Реалізація вищезазначених завдань передбачається на дер-жавному, регіональному, місцевому і об'єктному рівнях в усіх сферах управління техногенно-екологічної безпеки.

Відповідно до цього встановлюється і організаційна структу-ра Єдиної системи, склад якої формують окремо визначені орга-ни державної виконавчої влади усіх рівнів, до компетенції яких належать питання, пов'язані з безпекою та захистом населення, запобіганням, реагуванням на надзвичайні ситуації, а також уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи міських, район-них у містах рад, сили та засоби цих органів, включаючи фінан-сові, продовольчі, медичні, матеріально-технічні, відомчі системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Єдина система на загальнодержавному рівні передбачає:

а) створення Урядового кризового центру на основі постійно діючої Державної комісії з питань техногенно-екологічної без-пеки та надзвичайних ситуацій;

б) створення Урядової інформаційно-аналітичної системи з
питань надзвичайних ситуацій в плані забезпечення техноген-но-екологічної безпеки;

в) делегування функцій поточного управління Єдиною систе-мою спеціально уповноваженому центральному органу держав-ної виконавчої влади;

г) визначення структурних підрозділів міністерств і відомств,
які виконують функції запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

д) створення системи повідомлень про надзвичайні ситуації;

є) зосередження системи державного екологічного моніторин-гу на потенційно небезпечних об'єктах;

є) створення системи взаємодії всіх ланок запобігання і реа-гування (загальнодержавного, регіонального, місцевого, об'єктно-го рівнів);

ж) створення системи технічної інтеграції.

Регіональний рівень Єдиної системи включає:

а) діяльність регіональних кризових центрів, що створюються
на основі діючих постійних комісій з питань техногенно-еколо-гічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

б) функціонування регіональних інформаційно-аналітичних систем аналізу і прогнозу розвитку надзвичайних ситуацій;

в) діяльність уряду Автономної Республіки Крим, обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій
щодо забезпечення функціонування всієї інфраструктури єди-ної системи;

д) виконання функцій запобігання та реагування на надзвичайні ситуації обласних підрозділів відповідних міністерств і відомств;

є) діяльність спеціалізованих формувань;

є) діяльність підсистем регіонального екологічного моніто-рингу на потенційно небезпечних об'єктах, а також повідомлень про надзвичайні ситуації;

ж) взаємодію із системою загальнодержавного, місцевого та об'єктного рівня щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

З метою забезпечення ефективної діяльності Єдиної системи запобігання і реагування на надзвичайні екологічні ситуації за-проваджується три режими її функціонування:

а) нормальної діяльності — функціонування у типових нормальних виробничих, санітарно-гігієнічних і екологічних умовах;

б) підвищеної готовності — функціонування системи у разі
отримання прогнозу можливості погіршення виробничих, сані-тарно-гігієнічних, екологічних умов, що створюють загрозу ви-никнення надзвичайних екологічних ситуацій;

в) надзвичайного режиму — функціонування в умовах за-
провадження надзвичайних екологічних ситуацій.

Рішення про запровадження відповідного режиму функціо-нування Єдиної системи залежно від масштабу екологічної за-грози приймається керівниками міністерств і відомств, урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севасто-польською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад за погодженням з відповід-ними кризовими центрами на основі нормативного акта, що ви-значає основні завдання, критерії, порядок запровадження відповідного режиму функціонування і взаємодії органів дер-жавної виконавчої влади [10].

Водночас визначено, що Урядовий кризовий центр є організа-ційною структурою, яка проводить роботу, пов'язану з координацією діяльності міністерств, відомств, уряду Автономної Респуб-ліки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських дер-жавних адміністрацій з питань запобігання і реагування на над-звичайні ситуації і наділення повноваженнями управління всім необхідним комплексом дій під час запровадження надзвичай-ного режиму.

У разі створення Урядового, регіональних і місцевих кризо-вих центрів їм передаються повноваження відповідних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситу-ацій, які діють на основі положення, що затверджується в уста-новленому порядку: про Урядовий кризовий центр відповідно Кабінетом Міністрів України, регіональні і місцеві — відповід-но урядом Автономної Республіки Крим, відповідними органа-ми державної виконавчої влади.

Важливою ланкою Єдиної системи запобігання і реагування на надзвичайні екологічні ситуації є співпраця її організацій-них структур з об'єднаннями громадян, професійними спілками, релігійними організаціями та об'єднаннями спеціальних фор-мувань [8].

Розділ 3. Концепція створення і діяльності Європейського центру техногенної безпеки

З метою об'єднання, поширення та використання міжнарод-ного досвіду у сфері прогнозування та експертної оцінки рівня ризику виникнення надзвичайних ситуацій, запобігання їм на потенційно небезпечних підприємствах, а також сприяння вико-нанню Україною зобов'язань за міжнародними договорами й уго-дами в галузі техногенно-екологічної безпеки постановою Кабі-нету Міністрів України від 17 жовтня 1996 року № 1259 [7] схвалено Концепцію створення і діяльності Європейського цент-ру техногенної безпеки (ТЕSЕС).

Метою створення Центру є об'єднання і концентрація зусиль та наукового потенціалу світових науково-дослідних технологіч-них центрів і лабораторій для розроблення технічних засобів і технологій (у тому числі конверсійних), визначення підходів щодо оцінювання промислового ризику потенційно небезпечних видів діяльності та здійснення відповідних заходів запобігання й ефек-тивного подолання наслідків надзвичайних екологічних ситу-ацій техногенного походження.

Створення Центру передбачає також упровадження надійного механізму залучення світового наукового потенціалу до прове-дення науково-технологічних досліджень на об'єктах підвище-ного промислового ризику, координацію методологічної, техніч-ної, фінансової допомоги, використання в Україні світового досві-ду з розв'язання проблем техногенної безпеки, налагодження партнерських і ділових зв'язків між українськими вченими і науково-дослідними установами та провідними світовими нау-ково-дослідними центрами і лабораторіями у цій сфері, а також створення ефективного механізму інтеграції у світове наукове співтовариство української прикладної науки у сфері техноген-ної безпеки [9].

Центр створюється шляхом укладання міжнародного уста-новчого договору, що визначає зобов'язання сторін. Його вищим органом є Рада засновників, що проводить свою діяльність у формі засідань, періодичність проведення яких визначається статутом Центру, який затверджується Радою засновників.

Поточне управління діяльністю Центру покладається на Раду директорів, яку очолює виконавчий директор. Склад Ради дирек-торів та кандидатура виконавчого директора затверджується Радою засновників.

Засновники Центру сплачують на спеціальний рахунок фінан-сові внески, які використовуються на цільову реалізацію його завдань. Розмір і порядок сплати внесків визначається установ-чим договором.

Учасниками Центру можуть бути держави, організації, уста-нови, окремі особи, які