3.3 Коротка характеристика грунтiв

В передгiр'ї Карпат, внаслiдок специфiчних грунтово-клiматичних умов, значна частина лiсових площ пiдлягає перiодичному перезволоженню i частковому заболоченню. За даними Б.Я.Голояда[27], лише в держлiсфондi Iвано-Франкiвської i Чернiвецької областей таких площ нараховується понад 150 тис. га. Майже 46% сiльськогосподарських угiдь Івано-Франкiвської областi складають заболоченi i перезволоженi землi. Надлишкова зволоженiстъ в Передкарпаттi спостерiгаютъся щорiчно весною (в перiод танення снiгу)i лiтом (пiсля ливневих дощiв). В зонах оглеєння утворюється велика кiлькiсть вiдновленого залiза, оглеєння поширюється навiть на гумусовий горизонт. Кислотнiсть грунтiв доволi висока (рН сольове 4,5-4,8; гiдролiтична кислотнiсть -вiд 8-15 мг.екв/100 г грунту у верхнiх горизонтах до 2-8- в нижнiх). Висока обмiнна кислотнiсть обумовлена виключно алюмiнiєм. Вмiст гумусу -2-5%, його фракцiйний склад близький до типових бурих гiрсько-лiсових грунтiв. Лучнi грунти на делювiальних та алювiальних вiдкладах залягають переважно в пониженнях рiзної форми i заплавах малих та великих рiчок. Лучно-болотнi грунти вiдрiзняються важким механiчним складом, слабкою водовiддачею, поганою фiльтрафiєю i сильною кислотнiстю, вмiщують значну кiлькiсть гумусу. Пiд покривом лiсової рослиностi, внаслiдок поєднання пiдзолистого та буроземного процесiв на елювiї та делювiї пiсковикiв i глинистих сланцiв в умовах надмiрного атмосферного зволоження, в передгiр’ї сформувалися буроземно-пiдзолистi грунти. В гiрських умовах грунтоутворення протiкає за пiдзолистим типом. Тут формуються гiрсько-лiсовi пiдзолистi грунти в умовах iнтенсивного промивного режиму крупнокам’янистого елювiо-делювiя пiсковикiв та конгломератiв. Гiрсько-лiсовi пiдзолистi грунти вiдзначаються супiщаним i легкосуглинистим складом, як правило, доволi значною кам’янистою скелетнiстю. За ступенем родючостi згаданий тип грунтiв вiдноситься до групи олiготрофних. В холоднiй клiматичнiй зонi високогiр’я розрiзняють торф'янисто- гiрсько-пiдзолистi грунти. Для них характерна невелика потужнiсть профiлю, значна скелетнiсть i слабка забезпеченiсть основами.

3.4 Лiсова рослиннiсть У вiдповiдностi з геоботанiчним районуванням Українських Карпат [28-32] Передкарпаття вiдноситься до округу букових лiсiв, пiдокругу ялицево-букових лiсiв. Характерними фiтоценотичними i флористичними особливостями останнiх є те, що вздовж нижньої пiвнiчно-схiдної границi доволi поширеним компонентом букових i ялицевих лiсiв є дуби звичайний i скельний. При цьому дуб звичайний мiсцями може досягати вкриття субедифiкатора або едифiкатора. П.І. Молотков [33-34], крiм ялицево- букових, видiлив в захiдному Передкарпаттi також ялицево-дубовi лiси з наступними найбiльш розповсюдженими типами лiсу : вологi ялицевi, грабовi i буковi судiброви ; вологi дубовi суяличини i яличини; ялицевi, зрiдка грабовi бучини. В найбiльш зволожених районах передгiр’я описанi мокрi прикарпатськi субори i бори, в яких зростають сосновi насадження IV- V класiв бонiтетiв [35]. В даний час корiннi деревостани Передкарпаття збереглися лише фрагментально, а домiнують, як правило, похiднi грабняки, букняки, ялинники, березняки, осичники вiльшняки [30-36]. Великi площi бувших колгоспних лiсiв перетворенi в рiдколiсся, заростi чагарникових верб i лiщинники. В районi ялицево-букових передгiрських лiсiв участь ялицi в будовi лiсових ценозiв значно знижується. Мiсцями вона повнiстю випадає iз складу деревостанiв, внаслiдок чого формуються грабово-буковi лiси, що межують на пiвнiчному заходi з грабово-дубовими i дубово-буковими лiсами. Вiдсутнiсть ялицi можна пояснити проникненням сюди бiльш сухих континентальних повiтряних мас, що негативно на не впливають. Із зникненням ялицi iз складу, з надгрунтового покриву майже повнiсю випадає чорниця, ожина лiсова, листянi мохи. Характерним компонентом трав’яного покриву стає копитень европейський (Аsarum europaeum L.), снить звичайна (Аеgoроdiium mpodagraria L.), осока волосиста (Сагех рi1оsa Sсор.) та iншi. Домiнування ялицi в лiсових ценозах вiдновлюється лише в двох невеликих масивах- на околицях Вигоди i Майдану (захiднiше Коломиї). На висотах 400-700 м. НРМ пiвнiчно-схiдного макросхилу Карпат формуються буково-ялицевi лiси. Вони практично не виходять за межi помiрно термiчної зони. Деревостани тут складнi, з добре розвинутим пiдростом бука i ялицi. Згадана субформацiя об'єднує рiзнi екологiчнi групи асоцiацiй: свiжi, вологi та сирi буковi яличини. Найбiльш високi гiпсометричнi рiвнi (в середньому 600-920 м НРМ) займають ялиново-буково-ялицевi лiси, якi знаходяться в межах природного ареалу ялини європейської. Остання є постiйним компонентом рослинного поясу. Дуб i граб тут вже не зустрiчаються, а бук росте значно гiрше. Значна частина ялиново-букових яличин внаслiдок iнтенсивно експлуатацiї замiненi на монокультури ялини або простими за будовою ялицево-ялиновими деревостанами.

РОЗДIЛ 4

СУЧАСНИЙ СТАН ГЕНЕТИЧНИХ РЕСУРСIВ ЯЛИЦI БІЛОЇ В РЕГІОНІ І ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ЗБЕРЕЖЕННЯ МЕТОДАМИ IN SITY ТА EX SITU

У зв'язку iз значним перетворенням карпатських лiсiв, цiнних природних деревостанiв, особливо пралiсiв, залишилося досить мало, хоч i набагато бiльше, нiж в iнших европейських країнах. Цiннiсть їх надалi зростатиме адекватно збiльшенню темпiв господарського та техногенного впливу на лiси.