Таблиця 2. Спектр провідних родин флори золошлаковідвалів

Бурштинської ТЕС

№ п/п | Назви родин | Види | Роди

РВ/НРВ | загальна кількість | % | загальна кількість | %

1. | Asteraceae | 36/32 | 38 | 21,23 | 28 | 20,58

2. | Rosaceae | 13/7 | 14 | 7,82 | 9 | 6,61

3. | Fabaceae | 11/10 | 11 | 6,14 | 7 | 5,14

4. | Brassicaceae | 10/4 | 10 | 5,59 | 10 | 7,35

5. | Salicaceae | 10/8 | 10 | 5,59 | 2 | 1,47

6. | Lamiaceae | 7/3 | 8 | 4,47 | 8 | 5,87

7. | Poaceae | 8/6 | 8 | 4,47 | 8 | 5,87

8. | Polygonaceae | 7/2 | 7 | 3,91 | 3 | 2,20

9. | Сariophyllaceae | 5/4 | 5 | 2,79 | 4 | 2,92

10. | Boraginaceae | 4/2 | 4 | 2,22 | 4 | 2,92

11. | Scrophularicaceae | 3/2 | 4 | 2,22 | 3 | 2,20

12. | Oleaceae | 4/0 | 4 | 2,22 | 2 | 1,47

13. | Onagraceae | 3/2 | 3 | 1,67 | 3 | 2,20

14. | Apiaceae | 3/2 | 3 | 1,67 | 3 | 2,20

15. | Caprifoliaceae | 3/1 | 3 | 1,67 | 3 | 2,20

Примітка:

в чисельнику – кількість видів на рекультивованому золошлаковідвалі (РВ),

в знаменнику – на нерекультивованому золошлаковідвалі (НРВ)

На рекультивованому золошлаковідвалі зростає 172 види рослин, що становить 96,63 % від загальної кількості видів, тоді як на нерекультивованих – 108 видів (59,78 %). Визначений нами коефіцієнт подібності Серенсена є досить високим (0,71), що вказує на великий відсоток подібності видів на даних досліджуваних ділянках.

На відміну від спектра родин у таксономічному спектрі родів немає явної переваги за кількістю видів декількох родів. До найбільш багатих у видовому відношенні родів флори золошлаковідвалів є бореальний рід Salix L., який включає 6 видів (3,33 % від загальної кількості видів): Salix caprea L., S. purpurea L., S. alba L., S. cinerea L., S. fragilis L., S. triandra L., і є піонером самозаростання породних відвалів на деревно-чагарниковій стадії. Друге місце посідає рід Polygonum L. – 5 видів (2,79 %): Polygonum aviculare L., P. convolvulus L., P. scabrum Moench., P. hydropiper L., P. persicaria L. Третє місце займають середземноморський рід Trifolium L., а також роди Populus L., і Artemisia L. – по 4 види (по 2,22): Trifolium repens L., T. pratense L., T. hybridum L., T. arvense L.; Populus tremula L., P. deltoides Marsh., P. nigra L., P. alba L.; Artemisia austriaca Jacq., A. vulgaris L., A. absinthium L., A. annua L. відповідно; на четвертьому – Potentilla L., Prunus L., Centaurea L. і Fraxinus L. – по 3 види (по1,67 %); на п’ятому – Urtica L., Melilotus Mill., Amaranthus L., Chenopodium L., Cerasus L., Rhinanthus L., Plantago L., Gallium L., Erigeron L., Galinsoga Ruiz et Pav., Senecio L., Arctium L., Cirsium Mill., Iris L., Swida Opiz, Acer L. – по 2 види (по 1,12 %). Решта родів (Pinus L., Larix Mill., Equisetum L., Ranunculus L., Papaver L., Coronaria Guett., Melandrium Roehl., Silene L., Rumex L., Viola L.,Berteroa DC, Capsella Medik., Sinapis L., Althaea L., Sedum L., Crataegus L., Rosa L., Robinia L., Lotus L., Vicia L., Coronilla L., Oenotera L., Chamerion Rafin., Epilobium L., Daucus L., Heracleum L., Chamomilla (L.) Rauschert, Taraxacum Wigg., Lactuca L., Hieracium L., Calamagrostis Adans. та інші) є монотипними (по 0,56 %).

Високі позиції у спектрі провідних родів Polygonum L., Trifolium L., Populus L. і Artemisia L., очевидно, пояснюються теплоємким субстратом породних відвалів.

4.3. Біоморфологічний аналіз флори

Складні взаємовідносини виду та умов середовища адекватно впливають на життєву форму рослини – своєрідний зовнішній вигляд, який виникає в онтогенезі і процесі росту і розвитку в певному середовищі. Біоморфологічний аналіз видів, що поселяються на золошлаковідвалах, дає більш повне уявлення про екологічні умови териконів. В основу біоморфологічного аналізу покладено класифікаційну схему І.Г. Серебрякова.

Серед рослин золошлаковідвалів чагарників дуже обмежена кількість – 4 види (2,25 %) і їх роль у заростанні відвалів невелика. На терасах представлені

Верба пурпурова (Salix purpurea L.), Верба попеляста (Salix cinerea L.). Дерева складають 37 видів ( 20,67 %.) На заселення субстратів деревними породами значно впливає природне оточення. На золошлаковідвалах, оточених лісовим покривом, спостерігається значна різноманітність заселення деревних видів, серед яких трапляються Осика (Populus tremula L.), Тополя біла (Populus alba L.).

Піонерами териконів є Береза бородавчаста (Betula pendula Roth). На рекультивованих золошлаковідвалах добре росте Робінія звичайна (біла акація) (Robinia pseudoacacia L.). Її можна спостерігати і на ділянках самозаростання обидвох типів золошлаковідвалів.

Трав’яні рослини переважають і представлені полі- та монокарпічними травами. Серед полікарпічних трав домінують стрижнекореневі види. Це енотера дворічна (Oenothera biennis), Полин гіркий (Artemisia absinthium L.), Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.). Вони спочатку окремими особинами, потім невеличкими куртинами розташовуються по мікро пониженнях, вздовж ерозійних ліній, відмежовуючись ділянками, зовсім незаселеними рослинами. Їхній вплив на середовище незначний, а місце розташування може змінюватись через специфічність субстрату; видовий склад може розширюватись або звужуватись залежно від умов.

4.4. Екологічний аналіз флори

Екологічна стрктура флори виражається в розподілі видів за різними екологічними групами залежно