Бук лісовий – порода м'якого океанічного клімату, про що свідчить його сучасний ареал. В Українських Карпатах бук лісовий зустрічається в межах від 250 до 1450 м над рівнем моря, але верхня межа суцільних лісостанів навіть у районі найбільшого поширення – на південно-західних макросхилах не перевищує 1350 м.

Природний ареал бука лісового свідчить про його вибагливість до тепла і вологи повітря. Континентального клімату бук не виносить, що й обмежує його поширення у східних районах ареалу. Як порода м'якого клімату бук лісовий чутливий до заморозків, особливо пізніх, які пошкоджують листя, квітки, а іноді й пагони. Короткочасні низькі зимові температури (-30-35°) бук переносить, а тривалі, хоч і не такі низькі, можуть призвести до істотних пошкоджень у букових лісах. Про малу стійкість бука до тривалих мінусових температур свідчать великі пошкодження карпатських букових лісів у сувору зиму 1928—1929 років.

Бук вибагливий до вологи повітря і грунту. Східна межа його поширення не тільки термічна: вона обмежена річною ізогієтою 500-540 мм. На сухих грунтах бук зустрічається рідко, поодиноко, погано росте. Уникає бук і надмірно зволожених грунтів. Оптимальні умови росту бука пов'язані з помірно зволоженими, свіжими та вологими грунтами.

До світла бук лісовий мало вибагливий. На тіньовитривалість бука вказують такі ознаки, як густота його крони та природних молодняків, тонка кора, повільний ріст в ранньому віці, відсутність трав'яного покриву під зімкнутими деревостанами, здатність підросту переносити тривале затінення материнського намету, відносно добрий ріст у підпорядкованому ярусі, значна величина насіння і нездатність його проростати на відкритій площі, рідка періодичність плодоношення. Тіньовитривалість сіянців і самосіву бука лісового в Українських Карпатах менша, ніж в ялини і ялиці, але більша, ніж в явора, сосни і модрини (П. І. Молотков, 1966). В міру погіршення лісорослинних умов листкова поверхня букових лісостанів зменшується, вибагливість до світла збільшується.

Бук лісовий погано переносить забруднення повітря димом, і промисловими газами. Це обмежує його використання для озеленення міст і промислових центрів. Блискавкою бук рідко пошкоджується. До механічних пошкоджень досить стійкий. Його рівномірна домішка в кількості 0,3 і більше до складу ялинників поліпшує їх вібростійкість. Однак, ураганні вітри не раз спричинювали до масових буреломів букових лісостанів навіть на глибоких грунтах і вітровалів – на мілких грунтах стрімких схилів (1868, 1870, 1880, 1885, 1932, 1941, 1957 роки).

Серед основних карпатських лісоутворювачів бук відзначається відносно високою ін-тенсивністю засвоєння поживних речовин, причому максимум таких речовин як азот, кальцій, магній, фосфор зосереджується в листі, а найбільша інтенсивність їх споживання лісостанами припадає на жердняковий період (П. С. Пастернак, 1963). У загальному кругово-роті поживних речовин до 40-50 років переважає спо-живання буком мінеральних речовин, а пізніше – по-вернення їх у грунт.

Основні букові ценози в Українських Карпатах пов’язані з вертикальним поширенням бука і типами лісу. В Українських Карпатах букові лісостани поширені переважно в грудах, менше – в сугрудах.

Екологічна фігура бука лісового представлена у рисунку 4.1, а класифікація типів лісу наведена у таблиці 4.1.

Т

Г | A |

B |

C |

D

0

1

2 |

+ |

+

3 |

+ |

+

4 | + | +

5

– крайня межа поширення бука лісового за умовами родючості ґрунту (трофотопом)

+ – оптимальні умови росту й розвитку бука лісового за ступенем зволоження (гігротопом) і багатством ґрунту (трофотопом).

Рис. 4.1 Екологічна фігура бука лісового

Оптимальні умови росту бу-ка і його деревостанів забезпечують вологі і свіжі лег-кі суглинисті буроземи. За характером впливу на умови середовища бук лісовий, як і інші тіньовитривалі основні карпатські лісоутворювачі, сильний едифікатор.

Таблиця 4.1

Класифікація типів лісу бука лісового

Тип лісо- рослинних

умов |

Характерна домішка |

Назва типу лісу |

Індекс типу лісу | Склад корінного деревостану

1 | 2 | 3 | 4 | 5

B2 | - | свіжий чистобуковий субір | B2-Бк | 10Бк

B3 | - | вологий чистобуковий субір | B3-Бк | 10Бк

С2 | граб | свіжа грабова субучина | C2-гБк | 8Бк2Г

смерека, ялиця | свіжа смереково-ялицева субучина | C2-см-яцБк | 6Бк3Яц1См

C3 | граб | волога грабова субучина | C3-гБк | 8Бк2Г

- | волога чиста субучина | C3-Бк | 10Бк

граб, ялиця | волога грабово-ялицева субучина | C3-г-яцБк | 6Бк3Яц1Г

ялиця | волога ялицева субучина | C3-яцБк | 7Бк3Яц

смерека, ялиця | волога смереково-ялицева субучина | C3-см-яцБк | 6Бк3Яц1См

явір | волога приполонинна яворова субучина | C3-явБк | 8Бк2Яв

D2 | граб (дуб) | свіжа грабова бучина | D2-гБк | 9Бк1Г

- | свіжа чиста бучина | D2-Бк | 10Бк

ялиця | свіжа ялицева бучина | D2-яцБк | 7Бк3Яц

D3 | граб | волога грабова бучина | D3-гБк | 9Бк1Г

- | волога чиста бучина | D3-Бк | 10Бк

граб, ялиця | волога грабово- ялицева бучина | D3-г-яцБк | 6Бк3Яц1Г

ялиця | волога ялицева бучина | D3-яцБк | 6Бк4Яц

смерека, ялиця | волога смереково –ялицева бучина | D3-см-яцБк | 6Бк3Яц1См

тис | волога тисова бучина | D3-тс-яцБк | 8Бк2Яц+Тс

D4 | - | сира бучина | D4-Бк | 10Бк

Ялиця біла – Аbіеs аІbа Мill. Дерево висотою 30-65 м, діаметром понад 1,5 м. Крона гостро-пірамідальна. Кора світло-сіра, у молодому віці гладка, пізніше пластинчаста. Молоді пагони волосисті, сірувато-бурі, бруньки не залиті смолою, яйцеподібні. Хвоя темно-зелена, знизу з двома білими смужками, тупа, її краї не зігнуті. Ялиця біла – мегатроф мезофіт, (C2, C3, C4; D3).

За еколого-біологічними особливостями вона близька до бука лісового і природна область її поширення не