4.2 Характеристика плюсових дерев

Дослiдження науковцiв УкрНДІгiрлiс показали, що найбiльш повним вимогам вiдбору плюсових дерев ялицi вiдповiдають високопродуктивнi (Iа-I бонiтетiв) природнi деревостани у вiцi 80-120 рокiв, зростаючi в оптимальних лiсорослинних умовах на висотах 500-800 м над рiвнем моря (68% дерев). Аналiз свiдчить, що переважна бiльшiсть вiдiбраних плюсових дерев ялицi перевищують середнi показники деревостанiв, де вони зростають, за висотою на 5-30%, за дiаметром - на 10-60% (табл.4.1). За iншими фенотиповими показниками такi дерева характеризуються прямими повнодеревними i якiсними стовбурами, стiйкiстю проти шкiдникiв, хворiб, клiматичних аномалiй, добрим приростом й насiннсношенням, густими i середньої густоти кронами, тонкими і середньої товщини гілками. Довжина крони в них коливається від 20 до 70% від загальної висоти, а протяжність безсучкової зони – від 10 до 70% (див.табл.4.1)

Таблиця 4.1 Розподіл плюсових дерев ялиці білої за основними фенотиповими ознаками

Перевищення середніх показників деревостану |

Довжина крони (в % від заг.висоти) | Протяжність без сучкової зони (в % від заг. висоти)

за висотою | за діаметром |

% |

к-кість дерев,шт. |

% |

К-кість дерев,шт.

% | к-кість дерев, шт. |

% | к-кість дерев, шт.

до 5 | 8 | до 10 | 4 | 20,1-30 | 48 | 10,1-20 | 82

5,1-10 | 32 | 10,1-20 | 22 | 30,1-40 | 75 | 20,1-30 | 45

10,1-15 | 110 | 20,1-30 | 19 | 40,1-50 | 63 | 30,1-40 | 22

15,1-20 | 48 | 30,1-40 | 82 | 50,1-60 | 26 | 40,1-50 | 26

20,1-30 | 15 | 40,1-50 | 59 | 60,1-70 | 8 | 50,1-60 | 26

30,1-40 | 7 | 50,1-60 | 23 | 60,1-70 | 19

60,1-70 | 11

Всього | 220 | 220 | 220 | 220

Атестованим плюсовим деревам характерні конусовидні (48%), пірамідальні (30%) і коловидні (22%) крони, світло і бура гладка і тріщинна кора. Слід відмінити, що в окремих випадках (особливо в зріджених місцях), для ялиці характерний розвиток водяних пагонів по стовбуру. Однак такі дерева можуть бути віднесені до плюсових за умовою, що вони мають відповідні фенотипові показники. Якої-небудь закономірності в зустрічності плюсових дерев нами не виявлено. Вони можуть зустрічатись, як по кілька штук поблизу, так і поодиноко, на значних віддалях одне від одного. Бiля половини плюсових дерев ялицi використовувались для заготiвлi живцiв та насiння з метою послiдуючої закладки клонових та родинних плантацiй. Насiння майже третини дерев задiяно пiд час вирощування пiдщеп, створення штучних лiсонасiнних дiлянок (лiсосадiв), випробних i виробничих лiсокультур. Таким чином, плюсовi дерева ялицi служать в регiонi не тiльки для пасивного зберiгання генофонду, але й активного використання його з насiнницькою метою.

4.3 Клоновi насiннi плантацiї

Один iз перспективних способiв збереження i вiдтворення цiнного генетичного фонду лiсiв є метод in situ, тобто створення штучних об’єктiв - банкiв, колекцiй, клонових плантацiй, спецiальних лiсокультур тощо. Пiд час цього використовується насiнне i вегетативне потомство максимально можливо кiлькостi плюсових дерев, а також кращих бiотипiв плюсових насаджень i генетичних резерватiв. В даному випадку, вiдтворення цiнного генофонду здiйснюсться за допомогою плюсової селекцiї. Виявилось, що в регiонi Українських Карпат клоновi плантації створенi на площi майже 310 га. З них вже атестовано 92 га, тобто 29,7%. Плантацiї модрин займають 32%, ялицi бiлої 23%, ялини європейсько 20%, дуба звичайного 15%, сосни звичайної, ясенiв звичайного i вузьколистого -10% вiд усiх атестованих плантацiй регiону. В зв’язку iз значною цiннiстю клонових плантацiй ялицi для збереження генофонду, подальшого розвитку генетико- селекцiйних дослiджень на них, а також одержання вiдчутної частки насiння, в таблицi 4.2 приведений перелiк атестованих плантацiй в держлiсфондi регiону.

Управління лісового господарства |

Лісгосп |

Лісництво | Площа, га | Рік закладки

Івано-Франківське | Коломийський | Шепарівське | 5,0 | 1985

Івано-Франківське | Коломийський | Шепарівське | 10,0 | 1986

Львівське | Боринський | Базовий розсадник | 0,5 | 1978

Львівське | Боринський | Базовий розсадник | 0,8 | 1979

Чернівецьке | Берегометський | Берегометське | 4,0 | 1975

Разом | 20,3

Таблиця4.2 Зведена відомість атестованих клонових плантації ялиці білої в Карпатському регіоні

Аналіз свідчить, що атестовані клонові плантації ялиці білої створені в 1975-1986 роках. Найбільшою площею їх в регіоні, та й в Україні в цілому, представлений лісонасінний комплекс Коломийського лісгоспу. З метою подальшого збереження генетичного фонду ялиці білої та раціонального використання високоякісного насіння для створення лісів, вже зараз необхідно провести деякі невідкладні роботи. Вони заключаються у відборі перспективних клонів для створення плантацій другого порядку, проведенні сортовипробування та визначенні найбільш перспективних лісових сортів – синтетичних сортів-популяцій, сортів гібридів[37]. 4.4 Формування лісонасінних ділянок

Науковий і передовий виробничий досвід свідчить, що для формування у регіоні постійних лісонасінних ділянок (ПЛНД) ялиці слід використовувати 10-16 - річні природні високоповнотні (0,8-1,0) молодняки Ia-I бонітету. Рослини в таких насадженнях повинні бути високої якості і стійкості. Формування ПЛНД слiд проводити в 2 етапи за наступною схемою: І етап - до початку насiннєношення (формування низькоштамбових ширококронних дерев): iнтенсивне рiвномiрне зрiджування через кожнi 4-5 рокiв iз загальною вибiркою 70-80% рослин, обрiзка останнього приросту верхiвкового пагону iз залишенням великого шина (понад 30см) через кожнi 3 роки; II етап - в стадiї насiннєношення: подальше рiвномiрне зрiджування незначної iнтенсивностi з вибiркою маловрожайних особин iз дрiбними шишками через 3-4 роки. Перед кожним