Функціонально-процесуальне забезпечення передбачає стадію аналізу, оцінювання і затвердження наданого плану локалізації та ліквідації аварій відповідним спеціально уповноваженим тери-торіальним органом з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, який протягом десяти днів після його затвердження надає через засоби масової інформації відомості, необхідні для виконання населенням правил поведінки і дій в екстремальних ситуаціях, передбачених легалізованим планом.

Плани локалізації і ліквідації аварій, затверджені в установ-леному порядку до набрання чинності цього закону, зберігають свою силу до закінчення строку їх дії, якщо вони не суперечать законодавчим і міжнародно-правовим вимогам реалізації та захисту права громадян на екологічну безпеку.

Суттєвою гарантією забезпечення права громадян на екологіч-ну безпеку є функціонально-правова діяльність, спрямована на ідентифікацію об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, тобто встановлений нормативно-правовий порядок визначення об'єктів підвищеної екологічної небезпеки серед потенційно небезпеч-них об'єктів [8].

Ця вимога передбачає обов'язок суб'єкта екологічно небезпеч-ної діяльності ідентифікувати об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин — нормативно встановленої маси окремої небезпечної речовини чи категорії небезпечних речовин або їхньої сумарної маси.

Можна стверджувати, виходячи з викладених положень, що кожний громадянин, якому конституційно надано право на еко-логічну безпеку, має юридично визначену можливість вимагати від відповідних суб'єктів, до обов'язків яких входить ідентифі-кація об'єктів підвищеної небезпеки, своєчасно здійснювати за-значену функцію з тим, щоб особа знала умови свого мешкання та рівні екологічної небезпеки, які їй загрожують у межах еко-логічно небезпечного об'єкта.

Варто при цьому зазначити, що нормативи порогової маси небезпечних речовин мають встановлюватися Кабінетом Мі-ністрів України, а відтак здійснення ідентифікації об'єктів під-вищеної небезпеки стає поки що вельми проблематичним, як і порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її резуль-тати, оскільки останні залишаються на стадії розроблення Кабі-нетом Міністрів України.

На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України має затвердити класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку, що стане найближчим часом додатковою пре-вентивною гарантією реалізації права громадян на екологічну безпеку в конкретних соціально-екологічних умовах проживан-ня населення України.

На легалізацію здійснення екологічно небезпечної діяльності спрямовані функціональні процедури надання дозволу на експлу-атацію об'єктів підвищеної екологічної небезпеки та інші фор-ми ліцензування екологічно небезпечної діяльності. Запрова-дження зазначених процедур сприяє легалізації суб'єктів екологіч-но небезпечної діяльності і дозволяє громадянам вимагати від них здійснення діяльності з дотриманням законодавчо встановленого комплексу вимог екологічної безпеки та, зокрема, умов, обов'язків і показників, які визначаються відповідними дозволами і ліцензія-ми, заявляти скарги та позови про обмеження, призупинення та припинення екологічно небезпечної діяльності, відшкодування за-подіяної шкоди, за винятком її випадкового скоєння, та притяг-нення винних до інших видів юридичної відповідальності.

Розділ 3. Забезпечення інформування про екологічно небезпечну діяльність

На характер здійснення екологічно небезпечної діяльності, виявлення її особливостей, дотримання норм, вимог та норма-тивів екологічної безпеки та гарантування права людини і гро-мадянина на екологічну безпеку спрямоване функціонально-процедурне забезпечення інформування про екологічно не-безпечну діяльність і, зокрема, про об'єкти підвищеної не-безпеки. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" 3] не тільки закріплює основні вимоги щодо інформування, визна-чає зобов'язальних осіб у цій частині, але й передбачає реаліза-цію суб'єктивного права громадян та інших осіб на одержання інформації стосовно об'єктів підвищеної небезпеки, конкретизуючи у такий спосіб принципи міжнародних конвенцій та договорів, норми яких після ратифікації законодавчим органом ма-ють пряму дію, та деталізуючи вимоги Конституції України і Закону України "Про охорону навколишнього природного сере-довища" [1,2] щодо загального права громадян на одержання повної та достовірної екологічної інформації.

З огляду на це право на одержання інформації стосовно об'єктів підвищеної небезпеки тісно пов'язане з правом на еко-логічну інформацію та правом на екологічну безпеку, є їхнім різновидом і в умовах демократизації суспільних правовідно-син, формування суверенної правової держави має відігравати важливу роль у суб'єктивному контексті прав людини на безпе-ку життєдіяльності.

Механізм інформування громадян на цих умов виступає гарантувальним чинником реалізації права громадян на екологічну безпеку, беручи до уваги ту юридичну обставину, за якої інформу-вання про стан об'єктів підвищеної екологічної небезпеки стано-вить імперативний обов'язок спеціально уповноважених органів держави, місцевого самоврядування та фізичних осіб, які на праві власності чи праві користування експлуатують такі об'єкти.

Об'єктивна екологічна інформація в цій частині виступає та-кож гарантійним і стабілізаційним морально-психологічним чинником для працівників та різних осіб, які проживають або тимчасово перебувають у зоні екологічного ризику об'єктів підви-щеної небезпеки і в такий спосіб формує адекватну еколого-правову свідомість населення, зокрема повагу до закону та права чи, навпаки, за умов систематичного невиконання вимог у цій час-тині продукує нігілістичне ставлення до гарантійних засобів ме-ханізму правового забезпечення.

Слід зазначити також, що функціонально-процедурне забез-печення інформування про екологічно небезпечні види діяль-ності, зокрема в частині реального стану об'єктів підвищеної небезпеки, орієнтовано не тільки на фізичних, але й на юридич-них осіб та уповноважені органи держави.

Законодавчо визнано таку функціональну процедуру надання інформації стосовно об'єктів підвищеної небезпеки [6]:

а) надання вказаної інформації власниками або користувачами об'єктів підвищеної небезпеки відповідним територіальним орга-нам спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади, до відання яких віднесені питання екологічної безпеки та охорони довкілля; захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; санітарно-епіде-мічної безпеки; пожежної безпеки; охорони праці та містобудування; місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самовря-дування та засобам масової