Кiлькiсть i площу, видiлених спецiалiстами УкрНДIгiрлiс в Карпатському регiонi лiсових генетичних резерватiв (ЛГР), доведено до 215шт., 13,5тис.га, що складає понад 56% вiд усiх вiдiбраних в Україні. До державного Реєстру занесено 173 ЛГР 17-ти видiв на площi 10,6 тис. га. Найбiльше вiдiбрано ЛГР бука лiсового (50 шт. на площi 3813,7 га), ялини європейської (вiдповiдно, 31 шт. - 2090,9 га), ялицi бiлої (24 шт. - 1269,0 га) та дуба звичайного (26 шт. - 1141,8 га). Таким чином, перевага вiддавалася головним аборигенним лiсоутворювачам [38-40]. Ялиця бiла - цiнна лiсоутворююча порода, як передгiр’я, так i гiрської частини карпатського регiону. Крiм вже згаданих генетичних резерватiв, тут вiдiбрано 17 га плюсових насаджень, 220 плюсових дерев, атестовано понад 20 га клонових лiсонасiнних плантацiй і 80 га постiйних лiсонасiнних дiлянок ялицi бiлої. В той же час багато питань, пов'язаних iз збереженням генетичних ресурсiв i практичною органiзацiєю селекцiйної насiнної бази ялицi, ще залишаються не вирiшеними. На наш погляд, це пояснюється недостатньою увагою до даної проблеми, вiдсутнiстю належного iнформацiйного забезнечення, слабкiстю нормативно-технiчної бази [39].

4.1 Генетичнi резервати i плюсовi насадження

Збереження бiорiзноманіття на макрорiвнi не може обмежуватись тiльки природоохоронними територiями. Iнша рiч - збереження та пiдтримання рiзноманiття на популяцiйному рiвнi. Це цiлком реальне завдання окремих генетичних резерватiв, якi одночасно виконують функцiї генетичних заповiдникiв, є джерелом стабiльного одержання цiнного насiння i самосiву. Адже в карпатському регiонi є не тiльки окремi негативнi тенденцiї щодо зниження генетичного потенцiалу лiсiв, але й значнi втрати генетичних ресурсiв. Про це свiдчать результати дослiджень науковцiв УкрНДІгiрлiс [39]. Слiд зазначити, що буково-ялицевi лiси в регiонi майже в усiх колишнiх мiсцезростаннях замiненi на чистi бучини. З ялицево-буково ялинових лiсiв, в багатьох випадках, ялиця теж випала. Чистi деревостани цiєї породи зустрiчаються дуже рiдко. У зв’язку з цим, вiдбiр генетичних резерватiв переважно проводився у корiнних високопродуктивних дубово ялицевих, буково-ялицевих i буково-ялиново-ялицевих деревостанах. Головна увага придiлялась ялицi, яка зростає у двох найбiльших осередках - Буковинському i Бескидському [41-43]. Пiд час вiдбору резерватiв, враховувалась i формова рiзноманiтнiсть. У резервати, якi розташованi в передгiр’ї, включались деревостани з перевагою конусовиднокронних дерев iз свiтло-сiрою трiщинуватою корою, а в горах – пірамідально і конусовиднокронних дерев із сірою гладкою корою, оскільки ці форми характерні для високих селекційних категорій. Тому популяція з цими

бiотипами в даних умовах генетично найцiннiшi. У Буковинському осередку зростання ялицi (ДП”Старожинецький i Берегометський лiсгоспи”) вiдiбрано п’ять резерватiв на висотах 400-600м над рiвнем моря (НРМ). Аналiз лiсiвничо-таксацiйних показникiв свiдчить, що це високопродуктивнi мiшанi однояруснi ялиново-буково-ялицевi i ялиново-буково-дубово-ялицевi стиглi деревостани Іа-І класiв бонiтету, повнотою 0,6-0,7, запасом деревини 400-600 мі/га.У насадженнях до висоти 500 м НРМ у домiшцi зустрiчається граб (iнколи навiть до 20-25%), липа дрiбнолиста, клен гостролистий. Природне поновлення тут проходить задовiльно, переважає ялиця (70-80%), яка у вiцi 6-12 рокiв має середню висоту 0,8-1,2 м. Пiдлiсок, як правило, вiдсутнiй. Трав’яне вкриття розвинене добре. У Бескидах Львiвщини вiдiбрано сiм генетичних резерватiв ялицi. Основна їх кiлькiсть зосереджена в смузi буково-ялицевих гiрських лiсiв на висотах 550-650 м НРМ на територiї ДП"Дрогобицький, Самбiрський, Старосамбiрський, Сколiвський i Туркiвський лiсгоспи” .Величина резерватiв коливається вiд 4,8 до 105,1 га. Як правило, це високопродуктивнi буково- ялицевi (31%), буково-ялиново-ялицевi (46%) та дубово-ялицевi (11%) лiси. Насадження в них характеризуються Іб-І бонiтетами. Найбiльш високопродуктивнi деревостани зростають в буково-ялинових яличниках, де запаси деревини сягають 700 мі/га. У iнших типах лiсу запас коливається вiд 500 до 650мі/га. На Iвано-Франкiвщинi три генетичнi резервати вiдiбрано в дубово- ялицевих лiсах з домiшкою бука i ялини (Передкарпаття i Бескиди). У результатi довготривалої iнтенсивної експлуатацiї високопродуктивнi передгiрнi дубово-ялицевi лiси, якi колись характеризувались зональним розповсюдженням, стали великою рiдкiстю i збереглись тiльки на незначних площах. Це деревостани з перевагою ялицi (40-80%), участю дуба (10-50%), ялини або бука (до 20%). У домiшцi зустрiчасться граб, осика i липа дрiбнолиста. Як правило, в дубово-ялицевих лiсах Передкарпаття також зростає ялина або бук. Разом цi породи в таких типах деревостанi не

зустрiчаються, що вiдрiзняє їх вiд таких же лiсiв Буковини. Насадження дубово-ялицевих резерватiв хоч i низькоповнотнi (0,4-0,7), але їх продуктивнiсть (запас деревини складає 300-650 мі/га) ще досить висока. Найбiльше резерватiв ялицi бiлої (9шт.) в Iвано-Франкiвськiй областi представлено буково-ялиново-ялицевими та ялиново-буково-ялицевими пристигаючими (29%), стиглими (36%) i перестiйними (35%) високопродуктивними лiсами. Вони характеризуються Iа-І класами бонiтету, повнотою 0,6-0,8, значним запасом деревини (400-700 мі/га). Такi деревостани вiдрiзняються благонадiйним пiдростом, представницьким i добре розвиненим пiдлiском, багатою трав’яною рослиннiстю. Плюсовi насадження ялицi вiдiбранi у бiологiчно-стiйких високопродуктивних i якiсних деревостанах. Виявилось, що кiлькiсть плюсових i кращих дерев у таких насадженнях складає 21% при повнотi 0,8 i 25% - в деревостанах повнотою 0,7. Кiлькiсть мiнусових дерев в них становить, вiдповiдно, 29 i 19 вiдсоткiв. Решта дерев за селекцiйною категорiєю є нормальними. Зведена вiдомiсть генетичних