Окремі види не мають вираженого осіннього забарвлення листків (тополя біла, горобина, біла акація). У зазначених видів залежно від кліматичних умов листя опадає зеленим (переважно після заморозків), на початку зміни забарвлення, осінні фарби тривають недовго. Деякі з них утримують ефектні фарби до опадання листя, інші ж втрачають їх швидко. У деяких видів не лише відсутнє ефектне забарвлення листя, але в цей період вони найменш декоративні, навіть навпаки (тополя біла).

В умовах більш несприятливого середовища у багатьох видів листя всихає передчасно. Відмирання і опадання листя спостерігаємо вже в червні-липні, особливо у особин, які зростають у найгірших умовах міського середовища (клен, липа, каштан). В окремих випадках початок відмирання листків починається після того, як вони досягли своєї нормальної величини. Негативні впливи цих умов є причиною зменшення площі поверхні листків.

Є окремі види, в яких вже влітку листя змінює забарвлення і відпадає на нижніх гілках (гледичія, акація) або відмирання листя відбувається раніше (дуб, бук). Частина мертвого листя може довго залишатись на деревах.

Швидкість опадання листя залежить від погоди. У період вологої осені опадання протікає вдвоє повільніше, ніж у суху теплу погоду. Осінні заморозки значною мірою прискорюють опадання листя..

Сильний вплив на тривалість життя листя мають зовнішні умови, зокрема, ксерофілізація середовища зростання. В сухих і сонячних місцях у бука виявлене опадання листя на межі вересня та жовтня, у місцях вологих – лише в кінці жовтня і на початку листопада. Передчасне відмирання та опадання листя спостерігається в суху і сонячну погоду. Порівняно з деревами, що зростають у лісових і паркових насадженнях, дерева скверів в середньому скидають листя на 8 днів раніше, а вулиць і площ – на 12 днів.

Процес відмирання і опадання листя в окремих особин прискорений в зв’язку з пошкодженням їх шкідниками.

Фаза розвитку квіток. Ефект цвітіння різний у різних видів і залежить не тільки від кількості та забарвлення квіток, але й від одночасності їх розцвітання. Для багатьох видів характерним є явище так званого змінного цвітіння і плодоношення, тобто одного року воно рясне, а наступного – слабке або зовсім відсутнє. Тривалість цвітіння значною мірою залежить від погоди. Суха і сонячна погода прискорює і зберігає період цвітіння, тоді як волога – навпаки. На території вулиць та скверів цвітіння рослин в цілому ослаблене і часто нерівномірне. Сильні весняні заморозки можуть бути причиною пошкодження тільки розквітлих квіток.

Фаза розвитку пагонів. Закінчення росту вегетативних пагонів збігається з формуванням квіткових бруньок. У цей період вегетативні пагони ростуть звичайно довше. На закінчення росту пагонів багатьох видів впливають зовнішні умови, життєвість рослин, їх вік та інше.

У більшості листяних дерев і чагарників закінчення росту пагонів можна встановити достатньо швидко. У деяких видів воно неоднозначне, в основному у рослин, які утворюють порослеві бруньки в різні пори року. Наприклад, у дуба звичайного закінчення росту весняних пагонів припадає на другу половину травня, тоді як порослеві виростають на початку червня, а закінчення росту настає у середині липня.

Нерівномірний розвиток пагонів спостерігається в екземплярів з порушеною ритмікою розвитку, зумовленою несприятливими міськими умовами (гірко каштан, деякі види клена і липи). В дуже поганих умовах міського середовища прирости можуть бути мінімальними і майже непомітними.

Фаза розвитку плодів. Звичайне щорічне плодоношення спостерігаємо у берези, глоду, тополі, верби. Водночас нерегулярне плодоношення спостерігається у багатьох видів таких родів: клен, бук, дуб і липа.

В міських умовах плодоношення часто слабке або не спричиняє зав’язування плодів. У окремих видів плоди або насіння опадають невдовзі після дозрівання (каштан, дуб звичайний), в інших залишаються довго на дереві і опадають тільки взимку або в наступному вегетаційному періоді (ясен, бархат амурський, біла акація, липа дрібнолиста).

Пізнє опадання плодів у деяких видів не позбавляє їх декоративності і у безлистяний період (каштан, глід, платан, оцтове дерево, горобина). У деяких видів нерідко важко встановити фази природного опадання плодів, оскільки вони масово поїдаються птахами (шовковиця, слива магалебська, горобина ).

Екологічне зонування міста і фенотипи. Стан деревних рослин у різних еколого-фітоценотичних поясах залежить від їх біологічних властивостей. Беручи до уваги тривалість вегетаційного періоду і відсутність або відхилення фаз розвитку, можна три основні групи рослин.

Перша група – це види найбільш стійкі, які успішно зростають у всіх еколого-фітоценотичних поясах. Стосується це одночасно початку вегетації і перебігу звичайних фаз розвитку. Листя рослин здорове і передчасно не відмирає. Передчасне пожовтіння і опадання поодиноких листків не знижують декоративних якостей рослин. Цвітіння і плодоношення протікають без відхилень у фазі. Очевидно, що існує деяка різниця у розвитку рослин, але вона не впливає суттєво на їх вигляд.

До цієї групи рослин належать такі дерева і чагарники: тополя бальзамічна, в’яз гладенький, верба біла, глід, береза звичайна, маслинка вузьколиста, калина суцільнолиста, шипшина, самшит звичайний, дівочий виноград та багато інших.

Зазначені види, маючи широку амплітуду зростання, задовільно переносять умови ксерофілізації. Найбільш стійкі види мають свої межі стійкості, за якими припиняється розвиток і настає смерть рослини. До цієї групи рослин не належить жодний вид хвойних.

Друга група – включає види середньої стійкості, які повний розвиток отримують в сприятливих умовах, а в найбільш несприятливих умовах виявляють помітні зміни в розвитку.