Згідно з науковими джерелами [34], вміст міді в рослинах становить 0,2 мг/кг. Наші дослідження показали, що в усіх лікарських рослин концентрація міді значно перевищує норму і коливається від 5 до 32 мг/кг.

Найбільший вміст заліза спостерігається у суцвітті Artemisia absinthium L. і становить 1146 і 636 мг/кг, найменший – у стеблі (300 і 310 мг/кг), середню його кількість мають листки (по 400 мг/кг).

Для Melilotus officinalis (L.) Pall. на РЗВ у листках (792 мг/кг) і на НРЗВ у суцвітті (478 мг/кг) кількість заліза є найбільшою, а найменшою – у стеблі (186 і 72 мг/кг). Вміст заліза в усіх органах рослини на РЗВ є більшим, ніж на НРЗВ.

У Hippophae rhamnoides L. показник заліза є найбільшим у листках (558 і 792 мг/кг), найменшим – у плодах (по 186 мг/кг). Проте, на відміну від Melilotus officinalis (L.) Pall. і деякою мірою Artemisia absinthium L., у яких вміст заліза є більшим на РЗВ, у Hippophae rhamnoides L. вміст даного елемента є більшим на НРЗВ, за винятком плодів, у яких кількість заліза однакова (по 186 мг/кг).

Вміст заліза в рослинах коливається в межах від 200 до 800 мг/кг [34]. У досліджуваних лікарських рослин залізо за більшістю показників знаходиться в межах норми, за винятком стебла Melilotus officinalis (L.) Pall. і плодів Hippophae rhamnoides L. на обох типах золошлаковідвалів, а також суцвіття Artemisia absinthium L. рекультивованого золошлаковідвалу.

Ільїн В.Б. [33] визначає для родин Asteraceae і Fabaceae вміст макро- і мікроелементів. Порівнюючи його дані, бачимо, що вміст деяких елементів для Artemisia absinthium L. співпадає (вміст азоту, марганцю і заліза – у листках, фосфору – у стеблі), а також для Melilotus officinalis (L.) Pall. (вміст азоту, кальцію, цинку і заліза (рекультивований золошлаковідвал) – у суцвітті; фосфору, цинку (на нерекультивованому золошлаковідвалі) і міді (нерекультивований відвал) – у листках). Всі інші показники щодо макро- і мікроелементів у рослинах дещо відрізняються.

ВИСНОВКИ

Флора золошлаковідвалів Бурштинської теплової електростанції налічує 179 видів, які належать до 48-и родин і 136-ти родів, 3-ох відділів: Magnoliophyta, Pinophyta, Equisetophyta.

Провідні родини охоплюють 132 види, що становить 73,74 % флори досліджуваної території. В основному це такі родини, як: Asteraceae – 38 видів, Rosaceae – 14, Fabaceae – 11, Brassicaceae і Salicaceae – по 10, Lamiaceae і Poaceae – по 8, Polygonaceae – 7, Сariophyllaceae – 5 та інші.

У родовому спектрі переважають такі роди як: Salix L. і Polygonum L., які включають 6 і 5 видів відповідно (3,33 % та 2,79 %).

Коефіцієнт подібності Серенсена становить 0,71, що свідчить про великий відсоток подібності видів на рекультивованих і нерекультивованих золошлаковідвалах.

Стосовно зволоження субстрату переважає мезофільна група, що містить 84 види (46,93 %) і є найчисельнішою, а стосовно трофності грунту - мезотрофна група (мають помірні вимоги до вмісту поживних речовин у грунті) - 107 видів (60 %).

Тип золошлаковідвалу не має суттєвого впливу на вміст макроелементів у надземних органах аналізованих рослин, на відміну від мікроелементів.

Макроелементи (N, P) виявлені в достатній кількості і містяться в межах норми, окрім кількості азоту у стеблі Artemisia absinthium L. та суцвітті Melilotus officinalis (L.), де його норма завищена. Вміст кальцію в усіх органах лікарських рослин є вищим від норми.

Цинк в різних органах рослин не перевищує норми (за винятком стебла Melilotus officinalis (L.) Pall. на РВ і НРВ та плодів і листя Hippophae rhamnoides L. на НРВ), тоді як мідь – вище від норми, а вміст марганцю – коливається в межах 7 – 65 мг/кг.

Вміст заліза у досліджуваних видів майже в межах норми, за винятком стебла Melilotus officinalis (L.) Pall. і плодів Hippophae rhamnoides L. на обох типах золошлаковідвалів, та суцвіття Artemisia absinthium L. рекультивованого золошлаковідвалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Башуцька У.Б. Сукцесії рослинності породних відвалів Червоноградського гірничопромислового району: Монографія. –Львів: РВВ НЛТУ України, 2006. – 180 с.

Бакланов В.И. Особенности роста и развития некоторых корневищных злаков на попродных отвалах угольных шахт Донбасса // рекультивация земель. Тарту, 1975. – С. 190-196.

Бровко Ф.М. Селективне формування відвалів як засіб підвищення ефективності техногенних ландшафтів // Наук. Вісник НАУ, № 25. – К., 2000. – С. 282-293.

Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры. – К.: Наук. думка, 1991. – 168 с.

Визначник рослин Українських Карпат. – К.: Наук. думка, 1977. – 453 с.

Визначник рослин України. – Київ: Урожай, 1965. – 878 с.

Геник Я.В., Дида А.П. Рекультивація. – Львів: УкрДЛТУ, 1998. – 46 с.

Горбунов Н.И., Травлеев А.П., Красавин А.П. и др. Методические указания по рекультивации земель, нарушенных промышленностью. – Днепропетровск:ДГУ, 1979. – 51 с.

Дорошенко Е.П. Рекультиваци земель нарушенных открытыми разработками. – М.: Недра, 1978. – 263 с.

Жуков С.П. Антропогенные сукцессии отвалов угольных шахт Донбасса. – автореф. дис. к.б.н., Днепропетровск, 2000. – 19 с.

Зверковский В.М. Фітомеліорація шахтних відвалів в Західному Донбасі //Український ботанічний журнал. – К., 1997. – В.54, 3 5. – С. 474-481.

Колесников Б.П. О научных основах биологической рекультивации техногенных ландшафтов //Пробл. рекультивации в СССР. Новосибирск, 1974. – С. 12-25.

Кучерявий В.П. Фітомеліорація. – Львів :Світ, 2003. – 540 с.

Неспляк О.С. Родина Asteraceae у синантропній флорі золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС/ Вісник Прикарпатського націон. ун-ту ім.