L.), в’яз гладкий (Ulmus laevis Pall.), кропива дводомна (Urtica dioica L.), верба попеляста (Salix cinerea L.), вербозілля лучне (Lysimachia nummularia L.), ожина шорстка (Rubus hirtus Waldst. et Kit.), перстач гусячий (Potentilla anserina L.), шипшина собача (Rosa canina L.), конюшина лучна (Trifolium pratense L.) клен гостролистий (Acer platanoides L.), медунка темна (Pulmonaria obscura Dum.), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara L.), розхідник плющевидний (Glechoma hederacea L.), суховершки звичайні (Prunella vulgaris L.), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum Huds.), вовконіг європейський (Lycopus europaeus L.), м’ята довголиста (Mentha longifolia (L.) Huds.), череда трироздільна (Bidens tripartita L.), осот болотний (Cirsium palustre (L.) Scop.), осот польовий (Cirsium arvense (L. ) Scop.), лобода біла (Chenopodium album L.).
Усі види флори стосовно світла розділяєм на три групи: геліофіти, сціофіти і сціогеліофіти (рис. 4). Переважна більшість – це геліофіти – 107 видів (59,78 %): сокирки польові (Consolida regalis S. F. Gray), мак дикий (Papaver rhoeas L.), лобода біла (Chenopodium album L.), спориш звичайний (Polygonum aviculare L.), талабан польовий (Thlaspi ravense L.), перстач гусячий (Potentilla anserina L.), буркун білий (Melilotus albus Medik), вовконіг європейський (Lycopus europaeus L.), нетреба звичайна (Xanthium strumarium L.), череда трироздільна (Bidens tripartita L.), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), татарник звичайний (Onopordum acanthium L.), Пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski), Мишій сизий (Setaria glauca (L.) Beauv.) та ін. ;
сціогеліофіти – 70 видів (39,11 %): кропива жалка (Urtica urens L.), зірочник середній (Stellaria media (L.) Vill.), фіалка польова (Viola arvensis Murr.), хамерій вузьколистий (Chamaerion angustifolium (L.) Holub), бузина чорна (Sambucus nigra L.), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara L.), котяча м’ята справжня (Nepeta cataria L.), розхідник плющевидний (Glechoma hederacea L.), стенактис однорічний (Stenactis annua (L.) Ness.), полин звичайний (Artemisia vulgaris L.), жовтий осот польовий (Sonchus arvensis L.) та ін., а – сціофіти – 2 види (1,11 %): Глуха кропива біла (Lamium album L.), Зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum Huds.)
5. МАКРО- І МІКРОЕЛЕМЕНТИ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
ЗОЛОШЛАКОВІДВАЛІВ БУРШТИНСЬКОЇ ТЕС
У процесі історичного розвитку та в залежності від умов навколишнього середовища у рослин виникла особливість асимілювати поживні речовини та мікроелементи, що входять до їх складу у певних для них кількісних співвідношеннях. Той чи інший елемент міг стати необхідним не тільки в залежності від його хімічної природи, але й від того, наскільки часто цей елемент зустрічається в навколишньому для організму середовищі і наскільки він допустимий для організму.
Результати визначення елементного хімічного складу лікарських рослин – Artemisia absinthium L., Melilotus officinalis (L.) Pall. та Hippophae rhamnoides L. подано в таблиці.
Таблиця. Вміст макро- і мікроелементів лікарських рослин
золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС
№ п/п |
Макро- і мікро-елементи | Види рослин
Artemisia absinthium L. | Melilotus officinalis (L.) Pall. | Hippophae rhamnoides L.
стебло | листки | суцві ття | стебло | листки | суцві ття | стебло | листки | плоди
1. | N
%
2. | P
%
3. | Ca
%
4. | Zn
(мг/кг)
5. | Mn
(мг/кг)
6. | Cu
(мг/кг)
7. | Fe
(мг/кг)
Примітка: в чисельнику – вміст елемента в рослині рекультивованого золошлаковідвалу (РЗВ), в знаменнику – вміст елемента в рослині нерекультивованого золошлаковідвалу (НРЗВ).
Отримані дані свідчать, що в аналізованих видах незалежно від місць їх зростання і надземних органів макро- і мікроелементи розподілені нерівномірно.
В Artemisia absinthium L., яка зростає на двох типах золошлаковідвалів, найбільша кількість азоту міститься в суцвітті, найменша – у стеблі, середня частка припадає на листки. На РЗВ вміст азоту є більшим у листках і суцвітті на 0,09 % і 0,25 % відповідно та меншим у стеблі – на 0,57 %, ніж на НРЗВ. Згідно зі стандартами, у стеблах показники N не відповідають нормі (0,02 % і 0,59 %), на відміну від листків (1,26 % і 1,17 %) і суцвіть (2,42% і 2,17%).
У Melilotus officinalis (L.) Pall. спостерігається аналогічна ситуація, як у Artemisia absinthium L., щодо вмісту даного елемента у стеблі, листках і суцвітті, крім кількості азоту у суцвітті, де його норма є вищою (3,15 % і 3,22 %). Різниця вмісту азоту в однакових органах рослини на РЗВ і НРЗВ є незначною і коливається в межах 0,02 – 0,10 %.
Кількість азоту в стеблі, листках і плодах у Hippophae rhamnoides L. – в межах норми. Найчисленнішим даний елемент є в листках (2,93 % і 2,53 %), а найменш кількісним – у стеблі (1,49 %) РЗВ і у плодах (0,96 %) НРЗВ. Суттєвої різниці вмісту азоту у тих самих органах на різних золошлаковідвалах не виявлено. Так, на РЗВ вміст елемента більший у стеблі (на 0,06 %) і листках (на 0,4 %) стосовно НРЗВ, на якому кількість азоту є більшою у суцвітті (на 1,11 %).
Для Artemisia absinthium L. найбільшим вміст фосфору на обох типах золошлаковідвалів у суцвіттях (0,58 % і 0,49 %) і найменшим – у стеблі (0,20 % і 0,27%). Великої різниці щодо кількості фосфору у стеблі, листках і суцвітті на різних типах золошлаковідвалів немає (коливається в межах 0,03 – 0,09 %).
Подібною до обміну фосфору у Artemisia absinthium L. є динаміка вмісту цього елемента в органах Melilotus officinalis (L.) Pall. Кількість його була найбільша у суцвітті (0,53 % і 0,55 %), а найменша у стеблі, де фосфор представлений слідовими показниками на обох типах відвалів, на долю якого концентрація становить < 0,01 %.
Hippophae rhamnoides L. характеризується найбільшим вмістом фосфору у плодах