Екологічний аудит.

1. Терміни і визначення.

Закон «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 року визначає екологічний аудит як незалежну, комплексну, документовану оцінку дотримання суб'єктом господарської й іншої діяльності вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовку рекомендацій з поліпшення такої діяльності.

Екологічний аудит -- експертиза й аналіз діяльності і звітності суб'єкта, що хазяює, уповноваженими на те юридичними (аудиторська організація) або фізичними (еколог-аудитор) особами з метою визначення їхньої відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, проведення консультацій і видача рекомендацій.

Метою екологічного аудиту є оцінка впливу і прогнозування екологічних наслідків діяльності суб'єкта, що хазяює, на навколишнє середовище, установлення відповідності його діяльності вимогам діючого природоохоронного законодавства, екологічних нормативних актів, стандартів, правил, постанов і розпоряджень державних і природоохоронних органів, визначення основних напрямків забезпечення екологічної безпеки виробництва, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

2. Історія екологічного аудиту.

Вперше екологічний аудит почав використовуватися при контролі великих промислових корпорацій на території США. Розглядаючи фактор навколишнього середовища як потребуючий усе більшої уваги і з огляду на ряд аварій, великі промислові корпорації поставили свої підприємства під внутрішній контроль з метою оцінки, чи не є вони джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. Задачею екологічного аудита було інформування правління корпорації й акціонерів про заходи для дотримання діючого природоохоронного законодавства і про ризик можливих аварій, з погляду впливу на навколишнє середовище.

У 1989 році Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала документ, що заклав основи внутрішнього екологічного аудита як процедури самоконтролю й інструмента внутрішнього менеджменту. Внутрішній екологічний аудит являє собою елемент системи заходів щодо охорони навколишнього середовища на підприємстві і містить у собі систематичні перевірки, доповнені аналізами, тестами і контролем впливу промислових процесів на навколишнє середовище. Екологічний аудит визначалося в ньому як заглиблений постійний аналіз природоохоронній діяльності підприємства, причому підкреслювався його добровільний характер. Підхід, запропонований міжнародною торговельною палатою, одержав визнання в промисловців, оскільки дозволяв керівникам підприємств забезпечити контроль за станом охорони навколишнього середовища на підприємстві, а також контролювати роботу підприємства з погляду природоохоронних нормативів.

Внутрішній екологічний аудит підприємства включає:

- аналіз внутрішнього контролю керування виробничим процесом;

- оцінку слабких сторін і неполадок контрольного устаткування;

- облік ризику для навколишнього середовища обстежуваного об'єкта;

- збір доказів практичної ефективності внутрішнього екологічного контролю;

- оцінку зібраних матеріалів для визначення недоліків системи заходів, що перевіряється по охороні навколишнього середовища;

- представлення звіту про результати екологічного аудиту.

На основі висновків екологічного аудита розробляється план дій, що уточнює сукупність коригувальних заходів. Поряд із внутрішнім екологічним аудитом, за кордоном часто використовується і цільовий екологічний аудит, спрямований на виявлення впливу на навколишнє середовище і оцінку аварій, інвентаризацію устаткування, оцінку потенційного ризику, оцінку стану навколишнього середовища.

Екологічний аудит, спрямований на оцінку аварій, полягає в ідентифікації підприємств -- можливих джерел аварій, вивченні якісного і кількісного впливу можливої аварії на стан навколишнього середовища, підготовці відповідних рекомендацій.

Екологічний, аудит устаткування спрямований на інвентаризацію природоохоронного устаткування і його використання.

Оцінка екологічного ризику ставить своєю задачею:

1. вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення,

2. аналіз передбачених мір і засобів попередження й обмеження наслідків аварії,

3. порядок розрахунку збитку, нанесеного діяльністю підприємства,

4. деталізацію засобів зм'якшення цього збитку,

5. оцінку впливу на середовище залишкового забруднення,

6. систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію.

Екологічний аудит ризику проводиться підрозділом компанії, відповідальним за ризик, по його власній ініціативі, а також за вимогою адміністрації банків і страхових компаній, що несуть витрати по кредитуванню або страхуванню від аварійного і поступового забруднення. Екологічний аудит стану навколишнього середовища проводиться при злитті або придбанні підприємств або нерухомості, включаючи придбання ділянок під забудову.

У 1990 році Комісія європейських співтовариств (КЕС) виступила з першим проектом обов'язкових правил екологічного аудита. Проект викликав критикові з боку (МТП), деяких країн -- членів ЄЕС, а також різних міжнародних і національних організацій. Зауваження відносилися до можливості втручання в організацію роботи промислового сектора, обов'язковості екологічного аудита і розкриття результатів екологічного аудита громадськості. У 1991 році КЭС вийшла з новими пропозиціями, і в жовтні 1991 року був створений остаточний варіант правил обов'язкового екологічного аудита. Він передбачає створення системи природоохоронних заходів на підставі висновку про екологічний стан підприємства.

Система природоохоронних заходів містить у собі:

* програму і план природоохоронних заходів,

* систему моніторингу за станом навколишнього середовища,

* систему природоохоронної документації, що ведеться,

* періодичність екологічного моніторингу.

Документація по організації системи природоохоронних заходів затверджується офіційним аудитором. Екологічний аудит підприємства проводиться з проміжком в один - три роки. Звіти екологічного аудита затверджуються офіційним аудитором, а їхні висновки доводяться до зведення влади і громадськості.

3. Мета аудиту. Форми. Об'єкти.

Мета екологічного аудиту:

§ контроль вірогідності видаваної підприємством екологічної інформації;

§ перевірка відповідності об'єкта екологічним вимогам;

§ оцінка існуючої системи керування навколишнього середовища і здоров'я працівників;

§ оцінка ризиків від регульованих і не регульованих впливів на середовище.

Форми екологічного аудиту:

§ добровільний екологічний аудит, проведений з ініціативи підприємства;

§ обов'язковий екологічний аудит, проведений по спеціальному дозволі державних органів, наполяганню акціонерів або населення прилеглих районів.

Об'єкти екологічного аудиту:

сировина; продукти харчування, харчоблоки; технологічні процеси; продукція; викиди в атмосферу; стічні води; відходи; засобу індивідуального і колективного

захисту; техніка безпеки; положення про політика Компанії в області охорони праці і навколишнього середовища; екологічний паспорт підприємства й