Аварійно-рятувальні служби, згідно із Законом України "Про аварійно-рятувальні служби від 14 грудня 1999 р. № 1281 [3], — це сукупність організаційно-об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, ава-рійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Аварійно-рятувальна служба може бути професійною, спеці-альною (воєнізованою), спеціалізованою та службою громадських організацій.

Професійна аварійно-рятувальна служба охоплює особовий склад, який працює на постійній, а рятувальники — на професійній основі, що передбачає їхню спеціальну фізичну та психологічну підготовку.

Спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба — професійна служба, яка заснована на принципах єдиноначаль-ності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності.

Спеціалізована аварійно-рятувальна служба — професій-на служба, яка має підготовлений і споряджений особовий склад для ліквідації окремих класів і підкласів надзвичайних ситу-ацій та відповідні аварійно-рятувальні засоби.

Аварійно-рятувальні служби громадських організацій — служби, які створені об'єднаннями та спілками об'єднань грома-дян для проведення аварійно-рятувальних заходів та робіт.

Водночас аварійно-рятувальні служби можуть бути держав-ними, комунальними, об'єктовими (підприємств, установ, органі-зацій).

Основні завдання аварійно-рятувальних служб передбачають проведення під час виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах, територіях аварійно-рятувальних робіт, ліквідацію надзвичайних ситуацій та окремих їхніх наслідків, виконання робіт із запобі-гання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситу-ацій техногенного і природного характеру та щодо захисту від них населення і територій, захисту навколишнього природного середовища та локалізацію зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф [9].

Зазначені завдання обумовлюють здійснення аварійно-ряту-вальними службами системи функцій превентивного, пошуково-рятувального, підготовчо-ліквідаційного спрямування. Так, до превентивних функцій доцільно віднести:

а) участь у розробленні та погодженні планів реагування на
надзвичайні ситуації на об'єктах і територіях, що ними обслуго-вуються;

б) участь у підготовці рішень з питань створення, розміщення,
визначення обсягів матеріальних резервів для ліквідації над-звичайних ситуацій;

в) участь у проведенні експертизи проектних рішень щодо
поліпшення захисту об'єктів і територій на випадок виникнен-ня надзвичайних ситуацій;

г) участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів, які потребують аварійно-рятувального обслуговування;

д) пропаганда у сфері захисту населення і територій від над-звичайних ситуацій та участь у підготовці працівників під-приємств, установ, організацій і населення до дій в умовах над-звичайних ситуацій.

Функції пошуково-рятувального спостереження передба-чають:

а) пошук і рятування людей на уражених об'єктах і територіях;

б) надання у можливих випадках невідкладної, в тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя і здоров'я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів.

Підготовчо-ліквідаційні функції обумовлюють:

а) забезпечення готовності своїх органів управління;

б) організацію ремонту та технічного обслуговування аварій-но-рятувальних засобів, розроблення та виробництво окремих їх зразків;

в) контроль за готовністю об'єктів і територій, що ними обслуго-вуються, до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;

г) ліквідацію особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, за-газованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіацій-ного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів.

Конкретизація завдань і функцій аварійно-рятувальних служб може закріплюватися в їхніх статутах та положеннях, які підля-гають погодженню з центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та, у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Організаційна структура аварійно-рятувальних служб вклю-чає органи управління та їхні сили, тобто аварійно-рятувальні формування і допоміжні підрозділи, що забезпечують вирішення покладених на них завдань. До органів управління діяльністю аварійно-рятувальних служб належить Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, сфера управління яких охоплює аварійно-рятувальні служби, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місце-вого самоврядування, громадські організації, юридичні особи, що створюють такі служби.

Чинним законодавством визначаються також органи коор-динування діяльності аварійно-рятувальних служб та уповнова-жених керівників з ліквідації надзвичайної ситуації. До органів координування, зокрема, віднесено Кабінет Міністрів України та МНС України.

Уповноважені керівники з ліквідації надзвичайної ситуації призначаються відповідними органами залежно від її рівня, у разі виникнення надзвичайної ситуації державного рівня Кабі-нет Міністрів України призначає уповноваженим керівником першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра чи керів-ника одного з центральних органів виконавчої влади або його першого заступника [8].

У разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального рів-ня уповноважений керівник призначається відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міськими адміністраціями в особі першого заступника або заступника голови відповідного підпорядкуван-ня або керівника територіального органу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

У разі настання надзвичайної ситуації місцевого рівня упов-новаженим керівником призначається за рішенням районної державної адміністрації, виконавчого органу міської ради один із заступників керівника цього органу або керівник місцевого органу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Виникнення надзвичайної ситуації об'єктного рівня є підста-вою для призначення уповноваженого керівника виконавчим органом сільської, селищної ради або керівником підприємства, установи, організації в особі одного з керівників відповідної ради або зазначених юридичних осіб згідно із затвердженим розпо-ділом обов'язків.

Особливим видом аварійно-рятувальних служб є Державна служба медицини катастроф, основним завданням якої є на-дання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаці-ях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне, хімічне забруднення тощо) безкоштовної медичної допомоги.

Державна служба медицини катастроф утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 343 [5], яка діє на підставі Положення про Державну службу медицини катастроф, затвердженого цією постановою. Вона скла-дається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів цен-трального