10. Затвердження зразка етикетки препарату після сплати реєстраційного внеску та занесення до Державного реєстру пес-тицидів і агрохімікатів.

Не виключається скорочення терміну дії державної реєстрації препарату за бажанням заявника з відповідним зменшенням суми реєстраційного внеску.

Зокрема, можуть бути зареєстровані експериментально термі-ном до двох років препаративні форми пестицидів і агрохімікатів, інформація про які на час державної реєстрації не може бути надана Мінекоресурсів України у повному обсязі, але токсично-гігієнічні властивості та сфера застосування яких дають підста-ви вважати ризик їх небезпечності несуттєвим.

Термін дії експериментальної реєстрації може бути продов-жений ще на один рік у разі ненадання необхідних даних для їх постійної реєстрації за вказаний період на підставі висновків експертизи та відповідного рішення Мінекоресурсів України.

Разом з тим слід мати на увазі, що відсутність постійних і розрахункових нормативів у продуктах харчування, воді, повітрі та ґрунті, а також методів визначення залишкових кількостей, остаточної інформації стосовно особливостей токсичної й еко-токсичної дії препарату не може бути підставою для його експе-риментальної реєстрації, якщо це не суперечить результатам ек-спертизи.

Обов'язковою умовою експериментальної реєстрації препара-ту в кожному конкретному випадку є встановлення обсягів площ його застосування з урахуванням цільового призначення та за-гальної площі вирощування відповідної культури.

Однак державна реєстрація препарату може бути скасована або призупинена Мінекоресурсів України до закінчення її терміну, якщо отримано раніше невідомі дані щодо його небезпечності. У цьому разі Мінекоресурсів України в десятиденний термін після прийняття такого рішення повідомляє у письмовій формі:

а) заявника;

б) заінтересовані міністерства, відомства та установи;

в) міжнародний реєстр потенційних токсичних речовин;

г) інші заінтересовані міжнародні організації.

Зареєстровані препаративні форми пестицидів і агрохімікатів підлягають перереєстрації після закінчення дії терміну.

Для перереєстрації препаратів до Мінекоресурсів України по-дається заявка у двох примірниках та матеріали, які не були пред-метом розгляду у раніше поданих реєстраційних документах. Перереєстрація проводиться у порядку, передбаченому для дер-жавної реєстрації препарату з дотриманням таких вимог:

а) якщо стосовно цих препаратів в Україні або за її межами не одержані нові, раніше невідомі дані щодо їхньої небезпеч-ності або недостатню біологічну ефективність цільового викори-стання;

б) наявність зміни складу і вмісту інгредієнтів препаративної форми, які за висновками експертизи не впливають на токсичність, біологічну активність, фізико-хімічні властивості та сталість підчас зберігання і визнання Мінекоресурсів України доцільності його перереєстрації без додаткових випробувань;

в) у разі виникнення потреби в уточненні зареєстрованих норм витрат з правом проведення Мінекоресурсів України арбітражних досліджень за рахунок коштів заявника або державного бюджету;

г) зобов'язання заявника препарату інформувати Мінекоресурсів України про всі зміни в складі препарату та появи нових даних про його безпечність;

д) інформування про перереєстрацію препаративних форм пестицидів і агрохімікатів відповідно до норм чинного законо-давства.

Отже, специфіка небезпечних речовин та правового регулю-вання щодо їх використання обумовлюють й особливості здійснен-ня функцій державної реєстрації небезпечних факторів, речовин та їхніх сполук як з позиції функціонально-інституційного, так і процедурного забезпечення права громадян на екологічну безпеку.

Державна реєстрація дозволяє не тільки створювати правові засади для використання й експлуатації різноманітних небез-печних факторів, речовин та їхніх сполук, але й визначає обсяги та рівні застосування їх у різних сферах суспільного і приватно-го виробництва у межах офіційно легалізованих регламентів, які визначають їх безпечний вплив на здоров'я людини та довкілля.

Превентивна спрямованість державної реєстрації у такий спосіб відіграє важливу роль у реалізації права громадян на еко-логічну безпеку.

У той же час у реальному житті та правозастосовчій практиці непоодинокі випадки незаконного, нелегального використання небезпечних факторів, речовин та їхніх сполук з ігноруванням вимог державної реєстрації, що створює умови для порушення прав людини на загальну безпеку та екологічну безпеку зокрема.

За таких умов у чинному законодавстві про державну реєст-рацію доцільно надати органам щодо її здійснення відповідні повноваження з виявлення латентних правопорушень та засто-сування економічних санкцій, скажімо, у розміні 500—1000 % від офіційно встановлених розцінок на проведення державної реєстрації небезпечних факторів, речовин та їхніх сполук із пра-вом компенсації усіх витрат, пов'язаних із легалізацією або за-бороною їх незаконного обігу.

Це слугувало б додатковою гарантією ефективного здійснен-ня державної реєстрації екологічно небезпечних факторів, речо-вин та їхніх сполук, попередженню порушення прав людини і громадянина на екологічну безпеку.

Чинне законодавство передбачає також здійснення держав-ної реєстрації харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів за ознаками безпеки та якості Міністер-ством охорони здоров'я України на підставі позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи продовольчої сиро-вини відповідно до державної ветеринарно-санітарної експерти-зи, який видається до початку їх виробництва (ввезення) і є чин-ним упродовж терміну дії нормативного документа, що встанов-лює вимоги безпеки.

Державна реєстрація зазначених продуктів проводиться шля-хом їх внесення до Державного реєстру з метою використання за призначенням, порядок якої визначається головним держав-ним санітарним лікарем України та головним державним інспек-тором ветеринарної медицини України.

Державний реєстр систематично публікується в засобах масо-вої інформації МОЗ України.

Важливе значення для захисту прав громадян на еколо-гічну безпеку має обов'язкова сертифікація харчових про-дуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, послуг і систем якості їх виробництва, яка проводиться органами з сертифікації, акредитованими Державним комітетом України із стандартизації, метрології та сертифікації.

Сертифікація — нормативно визначена процедура, у процесі