На часі постає необхідність уточнення реального стану існуючої лісонасінної бази, встановлення її достатності в розрізі окремих карпатських областей, розробки заходів щодо належного використання, збереження і охорони об’єктів ПЛНБ, підтримування їх відповідного санітарного стану і т.п.

РОЗДIЛ 2

ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА РОБОТИ

Для вивчення сучасного стану наявних генетичних ресурсiв ялицi бiлої використовують фондовi матерiали дослiджень Українського НДІ гiрського лiсiвництва iм.П.С.Пастернака, вiдомчi матерiали управлiнь лiсового господарства i лiсгоспiв Карпатського регiону, а також статистичнi данi Львiвської зональної лiсонасiнної iнспекцiї та лiтературнi джерела.Значна увага зверталася на iнформацiю, яка стосувалася причин втрати площ ялицевих лiсiв i ефективностi застосовуваних заходiв з їх недопущення.

Для вивчення об’єктiв у природному станi (in situ) дослiджувалисъ лiсовi генетичнi резервати (ЛГР) та плюсовi насадження ялицi бiлої з урахуванням ареалу даної породи в регiонi. Характеризувались ЛГР також за областями, у кожному окремо взятому лiсорослинному районi та за групами типiв лiсу. Значна увага придiлялась продуктивностi, якостi i стiйкостi ЛГР та плюсових насаджень, їх повнотi, запасу деревини на 1 га, домiшки iнших видiв, процесу вiдновлення (пiдрiст, пiдлiсок, трав’яне вкриття) тощо. У плюсових насадженнях пiдраховувались кiлькiсть плюсових i кращих дерев.

Пiд час аналiзу плюсових дерев, визначеннi критерiїв насаджень, якi вiдповiдають вимогам щодо пошуку в них таких бiотипiв. Існуючим плюсовим деревам дана комплексна оцiнка за перевищенням середнiх показникiв одновiкових насаджень по дiаметру та висотi, очищуваностi вiд сучкiв, протяжностi крони по стовбуру тощо. Акцентувалась увага на форми крони, типи i забарвлення кори плюсових дерев та iншi фенотиповi показники, що корелюють iз господарчо-цiнними властивостями рослин i якi пiзнiше використовувались нами як тести для вiдбору таких цiнних бiотипiв, якими є плюсовi дерева.

Один iз перспективних засобiв збереження i вiдтворення цiнного генофонду лiсiв є також метод ех situ, тобто створення штучних об’єктiв. Найважливiше мiсце тут слiд вiдвести клоновим насінним плантаціям. Загальна характеристика таких плантацiй ялицi бiлої та досвід науковців УкрНДІгірліс з вивчення їх цвітіння і плодоношення також знайшли своє вiдображення в данiй дипломній роботi.

В подальшому розвитку селекцiйного насiнництва значна роль вiдводиться формуванню та експлуатацiї постiйних лiсонасiнних дiлянок (ПЛНД). Детально описана не тiльки закладка ПЛНД у природних молодняках, але й створення їх штучним шляхом по плантацiйному принципу селекцiйним садивним матерiалом. На це питания теж звернена наша увага.

Таким чином вищеприведені дослідження в основному проводились за методиками УкрНДІгірліс та з використанням здобутків науковців лабораторії лісової селекції й насінництва даного інституту.

РОЗДIЛ 3

ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ КАРПАТСЬКОГО РЕГIОНУ

3.1 Геоморфологiя i геологiя

В межах української частини Карпатської геосинклiнальної областi чiтко видiляються три великих тектонiчних одиницi:Передкарпатський крайовий прогин, Карпатська складчаста область i Закарпатський внутрiшнiй прогин. В згаданих великих районах вiдокремлюється ряд бiльш дрiбних пiдроздiлiв. Зокрема П.М. Цись [20-23], виходячи iз поздовжньої структурно-морфологiчної зональностi Українських Карпат, видiлив в них сiм фiзико-географiчних областей: Передкарпаття, Зовнiшнi Карпати, Водороздiльно-Верховинська область, Полонинсъко-Чорногiрська область, Мармарошська область, область Вулканiчних Карпат i мiжгiрських впадин та Закарпатська рiвнина. Оскiльки район виконаних дослiджень зосереджений на пiвнiчному мегасхилi Українських Карпат, то немає необхiдностi детально характеризувати iншi, згаданi вище геоморфологiчнi пiдроздiли. Передкарпаття, як фiзико-географiчна область, розмiщене мiж пiвденно- захiдним краєм Подiльської височини i пiвнiчно-схiдними схилами Українських Карпат. Область вiдрiзняється великим горизонтальним i вертикальним розчленуванням території. Абсолютнi висоти пiдвищень в долинах рiчок досягають 300-320 м, в мiжрiччях—300-500 м, а в передгiр’ї- до 550-600 м над рiвнем моря[20-27].Передкарпаття сформовано iз 16% території Львiвської, 36%- Івано-Франкiвської i 17%- Чернiвецької областей [25], з охоплення частини лiсового фонду Старосамбiрського, Самбiрського, Дрогобицького, Стрийського, Болехiвського, Брошнiвського, Осмолодського, Iвано-Франкiвсъкого, Солотвинського, Делятинського, Коломийського, Кутського, Берегометського i Сторожинецького держлiсгоспiв. Значне мiсце в рельєфi Передкарпаття посiдають улоговини, днища яких розташованi нижче вододiлiв на 80-150 м. В рельєфi Внутрiшньої зони Передкарпатського прогину видiляються височини :Присвiцька,Болехiвська, Свiцько-Чечвинська, Рожнятiвська, Прилуквинська, Бистрицько-Прутська i низькогiр’я: Майданське, Надвiрнянське, Слободи Рунгурської та Покутське. Сучасний рельєф Передкарпаття сформувався пiд дiєю водно-ерозiйних, денудацiйних, гравiтацiйних та iнших процесiв, прояв яких залежить вiд направленостi геотектонiчних рухiв i лiтологiчної будови району. Уздовж нижнього краю Українських Карпат проходить смуга низькогiр'я (600-900 м. НРМ.). Дальше в глибину гiрської системи центрального сектору пiвнiчно-схiдного макросхилу, в районi Горган, висоти зростають до 1600-1700 м. У басейнi Днiстра i Стрия аж до головного карпатського водороздiлу вони залишаються вiдносно невеликими (700-1000м).

3.2 Основнi риси клiмату

Українські Карпати, в цiлому, характеризуються помiрно континентальним клiматом, в певнiй мiрi пов'язаним iз вертикальною зональнiстю. За М.С. Андрiановим [26] передгiрнi частини Карпат вiдносяться до теплої вертикально-термiчної зони. Як вiдомо, в основу видiлення термiчних зон автором була покладена сума активних температур. В Передкарпаттi представленi три рiзних клiматичних пiдзони iз сумою активних температур 2300-2600: менш тепла з висотами над рiвнем моря понад 350м; власне помiрно-тепла в центральнiй частинi Передкарпаття 250 -350 м i найбiльш тепла на пiвденному сходi вiд мiста Коломиї. В більшій частині передгір’я в найтеплішому місяці ( липень) середня температура повітря складає + 18...+ 19є, а найхолоднішому (січень) вона знижується до -4...-5,5єС. Період вегетації в Передкарпатті доволі тривалий –