Чинним законодавством визначаються також органи коор-динування діяльності аварійно-рятувальних служб та уповнова-жених керівників з ліквідації надзвичайної ситуації. До органів координування, зокрема, віднесено Кабінет Міністрів України та МНС України.

Уповноважені керівники з ліквідації надзвичайної ситуації призначаються відповідними органами залежно від її рівня, у разі виникнення надзвичайної ситуації державного рівня Кабі-нет Міністрів України призначає уповноваженим керівником першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра чи керів-ника одного з центральних органів виконавчої влади або його першого заступника.

У разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального рів-ня уповноважений керівник призначається відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міськими адміністраціями в особі першого заступника або заступника голови відповідного підпорядкуван-ня або керівника територіального органу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

У разі настання надзвичайної ситуації місцевого рівня упов-новаженим керівником призначається за рішенням районної державної адміністрації, виконавчого органу міської ради один із заступників керівника цього органу або керівник місцевого органу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Виникнення надзвичайної ситуації об'єктного рівня є підста-вою для призначення уповноваженого керівника виконавчим органом сільської, селищної ради або керівником підприємства, установи, організації в особі одного з керівників відповідної ради або зазначених юридичних осіб згідно із затвердженим розпо-ділом обов'язків.

Уповноважений керівник з ліквідації надзвичайної ситуації утворює відповідний штаб, який є робочим органом і підпоряд-ковує усі аварійно-рятувальні служби та формування, що залуча-ються до ліквідації надзвичайної ситуації. Його розпорядження є обов'язковими для всіх суб'єктів, що беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, а також громадян і організацій, які пере-бувають у цій зоні.

Такі рішення приймаються ним щодо проведення евакуацій-них робіт, залучення до аварійно-рятувальних робіт необхідних транспортних засобів, іншого майна підприємств, установ, орга-нізацій, що розташовані в цій зоні, формувань аварійно-рятуваль-них служб громадських організацій та, за згодою, щодо громадян, зупинення діяльності об'єктів, що містяться в зоні, обмеження доступу людей у зону, зупинення аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення підвищеної загрози життю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації.

Після завершення ліквідаційних робіт уповноважений керів-ник подає органу, що його призначив, звіт щодо прийняття рішень і перебігу подій під час ліквідації надзвичайної ситуації і зобо-в'язаний інформувати відповідні органи виконавчої влади, орга-ни місцевого самоврядування про вжиті ним для цього заходи.

Особливим видом аварійно-рятувальних служб є Державна служба медицини катастроф, основним завданням якої є на-дання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаці-ях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне, хімічне забруднення тощо) безкоштовної медичної допомоги.

Державна служба медицини катастроф утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 343 [3], яка діє на підставі Положення про Державну службу медицини катастроф, затвердженого цією постановою. Вона скла-дається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів цен-трального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом ви-конавчої влади з питань охорони здоров'я за погодженням з центральними органами виконавчої влади з питань надзвичай-них ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор-нобильської катастрофи, з питань оборони, внутрішніх справ, Мінтрансом, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, об-ласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

На державному рівні Служба медицини катастроф організуєть-ся в системі МОЗ України, а на територіальному — відповідно в системі МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Координацію роботи Служби медицини катастроф на держав-ному рівні здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України, а на територіальному — відповідно Кримська респуб-ліканська, обласні, Київська та Севастопольська міські територі-альні координаційні комісії, які діють на підставі Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 343 [4].

До складу Служби медицини катастроф на державному рівні входять Український науково-практичний центр екстреної медич-ної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, ліку-вальні заклади, визначені МОЗ України за погодженням з МНС, Міноборони, МВС, Мінтрансом, Радою міністрів Автономної Респуб-ліки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здоров'я спеціальні бригади постійної готовності.

На територіальному рівні Служба медицини катастроф об'єд-нує територіальні центри екстреної медичної допомоги, спеціалі-зовані бригади постійної готовності, медичні формування, ліку-вальні заклади, віднесені МОЗ України до цього рівня за пого-дженням з МОЗ Автономної Республіки Крим, обласними, Київ-ською та Севастопольською міськими державними адміністра-ціями, а також створені на базі цих закладів охорони здоров'я спеціалізовані територіальні бригади постійної готовності.

Відповідно до покладених завдань ця служба здійснює комп-лекснопрофілактичних, лікувальних та інших заходів запобігання та реагування на надзвичайні ситуації. До заходів запобігання можна віднести:

а) організацію і проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах екстремальних ситуацій;

б) координацію робіт, спрямованих на забезпечення готовності органів охорони здоров'я, визначених МОЗ України лікувальних закладів, системи зв'язку та оповіщення, медичних та спеціалі-зованих формувань і закладів служби до дії в екстремальних ситуаціях;

в) забезпечення створення та раціонального використання резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення заходів Служби на центральному та територіальному рівнях;

г) проведення підготовки медичних і немедичних працівників, на яких покладено надання медичної допомоги в екстремаль-них ситуаціях;

д) здійснення науково-дослідних робіт, пов'язаних з удоско-наленням форм і методів організації надання медичної допомо-ги постраждалим в екстремальних ситуаціях;

є) участь у міжнародному співробітництві з проблем медици-ни катастроф.

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

Заходи реагування на надзвичайні ситуації передбачають:

а) надання постраждалим в надзвичайних (екстремальних) ситуаціях безплатної екстреної медичної допомоги на догоспітальному та