Екотопи золошлаковідвалів є специфічними за механічною, фізичною, хімічною природою порід та мікрокліматом. Тут переважають стрімкі схили, з чим пов’язано зменшення кількості опадів на одиницю площі, характерні високі швидкості вітру у верхній частині відвалів, зміна гідротермічного коефіцієнта залежно від експозиції, наявність місцезростань з підвищеним локальним зволоженням у нижній частині схилів, що позначається на екологічній структурі фітоценозів.

У результаті проведення екологічного аналізу флори золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС виявлено такі групи стосовно зволоження: ксерофіти, ксеромезофіти, мезоксерофіти, мезофіти, гігромезофіти, мезогігрофіти, гігрофіти і гідрофіти (рис. 2 ).

Ксеромезофільна група, яка охоплює види, перехідні від сухолюбів до рослин середньо вибагливих до вологи, налічує 46 видів (25,7 %). Окремі її види мають значне проективне вкриття на обох типах відвалів. Помітною є меліоративна діяльність трав’яних рослин-піонерів не рекультивованих відвалів: енотера дворічна (Oenothera biennis), куничник наземний (Calamagrostis epigeios), стенактис однорічний (Stennactis annua), деревій звичайний (Achiellea millefolium L.). До цієї групи на рекультивованих і не рекультивованих відвалів належать азотфіксуючі фітомеліоранти: буркун білий (Melilotus albus Medik), конюшина повзуча (Trifolium repens L.), горошок мишачий (Vicia cracca L.), а також рослини рудеральних місць підніж золошлаковідвалів - лобода біла (Chenopodium album L.), спориш звичайний (Polygonum aviculare L.), осот польовий (Cirsium arvense (L. ) Scop.), злинка їдка (Erigeron acris L.), будяк акантовидний (Carduus acantoides) та ін.

Мезоксерофітів - 11 видів (6,15 %): сокирки польові (Consolida regalis S. F. Gray), гикавка сіра (Berteroa incana (L.) DC), кудрявець Софії (Descurainia sophia (L.)Webb ex Prantl), очиток їдкий (Sedum acre L.), морква дика (Daucus carota L.) та ін.

Мезофільна група містить 84 види (46,93 %) є найчисельнішою. Її види домінують на обох типах золошлаковідвалів. Береза бородавчаста (Betula pendula Roth), королиця звичайна (Leucanthemum vulgare Lam.), подорожник ланцетовидний (Plantago lanceolata), жовтець їдкий (Ranunculus acris L.), кропива дводомна (Urtica dioica L.), береза бородавчаста (Betula pendula Roth), зірочник злаковидний (Stellaria graminea L.), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), фіалка польова (Viola arvensis Murr.), хрін звичайний (Armoracia rusticana Gaertn., Mey. et Scherb.), конюшина повзуча (Trifolium repens L.), клен ясенолистий (Acer negundo L.), розхідник плющевидний (Glechoma hederacea L.), злинка канадська (Erigeron сanadensis L.), королиця звичайна (Leucanthemum vulgare Lam.), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), підбіл звичайний (Tussilago farfara L.) та ін. беруть участь у процесах самозаростання золошлаковідвалів. Яскраво виражений мезофільний характер мають фітоценози рекультивованих відвалів, які утворені лісовими та лучними видами.

Мезогігрофільна група об’єднує 4 види (2,23 %), які зростають на ділянах вогких місцезростань у підніжжях відвалів та затінених мікропониженнях. Це верба тритичинкова (Salix triandra L.), валеріана болотна ( в. висока, Valeriana exaltata Mikan. Fil), живокіст лікарський (Symphytum officinale L.).

Наявність гігрофільної групи -12 видів (6,71 %) зумовлена появою фрагментарних і малопоширених водно-болотних комплексів у мікро пониженнях рельєфу, заглибинах. Вони заростають такими рослинами: гірчак шорсткий (Polygonum scabrum Moench.), гірчак перцевий (Polygonum hydropiper L.), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara L.), вовконіг європейський (Lycopus europaeus L.), м’ята довголиста (Mentha longifolia (L.) Huds.).

Серед гідрофітів лише 1 вид (0,56 %) - рогіз широколистий (Typha latifolia L.), який приурочений до підніж і схилів обох типів відвалів.

Ксерофільна група (рослини сухих освітлених місцезростань) бідна за кількістю видів - 4 види (2,23 %), серед них - полин австрійський (Artemisia austriaca Jacq.).

Стосовно трофності грунту, всі види флори золошлаковідвалів поділяємо на оліготрофні, мезотрофні та еутрофні (рис. 3 ).

Група оліготрофів (ростуть на бідних на мінеральні солі субстратах) налічує 14 видів (7,69 %): сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), хамерій вузьколистий (Chamaerion angustifolium (L.) Holub), енотера дворічна (Oenothera biennis L.), синяк звичайний (Echium vulgare L.), куничник наземний (Calamagrostis epigelos (L.) Roth). та ін.

Найпоширенішою у флорі золошлаковідвалів є група мезотрофних видів (мають помірні вимоги до вмісту поживних речовин у грунті) - 107 видів (60 %), більша чатина представників якої зростає на відвалах, що підлягали рекультивації (модрина європейська (Larix decidua Mill.), жовтець їдкий (Ranunculus acris L.), береза бородавчаста (Betula pendula Roth), зірочник злаковидний (Stellaria graminea L.), спориш звичайний (Polygonum aviculare L.), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.), верба козяча (Salix caprea L.), верба пурпурова (Salix purpurea L.), осика (Populus tremula L.), глід одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq.), перстач прямостоячий (Potentilla erecta (L.) Raeusch), алича, слива розлога (Prunus divaricata Ledeb.), терен колючий, слива колюча (Prunus spinosa L.), вишня звичайна (Cerasus vulgaris Mill.), черешня (Cerasus avium (L.) Moench), люцерна хмелевидна (Medicago lupulina L.), буркун білий (Melilotus albus Medik), конюшина повзуча (Trifolium repens L.), горошок мишачий (Vicia cracca L.), квасениця звичайна (Oxalis acetosella L.), березка польова (Convolvulus arvensis L.), дзвінець малий (Rhinanthus minor L.), подорожник великий (Plantago major L.), подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata L.), буквиця лікарська (Betonica officinalis L. s. I.), дзвоники розлогі (Campanula patula L.), злинка канадська (Erigeron сanadensis L.), злинка гостра (Erigeron acris L.), деревій звичайний (Achiellea millefolium L.), королиця звичайна (Leucanthemum vulgare Lam.), ромашка продірявлена (Matricaria perforata Merat), підбіл звичайний (Tussilago farfara L.), волошка лучна (Centaurea jacea L.), любочки осінні (Leontodon autumnalis L.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Webb ex Wigg.), жовтий осот польовий (Sonchus arvensis L.), нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilosella L.), пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski).

Група еутрофних видів (потребують родючих грунтів) також є поширеною у флорі золошлаковідвалів і представлена 58 видами (32,31 %): хвощ польовий (Equisetum arvense