До них належать: ялина колюча, ялівець козачий, туя західна, береза повисла, виноград, вишня звичайна, дуб звичайний, всі види горіха, горобина, різні види тополі, плющ та інші.

Третя група – представлена видами, найбільш уразливими до несприятливих міських умов. Нормально вони розвиваються тільки в умовах, близьких до натуральних. Лише тоді їх розвиток погоджується з ритмікою місцевого клімату, а рослини досягають нормальних розмірів і проходять цикл непорушеного генеративного розвитку. На відміну від попередньої групи рослин тут відсутнє натуральне забарвлення листків. Відмирання листків починається з країв і поступово переходить до середини. Передчасно відмерлі листки не опадають зразу, а тривалий час залишаються на деревах.

Спостерігаємо тут ослаблення натурального розвитку всіх фаз. Якщо це явище повторюється багато разів підряд, то воно веде до сильного ослаблення рослин, поступового всихання пагонів і зниження генеративного розвитку. На кінцевому етапі свого життя рослини виробляють тільки недорозвинуті вегетативні органи.

До цих рослин належать: ялина звичайна, всі види ялиць, сосна звичайна, береза пухнаста, бук європейський, граб звичайний, дуб північний, гіркокаштан та інші.

Таким чином, придатність різних рослин до певних умов середовища є різною, і це необхідно брати до уваги при проектуванні і практичному використанні деревних рослин, створенні необхідних умов для розвитку нових посадок і догляду за ними. Це дасть можливість рослинам краще виконувати свої екологічні та естетичні функції.

1.3. Рослини в умовах хімічного забруднення.

Швидкий ріст промисловості, автотранспорту веде до значного забруднення навколишнього середовища, до зміни природних процесів в біосфері, які регулюють перерозподіл різноманітних речовин, в тому числі й шкідливих.

1.5. Екологічні особливості міських рослин

Світловий режим в містах залежить не тільки від географічної широти, але й від стану міської атмосфери. Забрудненість атмосфери міст і часті тумани затримують частину сонячної радіації. Підраховано, що місто у середніх широтах взагалі недоотримує в середньому 15% сонячної радіації. Крім того, в містах рослини відчувають нестачу світла в результаті прямого затемнення на вулицях і особливо в районах багатоповерхової забудови. Але є ще одна особливість світлового режиму: в містах – це додаткове освітлення вулиць у вечірні та нічні години. Це штучне продовження світлового дня. Але змінюється не тільки кількість світла, а і його якість, тобто його спектральний склад. В містах сонячне світло містить не тільки менше ультрафіолетових променів, але, що особливо важливо, менше фотосинтетично-активних променів. Тобто, міські рослини відчувають нестачу фотосинтетично-активної радіації (ФАР).

Якщо порівняти розвиток фотосинтетичного апарату, виявляється, що у дерева, яке росте в місті, він має набагато меншу потужність і працездатність, ніж у того ж виду, що росте в природних умовах. У міського дерева більш розріджена крона, дрібне листя і воно містить менше “робочих одиниць” – хлоропластів.

Під впливом міських забруднювачів в рослинах менше і фото синтезуючого – хлорофілу. Під впливом пилу, диму та інших забруднювачів у міських рослин закупорюються продихи і порушуються різні ланки складних біохімічних процесів, що негативно впливає не тільки на фотосинтез, а і взагалі на газообмін – зменшується інтенсивність поглинання вуглекислоти при фотосинтезі, а дихання, особливо в нічні години, біля нагрітих за день кам’яних стін, навпаки протікає інтенсивно, з великою втратою накопичених енергетичних речовин. Тому у міських рослин створюється менше біомаси, про що свідчать біометричні аналізи ( приріст пагонів, збільшення стовбура в товщину).

Основним джерелом вологи для рослин є атмосферні опади. Над містом їх випадає нерідко на 10-15% більше, ніж над сусідніми територіями. Але при цьому міські рослини отримують вологи менше. Це стосується в першу чергу вуличних насаджень. З водонепроникного асфальту води стікають в каналізаційну мережу, тому значна частина вологи для рослин втрачається. Навіть в містах з вологим кліматом великі джерела часто знаходяться в умовах ґрунтової засухи. В суху погоду вологість грунту під вуличними посадками часто падає до рівня запасу, який вже недоступний рослинам.

Стікання води поза грунтом призводить до зменшення рослинної транспірації, а це відображається на мікрокліматі міста. Міські ботаніки виявили, що в жарку погоду вологість повітря в місті може знижуватись до 22%, тобто до рівня атмосферної засухи.

Нестача ґрунтової вологи, сухість повітря, перегрівання запилених листків створюють умови для порушення водного балансу. Перший сигнал такого порушення – зменшення вмісту води в тканинах. Так, якщо листя липи в лісі містять 70-80% води, то на вулицях великого міста жарким літом її вміст падає до 50%. Звідси часте зв’янення листя міських зелених насаджень.

Водний режим ускладнюється ще й тим, що під впливом забруднювачів порушується цілісність продихових клітин. Клітини, що замикають продихи, втрачають здатність регулювати ширину продихових щілин, тому продихи часто бувають постійно відкритими, що призводить до надмірної втрати вологи. Грунтові умови у великому місті найбільш змінені у порівнянні з іншими факторами. В більшості випадків природний грунт взагалі відсутній, грунти порушені, верхній шар насичений різноманітними домішками, а в техногенних зонах це не грунт, а субстрат з укладених на поверхню гірських порід. Навіть у випадках