Для вирощування однієї і тієї ж самої породи можна застосовувати різні способи, типи та схеми змішування залежно від видового складу насадження, біологічних і лісівничих властивостей порід, ступеня їх взаємодії протягом усього періоду лісовирощування, типу лісорослинних умов, густоти культур та агротехніки їх створення. Порядок розміщення сіянців (саджанців) деревних і чагарникових порід на лісокультур ній площі називається схемою змішування.

Створення лісових культур відбувається в напрямку від простих схем змішування (змішування у рядах) до складних (змішування рядами і в рядах). При цьому використовується два типи змішування: деревно-тіньовий – при почерговому введенні в ряди головної породи супутньої (тіневитривалої), яка росте в другому ярусі і виконує роль підгону для головної породи або деревно-чагарниковий – при чергуванні окремих посадкових місць чагарника і головної або супутньої породи.

Одним із найбільш поширених способів змішування в досліджуваному регіоні є кулісний, який використовується при можливому виникненні конкурентних взаємовідносин між породами і загрозі заглушення або витіснення зі складу насадження головних порід. Кулісний спосіб поряд з рядовим, є найбільш перспективним також із точки зору агротехніки створення лісових культур, догляд за ними та проведення необхідних лісівничо-біологічних заходів. При влаштуванні широких куліс мікрокліматичні умови в кожній з них наближаються до таких у чистих насадженнях. Тому небажано висаджувати широкі куліси із таких порід, як ясен, модрина, акація біла, оскільки ґрунт під ними швидко задернюється і лісорослинні умови погіршуються.

Виходячи із реальних лісорослинних умов при створенні лісових культур проектується деревно-тіньовий тип і кулісно-рядову схему змішування деревних порід. При цьому головна порода вводиться кулісою із трьох рядів. Супутня порода вводиться окремим чистим рядом.

Для типової ділянки прийнята така схема змішування порід 3р Бк 1р Яс2рДз

Бк.л. – Бк.л. – Бк.л. – Яс. – Дз.– Дз. – Яс.

Бк.л. – Бк.л. – Бк.л. – Яс. – Дз. – Дз. – Яс.

Бк.л. – Бк.л. – Бк.л. – Яс. – Дз. – Дз. – Яс.

Садивний матеріал

Для створення лісових культур використовують сіянці, дички, насіння та живцеві саджанці, зимові і літні стеблові живці тощо. В екстремальних лісорослинних умовах лісові культури створюють садивним матеріалом із закритою кореневою системою.

Сіянці є основним видом садивного матеріалу при створенні культур. Висаджують їх на постійне місце звичайно в одно-дворічному віці (обов’язково стандартних розмірів). З обов’язковим заглибленням кореневої шийки рослин на 2-3 см нижче рівня землі. Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр в достатній мірі забезпечений власним садивним матеріалом, вирощеним із насіння покращеної якості, тому проектується висаджувати двохрічні сіянці з власного розсадника бука лісового, дуба звичайного та ясена звичайного.

Густота лісових культур, розміщення садивних місць

При закладці суцільних культур застосовують квадратне або прямокутне розміщення садивних місць. При квадратному розміщенні фаза індивідуального росту саджанців дещо збільшується, а повне змикання крон, навпаки, настає раніше, ніж у культур із прямокутним розміщенням садивних місць. Внаслідок більш швидкого змикання крон у культурах з квадратним розміщенням зменшується кількість доглядів, що важливо в економічному відношенні. При прямокутному розміщенні гілки в рядах змикаються швидше. Встановлено, що за однакових інших умов квадратне розміщення садивних місць у культурах підвищує запас деревини у середньому на 11%.

У лісовому господарстві частіше застосовують прямокутне розміщення садивних місць. Пояснюється це тим, що при квадратному розміщенні потрібно(оптимальної) кількості рослин на одиниці площі утворюються вузькі міжряддя, що утруднює механізований догляд за культурами. При прямокутному розміщенні зменшується кількість доглядів у рядах завдяки більш швидкому змиканню крон, що полегшує механізацію виробничих процесів із застосуванням різних машин і знарядь.

Кількість садивних місць на одиницю лісокультурної площі (1га) залежить від типу лісорослинних умов, типу лісу, наявності природного поновлення та ін.

Загальноприйнята орієнтована початкова густота лісових культур зменшується від борів до грудів.

Основою для її розрахунку є прийнята схема змішування і розміщення садивних місць, ширина міжрядь і крок посадки рослин в рядах. У нашому випадку проектується наступна схема розміщення садивних місць: 6Бк2Д2Яс рядами через 3м в ряду 1м.

Види, кількість і терміни проведення агротехнічних доглядів за лісовими культурами

Догляд за лісовими культурами – це комплекс агротехнічних та лісівничих заходів, спрямованих на підвищення приживлюваності та інтенсивності їх росту.

Основна мета догляду за лісовими культурами – створення сприятливих умов для їх росту і розвитку, скорочення терміну їх зімкнення і переведення культур у покриту лісом площу, усунення негативного впливу трав’яної рослинності та порослі другорядних порід. Агротехнічні та лісівничі догляди сприяють поліпшенню повітряного, водного, теплового режимів, а також режиму живлення і освітлення лісових культур. Основна маса коріння трав’яних рослин розміщується у верхніх, найбільш родючих горизонтах, тому від задерніння насамперед терплять дерева з поверхневою кореневою системою – ялина, ясен та ін.

Відповідність розвитку кореневої системи рослин розміру надземної частини є основним фактором успішного їх росту. Тому пошкодження коріння, особливо бічного, знижує інтенсивність росту рослин, призводить до виникнення кореневої гнилі, що в кінцевому підсумку різко знижує стійкість насадження, у зв’язку з цим рекомендується в перші два роки після створення культур обробляти міжряддя на глибину 8-10 см, а в наступні роки – не глибше 4-6 см.

Лісові культури, що створюються на свіжих вирубках з частковим обробітком грунту, в перші два-чотири роки інтенсивно заростають порослю м’яколистяних порід осики, берези, вільхи та верби. Лісівничі та агротехнічні догляди мають на меті усунення негативного впливу на культури природного відновлення другорядних порід.

Агротехнічний догляд за лісовими культурами є головним фактором швидкого зімкнення та формування насадження. Він передбачає оправку