентів із гірської маси при збагачуванні, збільшення питомих виробничих потужностей підприємств, підвищення ефективності використання земель; зниження загального водоспоживання і підвищення зворот-ного водокористування; підвищення коефіцієнтів викорис-тання накопичених і поточних відходів; забезпечення розві-даними запасами діючих підприємств, що будуються і про-ектуються, підвищення ефективності зовнішньої торгівлі; зниження рівня витрат на одиницю кінцевої продукції міне-рально-сировин-ного комплексу.

На думку акад. П.Н.Федосєєва, практикою останніх ро-ків доведено, що валове збільшення обсягів видобутку міне-ральної сировини, яке здається найбільш простим і доступним методом забезпечення народного господарства, насправді призводить до загострення виробництва. Видобувні галузі найбільш капіталомісткі і трудомісткі. Для їх розширення потрібні великі кількості енергії, механізмів, машин, матеріа-лів, значні навантаження на транспорт.

Розглядаючи питання інтенсифікації використання міне-ральних ресурсів, необхідно відзначити, що вони вирішуються по-різному в сфері виробництва мінеральної сировини (тобто, власне в сфері гірничого виробництва) і в сфері його спожи-вання.

В сфері виробництва мінеральної сировини — це комплексне освоєння крупних сировинних регіонів, оптимізація величини втрат при видобутку і переробці мінеральної сиро-вини, комплексне використання всіх корисних компонентів, що містяться в ньому, утилізація вміщуючих порід і відходів виробництва, перегляд концепцій і втягнення в експлуатацію на основі прогресивних технологічних рішень родовищ з запа-сами, раніше віднесеними до забалансових.

Це дасть можливість більш повно використовувати при-родні, трудові і фінансові ресурси, суттєво знизити транспортні витрати. Причому економічна ефективність цих захо-дів повинна визначатися, виходячи з інтересів народного господарства держави, а не окремого гірничого підприємства або навіть цілої галузі.

В сфері споживання мінеральної сировини — це знижен-ня витрат і втрат мінеральної сировини за рахунок застосуван-ня більш досконалої технології, використання вторинної си-ровини і відходів, заміна мінеральної сировини штучними ма-теріалами та ін.

Згідно з другою концепцією — для успішного вирішення проблем раціонального використання мінеральних ресурсів і охорони надр її необхідно розглядати в складі єдиної проблеми охорони оточуючого середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Як вже згадувалося вище, гірниче виробництво впливає практично на всі елементи біосфери. Проте в гірничій прак-тиці мали місце випадки, коли прийняті технологічні рішення виявлялись ефективними в зниженні собівартості видобутку і переробки корисної копалини, але приносить" значні збитки комплексному використанню мінеральних ресурсів.

Відомі також і такі ситуації, коли той чи інший гірничо-технічний процес, позитивно впливаючи на один із елементів біосфери, вкрай негативно впливає на інший елемент. Суть гірничо-екологічної концепції і полягає в тому, щоб роз-глядати будь-який гірничотехнічний процес в його прямому або опосередкованому зв'язку зі всіма елементами біосфери.

Відповідно до цієї концепції процес прийняття ос-таточного рішення з того чи іншого варіанту техніки і техно-логії з метою забезпечення оптимального рівня впливу гір-ничого виробництва на оточуюче середовище повинен прохо-дити в два етапи.

На першому етапі аналізується вплив даного техніко-технологічного варіанту на кожний елемент біосфери. На дру-гому етапі виконується сумарна оцінка вищевказаних локаль-них впливів і вибирається оптимальний варіант.

Гірничо-екологічну концепцію необхідно використову-вати і при розгляді діяльності окремого кар'єра чи рудника, оскільки висока економічна ефективність виробництва з позицій окремого підприємства не завжди є такою з народногосподарських позицій, оскільки вона досягається іноді ціною великих витрат природних ресурсів і забруднення оточуючого середовища.

В той же час екологічна стратегія розвитку гірничовидо-бувної промисловості повинна будуватися на основі оптимізації впливу гірничого виробництва на оточуюче середовище.

Західний регіон України — Львівська, Івано-Франків-ська, Чернівецька, Тернопільська і Закарпатська області багаті мінеральними ресурсами. Тут розвідано близько 1000 родовищ корисних копалин, значна частина яких інтенсивно експлуатується. Це родовища кам'яного і бурого вугілля, наф-ти і газу, сірки і калійних солей, кухонної солі, будівельних матеріалів і підземних вод. Рудні ресурси регіону представлені ртутними, поліметалевими родовищами, в т.ч. золоторудними Закарпаття. 710 родовищ корисних копалин мають реєстраційний номер гірничого відводу. Більша частина з них (700 родовищ) представлені сировиною для будівельної і хімічної промисловості. На базі цих родовищ в Карпатському регіоні функціонує понад 320 гірничовидобувних і гірничо-переробних підприємств.

Інтенсивний розвиток гірничовидобувної промисловості призвів як до площинного розширення впливу на природні умови регіону, так і до опускання нижньої межі техногенної зміни геологічного середовища, тобто до збільшення потуж-ності техногеосфери — верхнього шару літосфери, який підпав під еволюційні перетворення під впливом техногенезу.

Глибина вугільних шахт тут досягла понад 600 метрів, кар'єрів — близько 100 м. Нижня межа техносфери на родовищах нафти і газу опустилася до 5 км і більше.

Гірничовидобувний тип техногенезу має відчутний вплив на зміну геологічного середовища.

У зв'язку із інтенсивною діяльністю гірничодобувних комплексів велике техногенне навантаження припадає на територію Передкарпатського прогину, який відноситься до одного з найбільш освоєних і заселених районів на Україні.

Мінеральні ресурси, що забезпечують функціонування гіричовидобувних і нафтохімічних типів техногенезу, роз-ташовані зонально, паралельно карпатським структурам.

В межах Більче-Волицької зони на межі Передкарпат-ського прогину і Східно-Європейської платформи знаходиться Передкарпатська сірконосна провінція, дальше в Самбірській зоні — Передкарпатська соленосна провінція, в межах всього прогину (особливо в Бориславській зоні) — Передкарпатська