Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..4

1. Водна проблема на Зелі і в Україні……………………………………….5

2. Забезпеченість та охорона водних ресурсів……………………………...15

3. Екологія водойм України………………………………………………….17

4. Джерела прісної води в Україні…………………………………………...22

5. Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів…………26

6. Земля хоче пити…………………………………………………………….38

Висновок ..........................................................................................................41

Перелік посилань.............................................................................................42

Вступ

Вода входить до складу всіх організмів біосфери, в тому числі і до складу тіла людини. У ньому вона виконує роль структурного компонента, розчинника і переносника поживних речовин, учасника біохімічних процесів, регулятора теплообміну з навколишнім середовищем. Від забезпеченості водою залежить життєдіяльність усіх живих організмів. Вода регулює клімат планети, забезпечує господарську та промислову діяльність людей.

Основними споживачами води є сільське й комунальне господарство та промисловість. У сільському господарстві воду використовують для поливу рослин, напування й приготування корму для свійських тварин, у комунальному господарстві — для пиття та приготування їжі для людей, для задоволення їхніх санітарно-гігієнічних потреб, як теплоносій тощо. У промисловості воду використовують як сировину, реагент та розчинник для проведення різних технологічних процесів, а також для промивання сировини й продуктів тощо.

Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяють на користувачів і споживачів.

Користувачі використовують воду як середовище або джерело енергії і не забирають її з джерел (водний транспорт, рибальство, туризм, спорт, гідроелектростанції тощо).

Споживачі забирають воду з джерел і використовують її за призначенням (пиття, приготування їжі, вирощування сільськогосподарської продукції, здійснення технологічних процесів на виробництві, обігрівання приміщень тощо).

У багатьох випадках вода після використання частково або повністю повертається до джерел, але зі зміненою якістю.

1 Водна проблема на землi і в Україні

З перших кроків людина не могла обійтись без води, бо вода – необхідна умова життя. На всіх етапах свого розвитку людство пізнавало суть однієї з найнезвичайніших речовин на світі – води – і усвідомлювало головну істину: вода є всюди і без неї не може обійтися ніщо живе.

І не дивно, що сліди давніх цивілізацій знайдено на берегах річок. Поступово людина навчилася створювати системи водопостачання, будувати греблі, регулювати русла річок, прокладати осушувальні та зрошувальні канали.

Вода – важлива складова частина усіх живих організмів. Вона лежить в основі біохімічних і фізіологічних процесів, що відбуваються в організмах, розчиняє та переносить речовини, які беруть участь у процесі життєдіяльності, становить більшу частину маси тіла будь-якого живого організму. Найменше її в мохах і лишайниках – 5-7%, у насінні злакових культур – 12-14%, у комахах – 45-65%, ссавцях – 60-68%, рибі – близько 70%, листі дерев – 75-85%, картоплі – 80%, яблуках і грушах – 85%, огірках, помідорах, моркві, грибах – 90-95%, водоростях – 90-98%, медузах – 95-98%.

Організм дорослої людини на 70% складається з води, а в ембріона кількість її досягає 97%. При втраті 25% води людина гине. Для підтримання нормальної життєдіяльності організму дорослій людині в помірних широтах необхідно 2-3 л води, в жарких кліматичних умовах – 3-3,5, а при роботі на відкритому повітрі в умовах підвищеної вологості при температурі повітря 39-40°С – 6-6,5 л на добу. За все життя людина споживає пересічно 50-60 т води.

Однак потреба у воді не обмежується лише використанням її для пиття та приготування їжі. Людині вода необхідна і для підтримання чистоти тіла, забезпечення необхідних санітарних умов, для поливання вулиць і присадибних ділянок, для інших потреб. З кожним роком витрати води на побутові потреби зростають. Якщо один житель Москви в 1890 р. витрачав за добу 11 л води, в 1914 р. – 60 л, в 1959 р. – 570 л, то нині – близько 700 л. На одного жителя Ташкента припадає 1060 л, Душанбе – 1113 л, Тбілісі – 911 л, Баку – 876 л. В Україні в останні роки витрати води на одного міського жителя в середньому становили 434 л на добу, а в таких містах, як Луганськ, Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Київ, Одеса, – від 452 до 526 л на добу.

Добре це чи погано? Не так давно ми б сприйняли такі цифри як підвищення рівня життя народу, поліпшення його побутових умов. Сьогодні ж йдеться про те, щоб підвищити культуру водоспоживання. Досвід організації водозбереження свідчить, що комфортних умов можна досягти за рахунок забезпечення розумних потреб і раціонального водокористування. Це підтверджується даними по водоспоживанню населення у містах Західної Європи: в Амстердамі – 204 л на добу, Барселоні – 272 л, Відні – 276 л, Гамбурзі – 221 л, Римі – 257 л, Лондоні – 337 л на добу.

Таким чином, необхідно не тільки стабілізувати витрати води на одну людину, а й розпочати роботу з удосконалення нормативних потреб за умови, що це не викличе негативних санітарно-гігієнічних наслідків і погіршення побутових умов.

Ще порівняно недавно вважалось, що водні ресурси – безмежний і безплатний дар природи. Сьогодні майже немає країн, які б не відчували труднощі з водою.

Чому ж з’явилась проблема “водного голоду”? Адже вода – найбільш поширена речовина на Землі. І справді, із загальної площі поверхні земної кулі, яка становить 510 млн. км2, майже 3/4 вкрито водою – океанами, морями, річками, озерами, льодовиками. Кількість води на Землі вимірюється гігантською цифрою – 1,38 млрд. км3 (за деякими даними – 1,45 млрд.), з яких 96,5% сконцентровано у світовому океані. Якщо цією водою рівномірно вкрити всю земну кулю, то її шар становив би 3700 м. У середньому на кожного жителя нашої планети припадає