Найбільшу наукову і природоохоронну цінність представляють лучно-степові та петрофільні комплекси, що виникли на місці дубових лісів після їх вирубки й тривалого випасу худоби та сінокосіння. Ці природні комплекси сформувались переважно на схилах горбів ерозійно-тектонічного походження з виходами карбонатних породів та гіпсів.

Флора і рослинність цих лучно-степових ділянок надзвичайно багата, різноманітна й специфічна. Флористичне ядро утворюють центральноєвро-пейські види – суховершки великоквіткові (Prunella grandiflola (L.) Scholl.), чистець прямий (Stachys recta L.), півники угорські (Iris hungarica Waldst. et Kit.), перстач білий (Potentilla alba L.), цибуля гірська (Allium montanum F. W. Schmidt.), оман мечолистий (Inula ensifolia L.), шавлія лучна (Salvia pratensis L.). Разом з тим помітну участь у формуванні ценозів відіграють компоненти східноєвропейських степів – вівсюнець пустельний (Helictotrichon desertorum (Less.) Nevski), в. Шелла (H. schellianum (Hack.) Kitag.), ковила пірчаста (Stipa pennata L.) й волосиста (S. capillata L.); європейсько-сибірські види – горицвіт весняний (Adonis vernalis L.), дзвоники сибірські (Campanula sibirica L. s. I.), астрагал австрійський (Astragalus austriacus Jacq.), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris Moench.), куцоніжка пірчаста (Brachypodium pinnatum (L.) Beauv.); причорноморські – шавлія поникла (Salvia nutans L.), волошка східна (Centaurea orientalis L.) й Маршалла (C. marcshalliana Spreng.), перстач пісковий (Potentilla arenaria Borkh.) та інші.

Особливі специфіки рослинному покриву лучностепових ділянок надає група видів – реліктів дольодовикового походження. Тут збереглись навіть унікальні дольодовикові рослинні угруповання (вівсюнця пустельного (Helictotrichon desertorum (Less.) Nevski), сеслерії Хейфлерової (Sesleria heufleriana Schur.)). Це явище пояснюється тим, що подільські лучні степи майже не зазнали впливу льодовиків і служили сховищем для рослинності, забезпечивши пізніше самобутний розвиток сучасного флористичного комплексу цих територій.

Дуже давнє походження мають особливо цінні рослини, тобто поділені ендеміки (волошка тернопільська (Centaurea ternopoliensis Dobrocz.), рутвиця гачкувата (Thalictrum uncinatum Rehm.), тонконіг різнобарвний (Poa versicolor Bess.), молочай Клокова (Euphorbia klokovii Dubovik.) та багато інших), види з дуже розірваним ареалом, що складається з кількох віддалених фрагментів, досить часто й на тисячі кілoметрів (ясенець білий (Dictamnus albus L.), клокичка периста (Staphylea pinnata L.), китятки сибірські (Polygala sibirica L.), змієголовник австрійський (Dracocephalum austriacum L.). Цінними є види на межі ареалу – очиток іспанський (Sedum hispanicum L.), скорзонера кримська (Scorzonera taurica Bieb.), катран татарський (Crambe tataria Sebeok.); декоративні рослини – лілія лісова (Lilium martagon L.), сон білий (Pulsatilla alba Reichenb.), чорніючий (P. nigricans Storck.) та великий (P. grandis Wend.), ломиніс прямий (Clematis recta L.), анемона розлога (Anemone laxa Juz.) й лісова (A. sylvestris L.), рутвиця мала (Thalictrum minus L.), купальниця європейська (Trollius europaeus L.), офрис комахоносна (Ophrys insectifera L.).

Близько тридцяти видів рослин, з тих, що зустрічаються на лучно-степових ділянках, занесено до Червоної книги України.

Болотна рослинність представлена угрупованнями з очеретом звичайним (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.), рогозом широколистим (Typha latifolia L.), аїром звичайним (Acorus calamus L.). В цих угрупованнях беруть участь також осоки – чорна (Carex nigra (L.) Reichard.), Девелла (C. davalliana Smith.), пухирчаста (C. vesicaria L.), здута (C. rostrata Stokes.); водні рослини – частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica L.), сусак зонтичний (Butomus umbellatus L.). У водоймах зустрічаються жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae L.), ряска мала (Lemna minor L.), іноді латаття біле (Nymphaea alba L.), глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith.), водяний горіх плаваючий (Trapaceae natans L.), занесений до Червоної книги України.

3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Об’єкт дослідження – рекультивовані і нерекультивовані золошлаковідвали Бурштинської ТЕС Галицького району Івано-Франківської області. Золошлаковідвали № 1 і №2 розташовані у с. Бовшів і займають площу близько 44 га. Вони вичерпали свої складувальні властивості, один з яких рекультивований, а інший підлягає рекультивації. На сьогодні функціонує золошлаковідвал № 3 у с. Більшівці, загальною площею 91 га, який також знаходиться на межі вичерпання складувальних можливостей.

Натурне вивчення флори проводилося протягом 2007 – 2009 років. Використані загальноприйняті методи маршрутного флористичного обстеження із збиранням та фіксуванням гербарного матеріалу.

Рослини визначено за Визначником вищих рослин України [5] та Визначником рослин Українських Карпат [6]. Систематичні таксони приймалися за А.Л. Тахтаджаном [27], номенклатуру таксонів та їх систематичну приналежність за С. К. Черепановим [31], флористичні пропорції вираховані за О.І. Толмачовим [30].

Математичну обробку здійснено, застосовуючи коефіцієнт Серенсена [4].

Відбір рослин для хімічного аналізу здійснювали протягом 2008 р. у фенофазі повного цвітіння (Artemisia absinthium L. і Melilotus officinalis (L.) Pall.) і плодоношення (Hippophae rhamnoides L.)

Визначали вміст макроелементів (азот, фосфор, кальцій), мікроелементів (цинк, марганець, мідь) і заліза, який займає проміжне положення у надземних органах досліджуваних видів за допомогою фотоелектроколориметра КФК – 2 і атомноабсорбційного спектрофотометра С – 115 згідно з загальноприйнятими методиками відповідно до ГОСТів.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

4. ФЛОРА ЗОЛОШЛАКОВІДВАЛІВ БУРШТИНСЬКОЇ ТЕС

4.1. Конспект флори

Конспект флори досліджуваної території подано в таблиці 1.

Таблиця 1. Флора золошлаковідвалів Бурштинської теплової електростанції

№ п/п | Родина | Рід |

Вид | Рекультивований відвал | Не рекультивований відвал

1. | Хвощові

Equisetaceae | Хвощ

Equisetum L. | Хвощ польовий

Equisetum arvense L. | + | +

2. | Соснові

Pinaceae | Сосна

Pinus L. | Сосна звичайна

Pinus sylvestris L. | +–

3. | Соснові

Pinaceae | Модрина

Larix Mill. | Модрина європейська

Larix decidua Mill. | +–

4. | Жовтецеві

Ranunculaceae | Жовтець

Ranunculus L. | Жовтець їдкий

Ranunculus acris L. | + | +

5. | Сокирки

Consolida (DC.) S. F. Gray