Весна проходить повільно. Часто тепла погода може порушитися поверненням холодів із заморозками. У весняні місяці збільшується кількість опадів і число днів з ними. Переважають вітри південно-східного і північно-західного напрямків із швидкостями 3 – 4 м/с. Спостерігається швидкий ріст температури повітря: на початку весни проходить перехід середньодобової температури повітря від від’ємних значень до додатніх, а в кінці весни – перехід температури через 150 С. В кінці весни спостерігаються останні заморозки.

2.4. Гідрологія

Територія досліджень в гідрологічному відношенні знаходиться в межах річок басейну річки Дністер та її лівої притоки першого порядку – р. Гнила Липа, що розташовані в межах Подільської височини. Система Гнилої Липи сильно розгалужена, вона має зліва кілька притоків – Нараївку, Студений Потік, Бібелку. Тече в південному, а потім у південно-східному напрямку і впадає в Дністер нижче міста Галича. Долина Гнилої Липи широка, але береги її порівняно круті і високі, порізані ярами і балками, переважно безлісі й розорані.

Внаслідок малих нахилів швидкість течії становить 0,2 – 0,3 м/с. Річний хід рівнів більш спокійний, максимальні паводки пов’язані з весняним сніготаненням. Літні дощові паводки у зв’язку з зарегульованістю стоку не досягають розмірів весняних. Взимку річку вкриває крига на 50 – 55 днів (в різні роки від 2 тижнів до 3 місяців).

За своїм режимом річка Гнила Липа належить до Східно-Європейського типу. Живлення річки змішане, переважає дощове. Довжина Гнилої Липи складає 79,2 км, площа водозабору 1220 км2, залісеність 22 %, заболоченість 3,2 %, розорюваність 49, 2 %. Власний стік річки зарегульований на 36,2 %. Вода відноситься до гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-натрієвого класу, жорсткість її складає 1,2 – 10,7 мг-екв/л; загальна мінералізація 0,406 – 0,777 мг/л.

Гідрологічні умови грунтових вод обумовлені особливостями геологічної будови, геоморфології, клімату. Живлення водоносних горизонтів атмосферне, а також за рахунок підтоку води з інших горизонтів. Розвантаження водоносних горизонтів відбувається в долині р. Дністер та його приток. Регіональним водоутвором є глини нижньонеогенного віку (N1).

Джерела формувань запасів підземних вод залучені і природні. Розподіл ресурсів підземних вод обумовлено геоструктурними особливостями його будови району, а також геоморфологічними та кліматичними умовами.

Рельєф басейну рівнинно-пагорбкуватий, сильно-розчленований, що забезпечує поверхневий стік атмосферних опадів. Основним для централізованого водопостачання басейну є верхньокрейдовий водоносний горизонт. Водовміщуючі породи – крейда, мергель, вапняк, пісковик. Водоносність горизонту пов’язана з тріщинуватістю водовміщуючих порід, найбільш розвинутою в інтервалі глибин 13 – 100 м. Обводненість території змінюється по площі, оскільки тріщинуватість спораднична-мінімальна на вододільних ділянках і максимальна в долинах річок та на понижених елементах рельєфу.

Водоносний горизонт неогенових відкладів виявлений на глибинах 5 – 30 м. Водовміщуючі породи – вапняки, піски, пісковики. Водозбагачення неогенових відкладів змінюються по площі, що пояснюється змінами літологічного складу, а також значною дренованістю річкової та ярково-балкової мережі. Потужність водовміщуючих порід 5 – 12 м. Водоносний горизонт четвертинних олювіальних відкладів розповсюджений в межах річкових долин. Водовміщуючі породи – галька, піски, супіски, суглинки. Потужність водовміщуючих порід 0,5 – 18 м. Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів та паводкових поверхневих вод при русловій смузі. Загальні прогнозні запаси верхньокрейдового водоносного горизонту становлять 11,92 тис. м3/добу, четвертинного олювіального горизонту – 23,18 тис. м3/добу.

В будові першої та другої терас залягають два водоносних горизонта. Перший – приурочений до супіщано-суглинистих грунтів з прошарками і лінзами пісків. Другий – знаходиться в піщано-гравійно-гелечникових відкладах. Води першого горизонту напірні, багатоводність горизонту незначна. Вода на першій терасі знаходиться близько від поверхні – на глибині 0,4 – 0,6 м, рідше до 2,8 м; при абсолютних відмітках 217,4 – 219,7 м; на другій терасі дзеркало грунтових вод знаходиться на глибині 1,4 – 5,5 м, що відповідає абсолютним відміткам 219,3 – 223,2 м.

Другий водоносний горизонт напірний, залягає на глибинах 3,6 – 5,5 м. Величина напору становить 1,0 – 6,4 м. Нижнім відносним водотривким шаром для нього є приглялисті глини.

Обидва водоносні горизонти з’єднані між собою. Напір створюється за рахунок значної різниці в коефіцієнтах фільтрації вміщуючих грунтів (0,5 і 60 м/добу). Фільтрація та розгрузка водоносних горизонтів йде паралельно та вбік р. Дністер. Грунтові води використовуються для питного приватного (криниці, свердловини) водопостачання.

На Гнилій Липі поблизу м. Бурштина в 1965 році створено водосховище – охолоджувач Бурштинської ТЕС, площею водного дзеркала якого близько 1300 га та об’ємом 50 млн м3. Водосховище справляє відчутний вплив на екосистеми лівобережжя Галицького району, має рекреаційне й природоохоронне значення.

2.5. Грунтовий покрив

Під терміном “грунтовий покрив” розуміють верхню частину поверхні землі, яка здатна до родючості рослинності та складається з мінеральної основи (продукти вивітрювання гірських порід), органічної фази (продукти гниття та мікрофлори і фауни) та води.

На досліджуваній території найбільш поширеними типами грунтів є сірі та чорноземнопідзолисті.

Темно-сірі опідзолені грунти сформувались на лесовидних суглинках під покровом лісової та трав’янистої лучно-степової рослинності в умовах достатнього атмосферного зволоження. Залягають вони на широких вододілах і використовуються переважно як орні землі. За механічним складом грунти легко- та середньосуглинисті. В орному шарі міститься 2,6 –