Для розгляду Комітетом результатів виконаних робіт і підго-товленого проекту гігієнічного регламенту основний виконавець подає такі документи та матеріали:

а) заявку на проведення експертизи матеріалів з обґрунту-ванням гігієнічного регламенту;

б) три примірники пояснювальної записки поданих матері-алів з описом методу контролю за додержанням гігієнічного регламенту;

в) перелік законодавчих нормативно-правових актів і методич-них матеріалів, використаних для розроблення цього проекту;

г) копію платіжного доручення про перерахування коштів на рахунок Комітету.

8. Розгляд поданих матеріалів на засіданні відповідних комісій Комітету і підготовка узагальненого висновку.

9. Затвердження гігієнічного регламенту постановою голов-ного державного санітарного лікаря України, визначення поряд-ку введення його в дію у десятиденний термін з часу подання головою Комітету з питань гігієнічної регламентації МОЗ України позитивного висновку і проекту цього регламенту.

Позитивною тенденцією в розвитку екологічного законодав-ства, зокрема законодавства про екологічну безпеку, є розширен-ня і вдосконалення сфери здійснення державної реєстрації не-безпечних факторів, інших екологічно небезпечних речовин, які характеризуються підвищеним ризиком для здоров'я лю-дей та навколишнього природного середовища.

Відтак удосконалюється і набирає системності сама функціо-нальна діяльність спеціально уповноважених органів щодо здій-снення державної реєстрації екологічно небезпечних речовин та їхніх сполук, використання яких юридично посвідчує та вказує на те, що така діяльність стає загрозливою для людини і довкілля, а тому вимагає адекватного правового регламентування.

І це логічно, оскільки використання незареєстрованих речо-вин, які хоча й мають природні властивості, що становлять за-грозу для навколишнього середовища і людини, але підпадають під загальноприйнятий правовий режим неризикового характе-ру. Проте така ситуація в юридичній практиці не виключає колізій, за яких особа, що потерпіла та якій заподіяно шкоду внаслідок незаконної діяльності з незареєстрованою речовиною, опиняється в більш скрутному правовому становищі щодо захис-ту своїх порушених прав та законних інтересів. Обумовлюється це тим, що наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної легалі-зованими екологічно небезпечними речовинами внаслідок експлуатації їх відповідними юридичними чи фізичними особами, здійснюється незалежно від вини відповідних власників чи ко-ристувачів таких об'єктів.

За викладених умов, особі, яка зазнала шкоди внаслідок дії не-легалізованих екологічно небезпечних речовин потрібно доводи-ти вину заподіювача шкоди. У зв'язку з цим зростає роль дер-жавної реєстрації екологічно небезпечних факторів та речовин.

З метою профілактики шкідливого впливу небезпечних фак-торів на здоров'я людини та довкілля в Україні запроваджено Державний реєстр небезпечних факторів, який створюється у два основні етапи.

Об'єктами державної реєстрації на першому етапі є небезпечні фактори хімічного та біологічного походження, зокрема:

а) індивідуальні небезпечні хімічні речовини та їхні сполуки;

б) індивідуальні небезпечні біологічні фактори (речовини) та
їхні сполуки;

в) полімери та матеріали на їхній основі;

г) хімічні і біологічні речовини та сполуки, що входять до сумішевої продукції, яка виробляється чи застосовується на території України або ввозиться з-за кордону;

д) речовини, які мають у своєму складі домішки, що утворю-ються у процесі виробництва або застосування яких зумовлює реєстрацію їх як індивідуальних речовин.

У Державному реєстрі наводяться дані про:

Об'єктами державної реєстрації на другому етапі визнаються небезпечні фактори фізичного походження, у тому числі радіо-активні.

Суб'єктом державної реєстрації є Комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України.

Суб'єктами об'єктів державної реєстрації небезпечних фак-торів виступають підприємства, установи, організації, які на праві власності або на праві користування застосують хімічні, біологічні, фізичні та інші небезпечні фактори.

У той же час державній реєстрації не підлягає:

а) сумішева продукція, яка підлягає санітарно-гігієнічній екс-пертизі відповідно до положень про державну санітарно-гігієнічну експертизу проектів нормативної документації та про порядок ви-дачі гігієнічного висновку на продукцію в органах, установах та закладах відповідної служби, що затверджується МОЗ України;

б) продукція, що реєструється Фармакологічним комітетом МОЗ та Укрдержхімкомісією.

Підлягають також державній реєстрації:

а) нові хімічні та біологічні речовини, які призначені для ви-робництва і використання після 1 вересня 1995 року до початку їх виробництва та використання;

б) старі хімічні та біологічні речовини, тобто речовини, які виробляються й використовуються на території України та заве-зені з-за кордону протягом трьох років з часу затвердження цього нормативно-правового акта.

При цьому конкретні терміни проведення державної реєстрації старих небезпечних речовин мають бути погоджені замовниками з органами державної санітарно-епідеміологічної служби і повідом-лені Комітетові з питань гігієнічного регламентування.

Важливе юридичне призначення має державна реєстрація не-безпечних відходів, враховуючи, що вона є обов'язковою умовою видачі дозволів на імпорт, застосування і організацію виробни-цтва продукції, на віднесення небезпечних факторів до норма-тивної (ДСТУ, ТУ тощо) і проектної документації, та є підставою для видачі гігієнічного висновку в органах, установах і закладах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Державна реєстрація небезпечних факторів може розгляда-тися як доюрисдикційна функціонально-правова процедура, яка включає три основних етапи:

На першому етапі заінтересовані міністерства, відомства, органі-зації, установи,