а) виконання суб'єктом господарської діяльності додаткових заходів, визначених у відмові, та можливість його повторного звернення до відповідної обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів селищної чи міської рад за отриманням дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки;

б) право звернення відповідного суб'єкта господарської діяльності, якому відмовлено у видачі дозволу на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки, за оскарженням дій уповноважених на це органів до суду або господарського суду в установленому за-коном порядку.

У цій частині варто зазначити, що згідно з Конституцією України (ст.ст. 125, 127) в Україні запроваджується підсистема спеціальних, зокрема адміністративних, судів у єдиній судовій системі, і виходячи з того, що в нашому випадку йдеться про оскарження дій посадових осіб або уповноважених рішень органів виконавчої влади, було б логічно й правомірно, щоб такі скарги розглядалися саме в адміністративних судах за відповідною підсудністю з тим, щоб загальні господарські суди розглядали переважно справи за позовами відповідно фізичних і юридич-них осіб, майнові або пов'язані з ними інші права, що їх поруше-но. Такий порядок методологічно виправданий, і, безумовно, він би сприяв спрощенню здійснення судочинства в державі, яка обрала орієнтири та принципи правової.

7. Надсилання копії дозволу на експлуатацію об'єкта підви-щеної небезпеки відповідною обласною, Київською або Севасто-польською міською державною адміністрацією, виконавчими органами селищної чи міської рад спеціально уповноваженим органам виконавчої влади, що здійснюють контроль та нагляд у сфері діяльності, пов'язаної з експлуатацією об'єктів підвище-ної небезпеки.

Дотримання вищеназваними уповноваженими органами вста-новленої процедури сприятиме не тільки впорядкуванню відно-син щодо набуття спеціальної правосуб'єктності особами, які здійснюють екологічно небезпечну господарську діяльність, що має відбуватися у встановленому законом правовому режимі, але й сприятиме запобіганню настанню екологічного ризику та його корегуванню, враховуючи великий ступінь екологічної загрози різних об'єктів підвищеної небезпеки, унеможливленню та об-меженню порушення права громадян на екологічну безпеку, ство-ренню умов щодо його реалізації і захисту від конкретно легалі-зованих суб'єктів здійснення екологічно небезпечної діяльності та об'єктів підвищеної небезпеки.

На характер здійснення екологічно небезпечної діяльності, виявлення її особливостей, дотримання норм, вимог та норма-тивів екологічної безпеки та гарантування права людини і гро-мадянина на екологічну безпеку спрямоване функціонально-процедурне забезпечення інформування про екологічно не-безпечну діяльність і, зокрема, про об'єкти підвищеної не-безпеки. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" не тільки закріплює основні вимоги щодо інформування, визна-чає зобов'язальних осіб у цій частині, але й передбачає реаліза-цію суб'єктивного права громадян та інших осіб на одержання інформації стосовно об'єктів підвищеної небезпеки, конкретизуючи у такий спосіб принципи міжнародних конвенцій та дого-ворів, норми яких після ратифікації законодавчим органом ма-ють пряму дію, та деталізуючи вимоги Конституції України і Закону України "Про охорону навколишнього природного сере-довища" щодо загального права громадян на одержання повної та достовірної екологічної інформації.

З огляду на це право на одержання інформації стосовно об'єктів підвищеної небезпеки тісно пов'язане з правом на еко-логічну інформацію та правом на екологічну безпеку, є їхнім різновидом і в умовах демократизації суспільних правовідно-син, формування суверенної правової держави має відігравати важливу роль у суб'єктивному контексті прав людини на безпе-ку життєдіяльності.

Механізм інформування громадян на цих умов виступає гаран-тувальним чинником реалізації права громадян на екологічну безпеку, беручи до уваги ту юридичну обставину, за якої інформу-вання про стан об'єктів підвищеної екологічної небезпеки стано-вить імперативний обов'язок спеціально уповноважених органів держави, місцевого самоврядування та фізичних осіб, які на праві власності чи праві користування експлуатують такі об'єкти.

Об'єктивна екологічна інформація в цій частині виступає та-кож гарантійним і стабілізаційним морально-психологічним чинником для працівників та різних осіб, які проживають або тимчасово перебувають у зоні екологічного ризику об'єктів підви-щеної небезпеки і в такий спосіб формує адекватну еколого-пра-вову свідомість населення, зокрема повагу до закону та права чи, навпаки, за умов систематичного невиконання вимог у цій час-тині продукує нігілістичне ставлення до гарантійних засобів ме-ханізму правового забезпечення.

Слід зазначити також, що функціонально-процедурне забез-печення інформування про екологічно небезпечні види діяль-ності, зокрема в частині реального стану об'єктів підвищеної небезпеки, орієнтовано не тільки на фізичних, але й на юридич-них осіб та уповноважені органи держави.

Законодавчо визнано таку функціональну процедуру надання інформації стосовно об'єктів підвищеної небезпеки:

а) надання вказаної інформації власниками або користувачами об'єктів підвищеної небезпеки відповідним територіальним орга-нам спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади, до відання яких віднесені питання екологічної безпеки та охорони довкілля; захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; санітарно-епіде-мічної безпеки; пожежної безпеки; охорони праці та містобудування; місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самовря-дування та засобам масової інформації, у тому числі й тим, заснов-ником яких є органи місцевого самоврядування;

б) повідомлення суб'єктами екологічно небезпечної господарської діяльності спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади функціональної компетенції у сфері охорони праці, захисту населення і територій від надзвичайних си-туацій техногенного та природного характеру, екологічної безпеки та охорони довкілля про всі аварійні ситуації, розвиток яких
призвів або міг призвести до аварій;

в) забезпечення оброблення одержаної відповідно до закону інформації про екологічно небезпечну діяльність та стан об'єктів підвищеної небезпеки спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади, до відання яких віднесено пи-тання захисту населення і