органів виконавчої влади декларацію їх безпеки.
Зазначені вимоги поширюються на будь-які підприємства, установи, організації, що планують експлуатувати хоча б один об'єкт підвищеної безпеки.
Подання декларації безпеки або іншої звітної документації не звільняє суб'єкти господарської діяльності від державного нагляду та контролю їхньої діяльності. На них покладається відповідність за достовірність даних, що містяться у декларації безпеки.
Процедура розроблення декларації, її зміст, методика визна-чення ризиків та їх прийнятні рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України. За встановленою світовою практикою проце-дура розроблення та апробації декларації екологічної безпеки, її оцінювання здійснюється органами держави за участю суб'єктів екологічно небезпечної діяльності та передбачає такий порядок: Підготовка декларації безпеки, розроблення заходів, спря-мованих на попередження екологічного ризику, які складають її зміст, здійснюється власниками об'єктів підвищеної екологічної небезпеки відповідно до вимог чинного законодавства та рати-фікованих міжнародних конвенцій і договорів.
Укладання в разі необхідності власниками об'єктів підви-щеної екологічної небезпеки угоди з організаціями та установа-ми науково-технічного профілю на проведення дослідження, об-стеження, експертизи об'єкта небезпеки та розроблення декла-рації безпеки, у якій зазначаються умови функціонування об'єк-та небезпеки, особливості основних видів діяльності, їхнього ха-рактеру та можливих джерел екологічного ризику, викорис-тання небезпечних речовин та їхні фізичні, хімічні, токсичні характеристики, можливі загрози для людей і довкілля в нормаль-них, а також аномально-аварійних обставинах, аналіз та оціню-вання ризику, способи його відвернення, заходи щодо захисту і реагування, спрямовані на обмеження наслідків можливих аварій та інших надзвичайних екологічних ситуацій, відомості про си-стему управління й контролю за об'єктами підвищеної еколо-гічної небезпеки.
Вивчення, перевірка та апробація підготовленої декларації
безпеки стосовно умов та характеру використання об'єкта підви-щеної небезпеки.
Передача декларації безпеки спеціально уповноваженому
органу виконавчої влади у сфері забезпечення екологічної без-пеки та охорони навколишнього природного середовища, захист населення і території від надзвичайних екологічних ситуацій.
Розгляд та оцінювання змісту декларації безпеки спеціально
уповноваженими органами виконавчої влади і повідомлення
власнику об'єкта підвищеної екологічної небезпеки про резуль-тати розгляду після визначення:
а) відповідності декларації умовам та характеру застосуван-ня об'єкта підвищеної небезпеки, рівню екологічної загрози та
можливим ризикам;
б) доцільності надання додаткової інформації;
в) необхідності заборонити введення в експлуатацію або продовження використання об'єкта підвищеної екологічної небез-пеки на підставі оцінки небезпеки та його екологічного ризику.
6. Повідомлення основних даних про об'єкт підвищеної еко-логічної небезпеки компетентному міжнародному органу.
Поновлення та періодичний розгляд декларації безпеки не менше одного разу на п'ять років за ініціативою власника об'єк-та та на вимогу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з метою врахування нових знань у галузі екологічної без-пеки та оцінювання екологічного ризику [7].
Отже, праву громадян на екологічну безпеку законодавчо ко-респондує обов'язок суб'єктів господарювання як власників або користувачів об'єктів підвищеної небезпеки та уповноважених органів держави щодо аналізу та оцінювання рівнів екологічного ризику цих об'єктів, інформація про які міститься у деклараціях безпеки, тобто юридично визначеному документі, що встановлює комплекс заходів, які вони передбачають здійснити з метою по-передження екологічної загрози таких об'єктів, запобігання ава-ріям, забезпечення готовності до локалізації, ліквідації можли-вих аварій та їхніх негативних наслідків.
Невиконання чи неналежне виконання вимог декларації без-пеки відповідальними особами дає підставу громадянам вимага-ти усунення відповідних недоліків та недоробок, своєчасно опри-люднити їх у засобах масової інформації, включаючи судовий порядок захисту порушених прав на екологічну безпеку відповід-но до порядку, встановленого спеціальним законодавством про судоустрій, цивільно-процесуальним законодавством, включаю-чи можливість звернення за захистом порушених прав до Євро-пейського суду.
Розділ 2. Планування локалізації і ліквідації аварій на об'єктах підвищеної небез-пеки
Важлива гарантувальна роль у системі функціонально-проце-суальних гарантій реалізації права громадян на екологічну без-пеку надається такому превентивному засобу, як планування локалізації і ліквідації аварій на об'єктах підвищеної небез-пеки. Враховуючи підвищений екологічний ризик здійснення екологічно небезпечної діяльності на відповідних об'єктах, чин-ний Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18 січня 2001 року [3] встановлює необхідність розроблення відпо-відними суб'єктами господарської діяльності, що їх експлуатують або планують таку діяльність, плану локалізації та ліквідації аварій на об'єктах підвищеної небезпеки.
Такі плани розробляються й затверджуються одночасно з роз-робленням декларації безпеки для кожного екологічно небез-печного об'єкта на п'ять років і переглядаються через кожний вищезазначений термін. У планах визначається комплекс не-відкладних заходів щодо обмеження обсягів можливих аварій унаслідок використання екологічно небезпечних речовин і фак-торів та система дій і засобів, спрямованих на ліквідацію аварій та їхніх негативних наслідків, що становлять небезпеку для пра-цюючих і населення, що проживає або тимчасово перебуває у зоні екологічної загрози [10].
Законодавством передбачається можливість перегляду планів локалізації та ліквідації аварій до закінчення п'ятирічного тер-міну за таких обставин:
а) зміни, незалежно від їх причин, в умовах здійснення суб'-єктами екологічно небезпечної діяльності, що призводять до необхідності корекції відомостей, які містяться у зазначених планах;
б) внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів, що впливають на зміни плану локалізації, та ліквідації аварій;
в) висунення обґрунтованих вимог щодо плану локалізації та
ліквідації аварій органами виконавчої влади та місцевого само-врядування.
Плани локалізації і ліквідації аварій підлягають погодженню з відповідним територіальним органом спеціально уповноваже-ного центрального органу виконавчої влади (тепер МНС), до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від над-звичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
На випадок настання загрози виникнення аварії з транскор-донним впливом план локалізації та ліквідації аварій має перед-бачати негайне інформування відповідних органів держав, тери-торії яких можуть зазнати негативного впливу наслідків аварії.
У разі внесення змін і доповнень до плану локалізації та ліквідації аварій суб'єкти екологічно небезпечної господарської діяльності та інші юридичні і фізичні особи, які братимуть участь у виконанні протиаварійних заходів,