20 родовищ самородної сірки, серед яких такі відомі, як Роздоль-ське, Подорожненське, Язівське, Немирівське, Любінське, Тлумацьке, Загайпільське та ін. (рис. 7.2).
Відклади сірки в межах Передкарпатського сірконосного басейну пов'язані з гіпсоангідритовими вапняками тираської світи. Блокова будова зони зчленування платформи і прогину
визначають різну глибину залягання сірконосних вапняків [2]. Тому частина родовищ, що залягають на невеликій глибині, розробляються відкритим (кар'єрним) способом, друга части-на їх, більш глибоко лягаюча, — методом підземної виплавки (метод ПВС) [4;49,54].
Період експлуатації сірчаних родовищ в регіоні складає понад 40 років. За цей час, у зв'язку з прийнятою технологією видобутку корисної копалини, інтенсивного розвитку досяг-нув техногенно активізований карст. Найбільш інтенсивний розвиток карстових процесів зобов'язаний водообміну при кар'єрному видобутку сірки (наприклад, розробка Язівського родовища призвела до істотної зміни природно-історичних умов і формування нових чинників інтенсивного карстоутво-рення [43].
Найбільш інтенсивний вплив на розвиток карсту створив видобуток сірки відкритим способом, активний техногенний вплив якого полягає в наступному:
вийняття гірських порід на площі до 10 км2 і на глибину до 80-100 м;
відкачування підземних вод із кар'єру, яка створює депресійну лійку площею близько 300 км2;
зміна русел рік і створення додаткових дренажних систем;
будівництво водосховищ, які охороняють родовища від затоплення;
будівництво водосховищ, технологічного комплексу з переробки сірки, будівництво залізниць, автодоріг, пульпопроводів, водопроводів і т.п.
В результаті водопонижуючих і осушувальних робіт в межах кар'єру Яворівського сірчаного родовища рівень основних підземних водоносних горизонтів верхньо-нижньоторто-нських відкладів був знижений до 86 м. Це призвело до утворення лійки депресії, розміри якої з 1971 по 1987 рік зросли з 16 до 100 км2. Об'єм щомісячною водовідливу із кар'єру виріс за період 1975-1987 років з 700 до 2100 тис.м3 [56, 91,92].
Зниження напорів підземних вод збільшило потужність і площу інтенсивного водообміну. У зв'язку з цим нижня межа низхідної циркуляції перемістилася з покрівлі тортонських відкладів в їх середню частину. В результаті цього зона ко-ливання рівня досягла верхньотортонських вапняків, тобто карстові води вийшли на безпосередній контакт з водами зони аерації.
В зоні сповільненого водообміну знаходяться ділянки локального підживлювання підземних вод поверхневими і атмосферними водами за рахунок інфільтрації останніх.
Ріст потужності зони інтенсивного водообміну призвів до збільшення шляхів вертикальної і похило-вертикальної циркуляції підземних вод. При цьому глибина проникнення інфільтраційних вод і змішування їх з карстовими водами змінюються від 30-40 м (селище Шкло, західна околиця Новояворівська, північний борт кар'єру, с. Воля Старичська, санаторій Шкло) до 70-90 м (с. Новий Яр, "Проммайданчик", с. Бердихів) [102].
В межах всього досліджуваного району напірні води здатні розчинювати гіпси.
Під впливом водопонижуючих і осушувальних робіт, що викликали значне зниження рівня підземних вод в межах де-пресійної лійки, відбулося осушення верхньої частини водо-носної товщі порід. Це призвело до того, що на сьогодні від-бувається більш активний обмін між водами всіх водоносних горизонтів, про що свідчить зростання концентрації іону хло-ру, сульфату натрію в гідрокарбонатів, а також поява у водах іонів нагрію амонію і гідросульфату. Разом з цим зросла аг-ресивність природних вод відносно гіпсів.
Таким чином, на сьогодні карстовий процес набув знач-них як якісних, так і кількісних змін — перетворився із сульфатно-карбонатного в сульфатний.
Вказані гідродинамічні і гідрохімічні зміни природного середовища знайшли своє відображення в утворенні поверхневих карстових форм.
В межах зони впливу Язівського сірчаного кар'єру найбільш закарстована долина ріки Шкло, ріки Терешка, хво-стосховище збагачувальної фабрики, водосховище (колишнє) Новий Яр. Всього тут нараховується понад трьохсот карсто-вих форм (рис. 7.3).
Аналогічна ситуація виникла і на інших сірчаних родовищах Прикарпаття, де їх експлуатація призвела до інтен-сивною розвитку техногенно-активного сульфатного карсту. Це в свою чергу призвело до ускладнення нормальною функціонування виробничої діяльності і сфери життєзабезпечення.
Передкарпатська соленосна провінція представлена родовищами калійних солей, розташованих в воротищенських, стебницьких і баличських відкладах міоцену. Найбільш крупними родовищами солей є Стебницьке і Калуське. В межах Стебницького родовища потужність соленосних відкладів складає 60-110 м, Калуського — від 1.5 до 5.0 м. Глибина залягання соленосних горизонтів від 50 до 250 м, а на окремих ділянках — від 500 до 600 м.
З відробкою соляних родовищ тісно пов'язані просі-дання земної поверхні над гірничими виробками, соляний карст, утворення провально-суфозійних лійок. При форму-ванні останніх виникає загроза появи локальних сейсмічних поштовхів силою до 6 балів (м. Калуш, 1987 р.).
Негативний вплив мають й інші види техногенного навантаження на геологічне середовище в місцях розробки ка-лійних родовищ. Це соляні відвали ставки-накопичувачі соляних відходів (розсолів) і їм подібні. Наприклад, під час прориву в результаті зсуву греблі ставка-накопичувача Стеб-ницького калійного заводу в 1983 році виникла катастрофічна ситуація через забруднення р. Дністер.
5 Управління екологічним станом довкілля
ПУР =/(Е гст, Е пст, ЕД, ЕО, ЕРН, ЕН, ЕП, СЕМ, ОВНС , СЕП, ОЕЗ, ЛНС), де
Е гст — галузевий екологічний стандарт, Е пст — екологічний стандарт підприєм-ства на всі види діяльності,
ЕД, ЕО, ЕРН, ЕН, ЕП, ДЕК, СЕМ, ОВНС, СЕП, ОЕЗ, ЛНС — дивись вище.
2) Організація екологічного моніторингу на території міста — це наступний етап КСЕБ. Принцип моніторингу ґрунтується на безпе-рервних стеженнях за природними та антропогенними змінами всіх екологічних показників, що характеризують стан урбоекосистем на пев-ний час спостережень. Кожна екосистема як частина біосфери Землі складається з того чи іншого набору компонентів неживої природи (абіоти, або екотопу): літосфери (геологічно-го середовища і надрових ресурсів); геофізич-них полів Землі і Космосу (геофізсфери); рельєфу (геоморфосфери, або територіального ресурсу); гідросфери, або поверхневих, ґрун-тових і підземних водних ресурсів; атмосфери з кліматичними ресурсами;