Реферат

Рослини в урбанізованому середовищі

Урбогенні пошкоджуючі фактори і оцінка фітовітальності деревних рослин.

В умовах урбоекосистем крупних і великих міст життєздатність інтродуцентів залежить головним чином від пошкоджуючи впливів, які, незважаючи на різноманітність, цілком можуть бути об’єднані у певні категорії, суть яких пов’язана з найважливішими характеристиками умов зростання. Виділяють декілька категорій найбільш характерних пошкоджуючих впливів: зокрема, дисхімія, дисгідрія, дисрадіація, дисгідрація, диседафія, дисплакія, дисгравітація. Вивчення цих пошкоджуючих впливів має надзвичайно важливе значення, оскільки вони погіршують “якість життя” рослин, а часто ведуть і до загибелі не лише окремих індивідів, але й цілих фітоценозів.

Для вивчення всього комплексу пошкоджуючих факторів необхідні спеціальні наукові дослідження та значне фінансування. Зупинимось на найбільш суттєвих несприятливих факторах міського середовища, які в свій час Л. О. Машинський розподілив на дві основні групи. Перша група впливає на корені рослин: збіднення грунту поживними речовинами або, навпаки, їх надмір (в насипних грунтах), ущільнення грунтів, підвищена кислотність або лужна реакція, висушення або перезволоження. Друга група факторів впливає на наземну частину: перегрів, задимленість, загазованість і запиленість, механічні пошкодження, недостатня інсоляція.

Урбанізація характеризується процесом ксерофілізації та інтоксикації міського природного середовища. Процес ксерофілізації відбувається завдяки інженерній інфраструктурі одночасно з глибокою посадкою будинків, а також завдяки величезним поверхням бетону і асфальту, які згруповані на інсоляційних територіях.

Підземні фундаменти, комунікації та інші інженерні споруди є причиною обезводнення великих поверхонь міських грунтів. Джерела та інші водотоки віддають воду в колектори. Зменшенню вологості грунтів сприяють також теплотраси, які перетинають значні міські території і висушують прилеглі смуги землі. Обезводнення міських земель є одним з головних факторів остепнення місцезростань, що обмежують умови існування деревної рослинності.

Суттєвим фактором зміни міського середовища є його інтоксикація. Цей процес зачіпає ґрунти, води, атмосферу, живі організми, рослини і тварин. Інтоксикацію ґрунтів збільшує посипання проїзної частини і тротуарів сіллю, що веде до змивання її та засолення ґрунтів, ґрунтових і поверхневих вод. Питома вага солі в ґрунті понад 0,12 є критичною для більшості видів дерев. Звичайно кількість видів дерев, які могли б переносити подібні несприятливі умови, обмежена. Фактор засолення, як підтверджують досліди, є причиною загибелі дерев у вуличних посадках.

Забруднення вод у містах має різні джерела: засолення ґрунтів, забруднення атмосферного повітря газами і пилом промисловості і транспорту, а також хімізація з метою підвищення біологічної продуктивності та захисту рослин.

Ступінь забруднення поверхневих і ґрунтових вод неоднаковій і залежить від положення відносно джерела емісій. Забруднення вод є суттєвим фактором, що обмежує розвиток дерев та чагарників

Забруднення атмосферного повітря пилом і газами, головним джерелом якого в містах є автомобільний транспорт ( 70 % газових викидів у великих і середніх містах – це вихлопи автомобілів), негативно впливає на розвиток міської рослинності. До газів, як забруднюють атмосферне повітря, належать сполуки сірки, азоту, флюорит, вуглеводень, окиси важких металів. Ці сполуки синергічно діють на стан рослин і тварин, а також ґрунтове середовище. Особливо чутливі до цих умов хвойні й окремі види листяних порід. Забруднення атмосфери акумулюється у ґрунті, рослинах і створює додаткові труднощі для розвитку дерев. Ці перешкоди є причиною обмеження інтродукції деревних рослин у містах.

Феноритміка деревних рослин. За Кучерявим виділяють чотири фази розвитку, а саме: листків, квіток, пагонів, плодів. Зупинимось на особливостях феноритміки окремих фаз розвитку.

Фаза розвитку листків. У більшості видів розкривання листкових бруньок настає швидко і збігається з початком вегетації (глід, акація біла). В інших бруньки протягом тривалого періоду збільшуються, але розшарування луски настає значно пізніше ( явір, каштан, бук, горобина, липа ).

У більшості видів, які перебувають в однакових умовах, розвиток бруньок і перших листків настає одночасно. Однак існують види, в яких розкривання бруньок і розвиток листків відбувається неодночасно навіть в екземплярів, які ростуть у близькому сусідстві (бук).

В окремих видів молоді листки бувають уражені весняними заморозками ( в основному екзоти), що іноді затримує не лише вегетацію, але й подальші фази розвитку.

У випадку сильного пошкодження молодих пагонів внаслідок пізньо-весняних заморозків з’являються пагони зі сплячих бруньок, а потім із раніше пошкоджених. У такому випадку нове покоління листків розвивається з великим запізненням і нерівномірно.

У дерев, що зростають у несприятливих умовах, крім листків весняного розвитку в літній і осінній періоди спостерігається поява листків другої вегетації. Відбувається це в спекотливе літо, коли прискорюється відмирання весняних листків, особливо у видів, що знаходяться на пекучому сонці.

Час і характер зміни листків залежать від біологічних властивостей рослин, умов місцезростання та погоди. Під час сухої і сонячної погоди в одних і тих же екземплярах забарвлення більш раннє, інтенсивне і триває більш короткий період, ніж у холодну дощову погоду. На невчасність та інтенсивність забарвлення має вплив також ступінь затінення. Наприклад, максимально декоративне забарвлення у церсиса японського і оцтового дерва спостерігається у випадку повного сонячного освітлення.

У період вологої і холодної осені забарвлення листків більш виразне у міської, ніж у паркової чи лісової зелені. В окремих видів, навіть в умовах лісопарку, іноді настає передчасне забарвлення листків на окремих гілках, що не свідчить про початок масової зміни забарвлення. Як правило, це листки на гілках, відтінених всередині крони (береза, липа, тополя). Їх відзначають в умовах сухого та сонячного літа. Деякі з них одержують винятково декоративне