Формація ялиці білої займає вогкі, з найменшими ампліту-дами температур і вологості повітря та багатими грунтами міс-цезростання.

У середньому в межах Карпатської дуги ялиця поширена на висоті 632–1307 м над р. м., але спускається на заході до 204 м, а на сході до 545 м над р. м.

Ялиця дуже чутлива до весняних заморозків і низьких зимових температур і вибаглива до вологості повітря та достат-нього і рівномірного зволоження.

Ялиця вибаглива до грунту. Найкраще росте на багатих, доб-ре гумусованих, середньозволожених грунтах, уникає заболо-чених і бідних місцезростань.

Вона утворює стрижневу, потужну кореневу систему. Вона дуже пошкоджується стовбуровими гнилями.

Тільки після 20-25-річного віку ялиця інтенсивно приростає у висоту і в 30-40 років доганяє в рості ялину. Пізніше, в 50-60-річному віці, вона значно перевищує останню. Дерева максимального розміру мають висоту понад 50 м при діаметрі 200 см.

Ялина європейська – Рісеа abies Каrst. Це дерево 30-45 м висотою та до 1,5 м в діаметрі. Крона пірамідальна. Стовбур циліндричний. Кора коричнево-бура, тонка. Бруньки продовгуваті, розпускаються у другій половині весни. Хвоя 4-гранна, колюча, довжиною до 3 см, темно-зелена, спіральна. Живе хвоя 8-12 років і, як у ялиці, опадає поступово в осінньо-зимовий період. Ялина європейська – мезотроф мезофіт, (C2, C3, C4; D3), безядрова.

Поодинокі дерева плодоносять з 15-20 років, у насадженнях – з 25-30 років. Перші роки ялина звичайна росте повільно, з 5-10 років і в середньому віці – швидше, зі 100-120 років – приріст падає. У 250-300 років дерево всихає; рідко доживає до 500 років. У ялини формується поверхнева коренева система, тому вона часто пошкоджується вітровалами.

Ялина європейська – вибагливий до родючості та рівномір-ного зволоження грунту, чутливий до повітряної й ґрунтової посухи типовий бореальний вид. В Карпатах зростає на ба-гатих буроземних грунтах. Ялина не вибаглива до світла, тому довгі роки (понад 100) може зростати під материнським наметом. Зимостійка, але підріст пошкоджується заморозками.

Шишконосити ялина починає з 30-45 років, а в штучних лісостанах – у поясі широколистяних лісів – у 25 років, пов-ністю забезпечуючи природне поновлення.

Головним способом поновлення ялини на описуваній терито-рії є генеративне. Природне вегетативне поновлення ялини мало поширене.

Вона утворює широку, дуже густу, приземкува-ту крону і загальним габітусом нагадує купини. Максимальна висота стовбурів – 50-52 м, діаметр – 150 см.

Волога ялиново-ялицева субучина поширена на всій території Карпат в межах висот 500 м н. р. м. Переважають гірсько-лісові буроземні грунти потужністю до 60-70 см, які сформувались на глинистих і піщаних сланцях.

У складі корінних деревостанів вологої ялиново-ялицевої субучини домінує бук лісовий 1-2 бонітету з домішкою ялиці, ялини, явора, в’яза гірського, берези. Запаси цих насаджень у стиглому віці досягають 700-750 м3/га і більше. Процеси природного поновлення господарсько-цінних порід, як правило, відбуваються задовільно.

Підлісок розвинутий слабо і сформований з ліщини, бузини червоної, верби козячої, бруслини європейської, спіреї в’язолистої, горобини звичайної.

Похідні деревостани представлені яличниками, ялинниками і бучинниками.

До складу живого надґрунтового покриву входять: щитник чоловічий, ожина лісова, квасениця, купена кільчаста, чорниця, яглиця звичайна, веснівка дволиста, зірочник ланцетовидний, грушанка круглолиста, костяниця, одинарник європейський, герань лісова, плаун булавовидний, перлівка поникла, чина весняна, орляк, фіалка дивна, безщитник жіночий, герань Роберта, зніт гірський, зубниця бульбиста, осока лісова, підмаренник запашний, купена багатоквіткова, ранник вузлуватий, живокіст лікарський, жовтець їдкий, материнка звичайна, з мохів – євринхіум, гілокомій проростаючий, зозулин льон. Переважає мезо- і мегатрофна рослинність.

4.2. Лісівничо-таксаційні показники насаджень

Основні лісівничо-таксаційні показники деревостанів аналізованого типу лісу наприклад вік, середні висоти, діаметр, бонітет, повнота, запас на 1 га наведено в таблиці 4.2. Запас на виділі визначали як добуток площі таксаційного виділу (гр. 2) на запас на 1 га (гр. 9). Тип деревостану встановлювали згідно методичних підходів лісовничо-екологічної типології, викладених у розділі 2.

Таблиця 4.2

Лісівничо-таксаційна характеристика деревостанів

вологої ялиново-ялицевої субучини

№ ділянки | Площа, га | Склад деревостану | Вік, років | Середні | Бонітет |

Повнота |

Запас на 1 га, м3 |

Запас на ділянці, м3 |

Тип деревостану

Тип деревостану

Н, м | D, см

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11

Група віку 1-10 років

1 | 1.1 | 5Яцб2Бкл3Бб | 7 | 2 | 2 | 0.8 | 10 | 10 | П

2 | 7.9 | 5Бкл2Бб3Яцб+Ялє+Мд | 9 | 4 | 4 | 2 | 0.9 | 30 | 240 | К

3 | 2.1 | 7Бб3Ос | 5 | 3 | 4 | 0.5 | 10 | 20 | П

4 | 1.7 | 4Бкл3Врб2Бб1Ос | 5 | 1 | 2 | 0.5 | 10 | 20 | П

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11

? | 12.8 | - | - | - | - | - | - | - | 290 | -

Продовж. табл. 4.2

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11

Група віку 11-20 років

1 | 5.3 | 7Ялє3Яцб+Бкл | 11 | 5 | 8 | 1а | 0.9 | 50 | 270 | П

2 | 5.7 | 4Ялє1Яцб1Яв2Бб2Врл | 18 | 10 | 12 | 1а | 0.8 | 140 | 800 | П

3