За наявності практично необмеженої кількості води розвиток життя на Землі залежить від кількості прісної води, якої лише 35 млн. км3, або 2,5%. На кожного її жителя припадає 7 млн. м3. Але переважна частина цього багатства важкодоступна для людини, бо майже 69% прісної води (25 млн. км3) акумульовано у льодовиках Арктики, Антарктики, Гренландії і на гірських хребтах. Якщо всю цю масу льоду розтопити і рівномірно розподілити по поверхні суші, то утворився б шар води завтовшки понад 100 м. Внаслідок цього рівень світового океану підвищився б на 64 м, що призвело б до затоплення майже 1,5 млн. км2 суші.

Льодовики – це великі сховища прісної води для майбутнього. Але вже сьогодні є пропозиції щодо буксирування айсбергів Антарктики для постачання прісної води в Австралію та Південну Америку. За підрахунками вчених, в Антарктиці у вигляді айсбергів щороку втрачається понад 10 000 млрд. м3 льоду. Найбільший з них, який вдалося виміряти, завдовжки 350 км і завширшки 90 км при товщині 250 м. Об'єм цього айсберга, на якому розмістилася б уся Бельгія, дорівнює 8000 млрд. м3 льоду.

Близько 30% прісної води знаходиться у водоносних підземних горизонтах. Загальний її запас оцінюється в 10,5 млн. км3. Кількість прісної води, що міститься в річках, озерах і болотах, становить лише 0,3%. В озерах сконцентровано 91 тис. км3, причому тільки в Байкалі зосереджено 22% всіх ресурсів прісної води, яка знаходиться у річках, озерах та болотах нашої планети.

У руслах усіх річок земної кулі одночасний об’єм води значно менший, ніж в інших джерелах, і дорівнює всього 0,006% загальних запасів прісної води, хоча саме вона має найважливіше значення для життєзабезпечення.

Цілком очевидно, що у зв’язку із значними коливаннями річкового стоку з року в рік і протягом року без регулювання ми можемо використати лише сталу його частину – близько 25%. При спорудженні водоймищ використання може бути в кращому разі доведене до 50%.

Головна властивість річкових вод – висока активність водообміну: якщо активність обміну вод океану становить 3000 років, а підземних вод у зоні активного водообміну – 280 років, то руслові води оновлюються кожні 11 днів. Таким чином, якщо одночасний запас води в річках становить лише 2115 км3, то за рік по них стікає 44540 км3 води.

Річковий стік, який щороку формується за рахунок атмосферних опадів на суші, являє собою відновлювані водні ресурси (щось на зразок процентів з основного капіталу), які можна використовувати без суттєвої шкоди для основного капіталу (вікового запасу).

Зауважимо, що в останні десятиріччя дедалі збільшується втручання людини у природний процес формування річкового водообміну. Так, внаслідок спорудження великих водоймищ тривалість водообміну в річках уповільнюється. Наприклад, у 1960 р. тривалість водообміну на всіх річках Землі зросла в середньому у 2 рази, в 1970 р. – в 3,2 рази, а в 1980 р. – в 4,9 рази.

За рахунок спорудження водоймищ досягнуто збільшення руслових запасів води, але тривалість водообміну зменшилась в 1,1-6 разів і навіть у 14 разів. На річках України тривалість водообміну зменшилась у 7-13 разів.

Річковий стік земною кулею розподіляється надзвичайно нерівномірно. Поверхню суші за її водним балансом ділять на дві різко відмінні частини: область надлишків вологи і разом з цим нестачі тепла, а також область нестачі вологи і багатої на теплові ресурси. До другої належить 33% території Європи, 60% – Азії, майже вся Австралія, більша частина Африки, західні райони північної Америки і близько 30% Південної Америки.

Найменшою питомою водозабезпеченістю (на душу населення) характеризується Європа, де проживає майже 15% всього населення світу і де ресурси річкового стоку дорівнюють лише 7% світових запасів. Тут у 1980 р. на одного жителя припадало тільки 4,6 тис. м3 води, тоді як у Південній Америці – 48,8, у Північній Америці – 21,3, в Азії і Африці – відповідно 5,1 і 9,4 тис. м3.

Сумарні водні ресурси України становлять 210 км3. У дуже маловодний рік на 1 км2 тут припадає 49,2 тис м3 річкового стоку, в той час як для наших найближчих сусідів - Росії і Білорусії - ця цифра становить відповідно 214,3 та 113,2 тис м3. Річні питомі запаси води на одного жителя України становлять лише близько 1000 м3. Розподіл річкового стоку на території України дуже нерівномірний. Особливо бідні на водні ресурси південні області держави.

Людству для життя і діяльності потрібна не будь-яка вода, а тільки прісна і певної якості. Основним джерелом її в більшості країн є нині і залишаться в майбутньому річки і озера, запаси води в яких не безмежні.

Суть водної проблеми, таким чином, не в тому, що води на Землі мало, а в тому, що, по-перше, відновлювані ресурси прісних вод обмежені, а по-друге, безпланове, нерідко хижацьке ставлення до водних ресурсів як безплатного дару природи призводить до вичерпання і різкого погіршання якості води, що в свою чергу порушує екологічну рівновагу у біосфері.

З розвитком промисловості, створенням нових водомістких виробництв, розширенням зрошуваних площ та інтенсифікацією сільського господарства, зростанням населення та урбанізації споживання води неухильно, можна сказати, прогресивно, збільшується.

В 1900 р. споживання води у світі складало 400 км3, у 1950 – 1100 км3, у 1975 – 3000 км3. Зараз населення планети витрачає щорічно близько 8000 км3 води. Середнє використання води одним жителем складає 300-400 м3 на рік. Істотно