В цілому по Україні можливість природного відновлення дубових лісів iснує всього на 2-10% площі зрубів [7]. Практично до такого ж висновку для умов Карпат приходить i P.P.Олійник [8].

Не дивлячись на наявність досить серйозних наукових досліджень, в питаннях створення i вирощування дібров залишається ще багато невирішених питань. Вони пов'язані з недотриманням на практиці наукових рекомендацій та проектів лісовпорядкування (створення в дібровах культур інших порід); несвоєчасним доповненням культур головними породами; малою ефективністю агротехнічних i лісівничих доглядів, заходів по oxopoнi i захисту вирощуваних насаджень.

Враховуючи це колегією МЛГ України 9 жовтня 1996 року прийнято цільову програму "Діброва", спрямовану на вирощування високопродуктивних, біологічно стійких дубових насаджень.

Важливою передумовою розширеного відтворення дубових лісів є відповідне забезпечення лісокультурного виробництва жолудями дубів звичайного i скельного, а також збільшення тepмінів їx зберігання. Як відомо короткотерміново зберігати жолуді можна у звичайних траншеях, в снігових купах, у проточній воді, траншеях за методом І.С.Лотоцького. Однак для більш тривалого їx зберігання необхідні відповідні насіннєсховища з регульованим температурним режимом.

Як правило, спосіб сівби дуба в розсадниках стрічковий за трирядною схемою. Насіння висівається на глибину 5-7 см, норма висіву 125 г жолудів на 1 м посівної борозни.

Із основних факторів оздоровления дібров прийнято вважати відновлення i формування дубових насаджень насіннєвого походження шляхом створення лісових культур i збереження природного відновлення [9]. Цим питаниям постійно приділялась значна увага з боку науки i виробництва. Регіональні особливості штучного відновлення дуба відмічені в численних наукових розробках i практичних рекомендаціях. Це в першу чергу типи лісових культур запропоновані Д.Д.Лавриненком, М.М. Флоровським, А.К.Ковалевським [10] i М.Л.Калужським [11], а також рекомендації з удосконалення системи лісовідновних заходів в дубових лісах з врахуванням їx цільового призначення підготовлені співробітниками лабораторії лісовідновлення УкрНДІгірліс [12-14].

В умовах Хотинської височини ведення лісового господарства доцільно спрямувати на вирощування змішаних i складних двох – трьох ярусних насаджень з участю дуба, бука, ясена, явора, клена та інших супутнix порід. Певні проблеми в цьому регіонi стосуються відновлення дуба скельного [15,16].

Враховуючи складність природного відновлення дубових лісів постйно ведеться пошук шляхів його удосконалення i доповнення. Зокрема заслуговує на увагу можливість його доповнення штучним лісовідновленням, в тому числі створення попередніх i піднаметових культур. В першому випадку головна мета полягає в прискореному формуванні нового покоління лісу до рубки материнського деревостану, а другому – вирощуванні складних, більш продуктвних насаджень [16]. На сьогоднішній день, не дивлячись на наявність досить серйозних наукових досліджень по даних питаннях [17-20] i певної практики їх ведення, дані заходи фактично забуті. Мається на увазі, перш за все, посів жолудів шпиговкою під наметом стиглих насаджень за 1-2 (3) роки до їx рубки, також посадка в цих умовах стандартних сіянців.

Більш складним є закладка i вирощування так званих піднаметових культур в розріджених насадженнях. Теоретичні аспекти їх створення достатньо висвітлені в спеціальній літературі, однак інформація щодо лісівничої їx ефективності в старшому віці дуже обмежена.

3 порядку денного не знімається питания створення на дубових зрубах лісових культур, а також доцільності та ефективності спільного вирощування культур дуба i швидкоростучих деревних порід. Стосовно першого історія лісівництва знає декілька способів їх культивування. В тому числі коридорний А.П.Молчанова, густа культура місцями В.Д.Огієвського, шахматний i ланковий способи змішування культур апробовані в Тростянецьких дібровах та інше [21]. Однак i по сьогоднішній день питания часткових культур досить ши-роко обговорюється в науковій літературі [10,11,22-28], але загальнопризнаної науково-обгрунтованої технології їх створення в конкретних лісорослинних умовах поки що не запропоновано.

За останні 5 років в Передкарпатті створено 5,2 тис. га лісових культур в дубових типах лісу. За цей же період лісогосподарськими підприємствами pегіону вирощено 20,9 млн. шт. посадкового матеріалу дуба звичайного, що не повністю забезпечило потребу.

Заміна корінних дубових насаджень з перевагою в складі порід дуба звичайного i скельного на дуб північний, як правило, не допустиме. Проте площа насаджень з дуба північного на Заході України нині вже становить 40 тис. га [29].

В сучасному лісовому покриві України домінантна частина ареалу бука лісового обмежується західними областями i займає тут 19% покритої лісом площі (468тис.га) [30]. На відміну від Закарпаття в Чернівецькій області природні дубово-букові ліси поширені між Прутом i Серетом на висотах 300-500 м над рівнем моря [31]. Дуб скельний в них зустрічається лише зрідка, а домінує дуб звичайний.

В умовах Українських Карпат рясне плодоношення в природних букових насадженнях спостерігається приблизно один раз на 10 років, а насінні роки 13 середніми врожаями – через 4-6 роки [5].

На процес природного поновлення бука впливає повнота деревостану та ступінь зімкнутості намету [32]. Поява сходів бука залежить від багатьох при-чин, головними з яких є товщина підстилки i наявність шкідників, які знищують горішки, вважає Ш.Молотков [33]. Найбільш ефективними заходами сприяння природному відновленню є підготовка грунту для підсіву насіння (розпушення або зняття підстилки на глибину 5-10 см, з одночасним розпушенням грунту [31-32], а також вирубка тонкомipy.

Для збереження букового підросту потрібно дотримуватись ряду умов: в перші два-три роки підріст краще виховувати під наметом середньоповнотних насаджень, потім поступово переходити до режиму відкритих місць - зрідженням насадження до повноти 0,3-0,4, після цього можна зняти материнський намет за умов рівномірного розподілу підросту по площі та достатньої кількості eкземплярів по площі